Нутепельме́н[6] (рос. Нутэпэльме́н) — національне чукотське село в Іультинському районі Чукотського автономного округу Росії.

Нутепельмен
Нутэпылмын

Координати 67°01′00″ пн. ш. 174°58′00″ зх. д. / 67.0166666666947890007577371° пн. ш. 174.9666666666977619115641573° зх. д. / 67.0166666666947890007577371; -174.9666666666977619115641573Координати: 67°01′00″ пн. ш. 174°58′00″ зх. д. / 67.0166666666947890007577371° пн. ш. 174.9666666666977619115641573° зх. д. / 67.0166666666947890007577371; -174.9666666666977619115641573

Країна  Росія
Адмінодиниця Іультинський район
Населення 155 осіб (2002)[1],
166 осіб (2009)[2],
157 осіб (2010)[3],
174 осіб (2011)[2],
161 осіб (2012)[2],
161 осіб (2013)[2],
171 осіб (2019)[4],
133 осіб (2021)[5]
Часовий пояс UTC+12
Телефонний код 42734
Поштовий індекс 689235
Нутепельмен. Карта розташування: Росія
Нутепельмен
Нутепельмен
Нутепельмен (Росія)
Мапа

20 жовтня 2010 року сільське поселення Нутепельмен було скасовано, а територія в межах сільського поселення Нутепельмен включена до складу міжпоселенної території Іультинського муніципального району[7].

Географія

ред.

Село розташоване на східній косі біля входу в лагуну Пингопільхін Чукотського моря. Неподалік від села, на острові в Колючинской губі, знаходиться полярна станція[8].

Назва в перекладі з чук. Нутэпылмын — «земля в імлі» (від чук. нутэ/нота «земля» + чук. пылмын «імла») .

Населення

ред.
Чисельність населення
2002[9]2009[10]2010[11]2011[10]2012[10]2013[10]
155166157174161161
50
100
150
200
2002
2013

Транспорт

ред.

Транспортний зв'язок з найближчим населений пунктом — селом Ванкарем в літній період здійснюється морським шляхом з допомогою вельбота, час у дорозі — 3-4 години. З райцентром налагоджено повітряне сполучення (вертоліт), регулярні рейси здійснюються 2 рази на місяць[12] . Кожен сезон влаштовується автозимник протяжністю 194 км[13] до 122-го кілометра автомобільної дороги « Егвекінот — Мис Шмідта»[14].

Економіка і соціальна інфраструктура

ред.

Основне заняття місцевих жителів — оленярство, рибальство і морзвіробійний промисел.

У селі є початкова школа-дитячий садок[15], центр дозвілля та народної творчості, бібліотека, пошта, вузол зв'язку, магазин. У 2000-х роках була проведена корінна реконструкція села — побудовані нові котеджі, встановлена станція супутникового зв'язку, підключений інтернет. При цьому Нутепельмен, так само як і Ванкарем, залишаються єдиними населеними пунктами на Чукотці, де відсутній стільниковий зв'язок[16] .

Електропостачання села забезпечується місцевою дизельною електростанцією потужністю 0,5 МВт. Підвіз води для комунальних потреб здійснюється від розташованого за 2 км від поселення озера бочками за допомогою тракторних волокуш, в літній період монтується тимчасовий водовід[17] .

Культурна спадщина

ред.

В околицях поселення знаходиться унікальний пам'ятник історії: чукотське укріплення у вигляді кільця з вертикально поставлених кам'яних плит часів воєн чукчів з козаками Дмитра Павлуцького.

Примітки

ред.
  1. Шаблон:Публикация
  2. а б в г Схема территориального планирования Иультинского муниципального района Чукотского автономного округа Динамика численности населения по годам 2009-2013 (рос.). Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 26 березня 2015.
  3. Численность населения Чукотского автономного округа, городских округов, муниципальных районов, городских и сельских поселений. Итоги Всероссийской переписи населения 2010 года (рос.). Архів оригіналу за 2 квітня 2015. Процитовано 25 листопада 2014.
  4. Городской округ Эгвекинот
  5. Численность населения городских округов, муниципальных районов, городских и сельских поселений, городских населённых пунктов и сельских населённых пунктов (рос.). Хабстат. 20.10.2022. Процитовано 2 листопада 2022. {{cite web}}: Проігноровано невідомий параметр |subtitle= (довідка)
  6. Закон Чукотского автономного округа от 29.11.2004 N 44-ОЗ (ред. от 30.05.2008) «О статусе, границах и административных центрах муниципальных образований на территории Иультинского района Чукотского автономного округа» (принят Думой Чукотского автономного округа 25.11.2004). Портал Чукотского автономного округа. 29 листопада 2004. Архів оригіналу за 30 вересня 2013. Процитовано 21 червня 2018.
  7. Закон Чукотского автономного округа от 20 октября 2010 г. N 85-ОЗ «Об упразднении сельского поселения Нутэпэльмен Иультинского муниципального района Чукотского автономного округа и о внесении изменений в отдельные законодательные акты Чукотского автономного округа». 20 жовтня 2010. Архів оригіналу за 21 червня 2018. Процитовано 21 червня 2018.
  8. Аркуш карти Q-1-V,VI Ванкарем. Масштаб: 1 : 200 000. Стан місцевості на 1970-71 р. Видання 1978 р. (рос.)
  9. Данные Всероссийской переписи населения 2002 года: таблица № 02c. Численность населения и преобладающая национальность по каждому сельскому населенному пункту. М.: Федеральная служба государственной статистики, 2004 (рос.)
  10. а б в г Схема территориального планирования Иультинского муниципального района Чукотского автономного округа Динамика численности населения по годам 2009-2013. Архів оригіналу за 26 березня 2015. Процитовано 26 березня 2015.
  11. Численность населения Чукотского автономного округа, городских округов, муниципальных районов, городских и сельских поселений. Итоги Всероссийской переписи населения 2010 года. Архів оригіналу за 25 листопада 2014. Процитовано 25 листопада 2014.
  12. РАСПИСАНИЕ ДВИЖЕНИЯ ВC Ми-8 ФГУП "ЧукотАВИА" ПО НАЦИОНАЛЬНЫМ СЕЛАМ ЧУКОТСКОГО АО с 01.01.2013г. по 31.12.2013г. ЧукотАвиа. Архів оригіналу за 16 квітня 2013. Процитовано 11 лютого 2013.
  13. ГП ЧАО «Дорожное ремонтно-строительное управление № 2». Архів оригіналу за 29 березня 2013.
  14. «Подъезд до с. Нутэпэльмен» от 122 км автомобильной дороги «Эгвекинот – Мыс Шмидта». ГИС «Энергоэффективность». Архів оригіналу за 8 серпня 2013. Процитовано 8 серпня 2013.
  15. МОУ "НШ-ДС с. Нутэпэльмена". schoolumka56.ucoz.ru. Процитовано 21 червня 2018.
  16. Министр на связи. Крайний Север. 15 вересня 2016. Архів оригіналу за 17 листопада 2016. Процитовано 4 серпня 2020.
  17. Л.Иванова (1 червня 2012). В Нутэпэльмене построят летний водовод. Залив Креста. Архів оригіналу за 31 серпня 2013. Процитовано 8 серпня 2013.