Колючинська губа
Колючинська губа (рос. Колю́чинская губа) — друга за величиною затока Чукотського моря, що глибоко вдається вглиб північного узбережжя Чукотського півострова. Узбережжя губи відноситься до Чукотського району Чукотського автономного округу Росії.
 | |
| 66°50′00″ пн. ш. 174°24′00″ зх. д. / 66.833330555556° пн. ш. 174.4° зх. д. | |
| Частина від | Чукотське море |
|---|---|
| Прибережні країни |  Росія |
| Максимальна глибина | 14 м |
| ідентифікатори і посилання | |
| GeoNames | 4031663 |
  Колючинська губа Колючинська губа (Росія) | |
 | |
Гідронім
ред.У 1793 році була названа губою Графа Безбородька на честь А. А. Безбородька, але назва не прижилася, і вона отримала ім'я від неподалік розташованого острова Колючин.
Фізико-географічна характеристика
ред.Довжина губи становить 100 км, відокремлена від моря косою Біляка, ширина біля входу становить всього 2,8 км, максимальна ширина — близько 37 км. Глибина — 7—14 м. Припливи півдобові, їх величина — 0,1 м.
Береги переважно обривисті. Обриси південної частини Колючинської губи нагадують перевернутий рогач, утворений затоками Куєткуйим та Іонівеємкуйим, які розділені півостровом Нутеїквін. У гирлах приток розташовані великі дельтові ділянки з прибережними мілинами, галофітними луками і безліччю термокарстових озер. Найбільша річка, що впадає в губу, — Іонівеєм протяжністю близько 150 км.
За 70 км на схід знаходиться лагуна Нескенпільгин.
Донні відкладення
ред.Дно Колючинської губи складене піщанистим мулом (в кутовій частині — буро-сірим), місцями з великою кількістю слабо обкатанного і необкатанного грубоуламкового матеріалу. Біля виходу з губи на дні залягають піски, на розповсюдження яких впливають припливо-відпливні течії[1].
Клімат
ред.Клімат у районі затоки приморський арктичний. Припайний лід в акваторії губи з'являється в середині жовтня і повністю зникає лише наприкінці літа. Середня температура січня становить −23 °C, взимку часті завірюхи. Весна настає у другій половині травня. Літо сире і холодне, середня температура липня +6 °C.
Фауна
ред.В акваторії затоки живуть лососеві — горбуша, чавича, гольці, а також сибірська ряпушка і азійська корюшка, іноді заходить нельма[2].
На узбережжі південної частини Колючинської губи знаходяться масові гніздування американського лебедя, ряду ниркових качок і куликів, тут відзначені масові линні скупчення білошиїх гусей і тихоокеанського підвиду чорної казарки[3].
Корабельні аварії
ред.- На початку XX століття біля берегів Колючинської губи зазнало аварії американське судно «Polar bear», що перевозило обладнання для золотодобувної копальні.
- У 1983 році в акваторії затоки був розчавлений торосами і затонув дизель-електрохід льодового класу «Ніна Сагайдак», при цьому судно «Коля Мяготин», що пробивалося до нього на допомогу, отримало величезну пробоїну[4].
Див. також
ред.Примітки
ред.- ↑ Павлидис Ю. А., Бабаев Ю. М., Ионин А. С., Возовик Ю. И., Дунаев Н. Н. Особенности полярного морфолитогенеза на шельфе Северо-Востока СССР. Континентальные и островные шельфы. Рельеф и осадки. — М.: «Наука», 1981. — С. 33—96.
- ↑ И.А. Черешнев. Пресноводные рыбы Чукотки. — СВНЦ ДВО РАН. — Магадан, 2008. — С. 121. — ISBN 978-5-94729-086-8.
- ↑ Черешнев И. Л. Пильхыкайская даллия. Красная книга севера Дальнего Востока. М.: Цента, 1998. — С. 58—59.
- ↑ В. Логинов (14 лютого 2007). Секретная экспедиция американцев. Вокруг Света. Архів оригіналу за 30 квітня 2013. Процитовано 29 липня 2013.
Посилання
ред.- Колючинська губа на мапі:
Чукотский полуостров (физическая карта, масштаб 1:1 000 000) // Національний атлас Росії. — М. : Роскартография, 2004. — Т. 1. — С. 264—265. — 3000 прим. — ISBN 5-85120-217-3.