Відкрити головне меню

Новомихайлівка (Чернігівський район)

Новомиха́йлівка — село в Україні, в Чернігівському районі Запорізької області. Населення становить 735 осіб (1 січня 2015)[2]. Орган місцевого самоврядування — Новомихайлівська сільська рада.

село Новомихайлівка
Країна Україна Україна
Область Запорізька область
Район/міськрада Flag Chernig.jpg Чернігівський район
Рада/громада Новомихайлівська
Код КОАТУУ 2325583501
Основні дані
Засноване 1853
Населення 992 (2001) [1]
Площа 7,39 км²
Густота населення 134,24 осіб/км²
Поштовий індекс 71210
Телефонний код +380 6140
Географічні дані
Географічні координати 47°18′42″ пн. ш. 36°03′22″ сх. д. / 47.31167° пн. ш. 36.05611° сх. д. / 47.31167; 36.05611Координати: 47°18′42″ пн. ш. 36°03′22″ сх. д. / 47.31167° пн. ш. 36.05611° сх. д. / 47.31167; 36.05611
Середня висота
над рівнем моря
152 м
Водойми Бандурка
Найближча залізнична станція Верхній Токмак I
Відстань до
залізничної станції
25 км
Місцева влада
Адреса ради 71210, Запорізька обл., Чернігівський р-н, с.Новомихайлівка, вул.Миру,85 , тел. 9-45-24
Карта
Новомихайлівка. Карта розташування: Україна
Новомихайлівка
Новомихайлівка
Новомихайлівка. Карта розташування: Запорізька область
Новомихайлівка
Новомихайлівка
Мапа

ГеографіяРедагувати

Село Новомихайлівка знаходиться на Приазовській височині біля витоків балки Бандурка, на відстані 2,5 км від села Петропавлівка та за 18 км від Чернігівки. Річка в цьому місці пересихає, на ній зроблена загата.

На території Новомихайлівської сільської ради створено ентомологічний заказник «Цілинна балка з кам’янистими оголеннями» площею 20 га[3][4]. На території Новомихайлівської та сусідньої Стульнівської сільських рад створено ландшафтний заказник «Цілинна ділянка з ставком» площею 343 га[5][4].

НазваРедагувати

Свою назву село отримало від церкви, яку було збудовано прихожанами кам'яною з такою ж дзвіницею і освяченою 23 листопада 1865 року в ім'я Архангела Михайла. На відміну від села Михайлівка Мелітопольського повіту село назвали Новомихайлівка.

ІсторіяРедагувати

Доба Російської імперіїРедагувати

У 1820 році виникають поселення переселенців з Чернігівської та Полтавської губерній на річці Каїнкулак та у степу вздовж балок. У 1848 році при розмежуванні земель Петропавловська межа відхопила у хуторян найкращі землі, потіснивши їх до кам'янистої балки, внаслідок чого вони стали клопотатись про відведення їм нового наділу. Іншою причиною переселення було те, що селяни побажали збудувати церкву, але оскільки їх хати були розкидані більше ніж на 17 верст, а селян було більше 500 душ, їм дозволили це зробити за умови, що вони виберуть для себе одне місце й поселяться слободою (селом). У 1853 році на місце приїздить управитель Палати Державного Майна і дозволяє переселення селян на нове місце.

З початку свого заснування село входило до складу Петропавлівської волості. У 1861 році поруч з Новомихайлівкою, на схід від неї переселенці з Київщини заснували село Новозелене.

Село Новомихайлівка швидко розвивалося. У 1864 році в селі в 245 дворах проживало 1419 осіб, у 1886 році в 276 дворах проживало 1979 осіб. Новомихайлівка була одним з найбільших сіл району. Значимість Новомихайлівки була підкріплена тим, що село у 1907 році стає центром однойменної волості, в селі будують відповідні установи. У 1867 році в селі було відкрито школу грамоти, у 1906 році її закривають, натомість відкривши дві — земську і церковнопарафіяльну. У 1911 році було збудовано лікарню та міст через річку. Напередодні першої світової війни Новомихайлівка була значним волосним селом, у 379 дворах тут проживало 3319 жителів. Поліпшується й зовнішній вигляд села, з'являється три десятки цегельних будинків вкритих черепицею, насаджено досить багато фруктових садів.

Радянська добаРедагувати

Жовтневий переворот 1917 року створює нові органи влади — ревкоми, які втілюють декрети більшовиків у життя, в тому числі, земля була відібрана у багатіїв і роздана народу.

З квітні 1918 по листопад 1920 Новомихайлівка була ареною запеклих боїв. Спочатку її захопили австро-німецькі окупанти, потім білогвардійці експедиційного корпусу генерала Тілло, потім денікінці, яких як і австрійців вигнали махновці. Влітку 1920 року Новомихайлівку захопила врангелівська Чеченська дивізія, штаб якої стояв у селі. В результаті операції кіннотників 3-ї бригади 2-ї кавалерійської дивізії ім. Блінова в полон було захоплено командира Чеченської дивізії генерала Ревішина.

Під час перебування в селі врангелівці розстріляли 12 селян-активістів у 1920 році, коли ж прийшли більшовики, вони взяли в заручники 25 селян вимагаючи видачі зброї. Так як селяни не могли зібрати таку кількість зброї, яку вимагали більшовики, заручники були розстріляні в приміщенні церкви.

Новомихайлівці, як і вся країна розділилися в період війни: 10 новомихайлівців воювали в армії білих, 60 в лавах червоної армії, а 85 в лавах армії Махна.

Наслідком війни і проведення розверстки став голод 1921–1922 років. У селі голодувало близько 300 людей, померло понад 120 осіб.

Уведення в дію Нової економічної політики принесло результати. У селі відновлюють роботу 12 вітряків, дві олійниці, три кузні, відкрилися кооперативні крамниці, щотижня відбувалися базари. Багато селян зміцнили свої господарства, надбали інвентар.

Частина селян Новомихайлівки утворюють нові села. де вони отримали землі. У 1923 році утворено село Мокрий Став, у 1929 — село Новоукраїнка та хутір Першотравневий і село Новомихайлівка Токмацького району у 1922 році.

Але більшовики проводять курс на колективізацію сільського господарства. У 1924 році з'являється перша комуна, а в 1930 утворюють колгоспи. Багатьох селян розкуркулили, хати відібрали й вони змушені були шукати долі на шахтах Донбасу, іншу частину виселили за межі району на висілки №3, де одні загинули, деякі втекли в Сальські степи чи Донбас. На чолі колгоспів у селі поставили комсомольців із Донбасу, які нічого не розуміли в сільському господарстві, але чітко виконували директиви центру.

Наслідком колективізації та нищівної політики держави проти селян став голодомор 1932–1933 років. Село голодувало, померло від голоду близько 150 жителів Новомихайлівки.

Самовіддана праця людей сприяла покращенню становища села як у виробництві так і в соціальній сфері. Напередодні війни зміцніла матеріальна база колгоспів, в 1934 році відновила роботу лікарня на 10 ліжок. У селі починають діяти гуртки з ліквідації неписьменності серед дорослих. У 1930 році відкрили семирічну школу, в 1935 її реорганізували в середню. Крім середньої працювала ще й початкова школа. діти шкільного віку були повністю охоплені навчанням. За передвоєнні роки в селі були відкриті 3 клуби — сільський і два колгоспних.

У перші дні війни всі чоловіки призовного віку пішли на фронт. Усі роботи по збиранню врожаю лягли на плечі жінок. 7 жовтня 1941 року Новомихайлівку окупували нацисти. За час окупації нацисти вивезли в табори 160 юнаків і дівчат. Відступаючи нацисти знищили приміщення обох шкіл, двох клубів, ферми в колгоспах, лікарню, крамниці, млини. В артілі "Жовтень" вони постріляли всю птицю й худобу. 19 вересня 1943 року радянські війська визволили село. 412 новомихайлівців бились на фронтах другої світової, 125 з них нагороджені бойовими орденами і медалями. 272 жителя Новомихайлівки загинули на війні.

Післявоєнна відбудова змінила життя на краще, зміцніли господарства, а в 1950 році відбулося об'єднання господарств села. Утворилося два колгоспи: "Жовтень" та ім. Леніна. У 1958 році до Новомихайлівки було приєднано село Новозелене. У 1959 році було утворене велике господарство, яке об'єднало новомихайлівські колгоспи та колгоспи новоказанкуватської сільської ради. Новоутворена сільгоспартіль отримала назву ім. Леніна. У 1966 році відбулося розукрупнення колгоспів. Колгосп ім. Леніна закріпив за собою землі с. Новомихайлівка, а колгосп "Україна" — землі новоказанкуватської сільської ради. До кінця XX століття колгосп ім. Леніна був одним з найкращих у районі.

У роки перебудови, розпаду СРСР й побудови власної держави в селі відбулися суттєві зміни, здебільшого не на краще, особливо в економічній сфері.

Українська добаРедагувати

На місці колгоспу утворюється сільськогосподарський кооператив "Новомихайлівський". Крім нього в селі діють ще кілька фермерських та селянських господарств. Діє школа, будинок культури, лікувальна амбулаторія, кілька приватних магазинів.

НаселенняРедагувати

КількістьРедагувати

Населення
1864 1886 1914 2001
1419 1979 3319 992

МоваРедагувати

Населення за рідною мовою (2001)
українська мова російська молдовська
95.56% 3.93% 0.50%

Визначні особиРедагувати

ПриміткиРедагувати

  1. Населення населених пунктів Запорізької області за даними перепису 2001 року
  2. Чернігівська територіальна громада - Запорізька область - Децентралізація влади
  3. Рішення Запорізького облвиконкому від 25.09.1984р. №315
  4. а б Запорізька область: Перелік територій та об'єктів ПЗФ загальнодержавного та місцевого значення
  5. Рішення Запорізької обласної ради від 27.11.1998р. №10

ПосиланняРедагувати

ДжерелаРедагувати

  • Єременко, М. Край шляху Муравського: Нариси з історії Чернігівського району. — Запоріжжя : Лана-друк, 2006. — 436 с.