Відкрити головне меню

Михайло Михайлович Новицький (3 жовтня 1892(18921003), Ніжин Чернігівської губернії[1] — 29 березня 1964[2]) — шевченкознавець, дослідник біографії Т. Г. Шевченка і редактор-видавець його творів. Науковий співробітник Комісії ВУАН для видавання пам'яток новітнього письменства.

Новицький Михайло Михайлович
Народився 3 жовтня 1892(1892-10-03)
Ніжин, Чернігівська губернія, Російська імперія
Помер 29 березня 1964(1964-03-29) (71 рік)
Alma mater Санкт-Петербурзький державний університет

БіографіяРедагувати

Народився Михайло Новицький в м. Ніжин на Чернігівщині, навчався в Ніжинській класичній гімназії, згодом у Петроградському університеті (зараз Санкт-Петербурзький державний університет) на історико-філологічному факультеті.

Його праця в галузі шевченкознавства тривала понад 40 років. Її початок було покладено 1921 р., коли М. Новицький став співробітником Інституту літератури НАН України ім. Т. Г. Шевченка. Тут він працює в Комісії для видань пам'яток новітньої українського письменства, згодом керує семінаром текстології та кабінетом біографії Т. Шевченка. Його колегами у шевченкознавстві стали С. Єфремов, В. Міяковський, П. Филипович, М. Плевако, Є. Шабліовський, Б. Навроцький, Б. Якубський та інші. Найтісніше його праця була пов'язана із С. Єфремовим. Разом вони підготували і видали такі зібрання творів Т. Шевченка : «Поезія: У 2 т.» (1927), «Щоденник» (1927; Т. 4) та «Листування» (1929; Т. 3) Т. Шевченка (З ПЗТ: У 8 т.)

У цей час з'являються друком окремі шевченкознавчі статті вченого біографічного характеру : «Арешт Шевченка в 1847 р.» (1924), «Шевченко в процесі 1847 р. і його папери» (1925), «До історії арешту Шевченка» (1925), «„Третье отделение“, про Шевченка. Справка о рядовом Шевченке» (1926), «З листування Т. Г. Шевченка» (1926), «З історії Оренбургського арешту Шевченка» (1929), «Біографічні про листи до Шевченка нотатки» (1929), та ін. Також виходять друком праці із текстології творів Т. Шевченка: «Поема Т. Шевченка «Мар'яна-Черниця» (1924), «До тексту Шевченкового „Кобзаря“» (1924), та ін.

Після арешту С. Єфремова (1929) М. Новицький очолює «Комісію доби й оточення» (1932–1934), працює у Комітеті для видання творів Т. Г. Шевченка при ІІ відділі Всеукраїнської Академії Наук.

За його упорядкуванням виходять книжки для масового читача : «Єретик» (Х. — К. : ДВУ, 1927; 1928), «Наймичка» (К. — Х. : ДВУ, 1927), «Гайдамаки» (Х. : ДВУ, 1928), «Кавказ» Х. : Радянська література), 1934. М. Новицький брав також участь у підготовці ювілейного ПЗТ: У 8 т. (з нагоди 120-річчя з дня народження Т. Шевченка). У 1935 р. вийшли перші два томи цього видання за В. Затонського, А. Хвилі та Є. Шабліовського, імені М. Новицького тут уже не зазначено.

1937 року вченого арештували. Термін покарання відбував в Молотовській області (зараз Пермська область) та у таборах позбавлення волі «Печерлаг» (Республіка Комі), в'язні якого працювали на будівництві Біломорсько-Балтійського каналу. У м. Київ М. Новицький повернувся у липні 1946 року. З того часу і до кінця життя він працює в музейництві : спочатку в Будинку-музеї ім. Т. Г. Шевченка (1946–1952; зараз Літературно-меморіальний будинок-музей Тараса Шевченка), згодом у Державному музеї Т. Г. Шевченка (1954–1962; зараз Національний музей Тараса Шевченка). У цей час друкуються лише окремі його праці. М. Новицький брав участь у підготовці до друку ПЗТ: У 10 т. (Т. 7-10; К., 1939–1964), «Біографії Т. Г. Шевченка за спогадами сучасників» (1958), «Спогади про Т. Г. Шевченка» (К. : ДВХЛ, 1958).

Помер М. Новицький 29 березня 1964 року.

Найповнішим на сьогодні джерелом для вивчення життя і творчості М. Новицького є його архівні матеріали, що зберігаються в ЦДАЛМУ (Центральному державному архіві літератури і мистецтв України) — Ф. 1; оп.1; од. зб. 495. На постійне зберігання до ЦДАЛІМУ їх передала дружина М. М. Новицького Р. П. Товстуха-Новицька. Вона також подарувала архіву і колекцію книг вченого понад 1000 одиниць).

ПриміткиРедагувати

ДжерелоРедагувати