Відкрити головне меню

Не́хворощ [1]село в Україні, в Андрушівському районі Житомирської області.

село Нехворощ
Nehvorosch selo coa 1792.gif
Герб
Країна Україна Україна
Область Житомирська область
Район/міськрада Андрушівський
Рада/громада Нехворощанська сільська рада
Код КОАТУУ 1820387401
Облікова картка [ Нехворощ] 
Основні дані
Засноване 1590
Населення 1297
Площа 43,848 км²
Густота населення 29,58 осіб/км²
Поштовий індекс 13433
Телефонний код +380 4136
Географічні дані
Географічні координати 49°57′48″ пн. ш. 28°57′22″ сх. д. / 49.96333° пн. ш. 28.95611° сх. д. / 49.96333; 28.95611Координати: 49°57′48″ пн. ш. 28°57′22″ сх. д. / 49.96333° пн. ш. 28.95611° сх. д. / 49.96333; 28.95611
Середня висота
над рівнем моря
226 м
Водойми р. Пустоха, Гуйва
Місцева влада
Адреса ради 13433, с. Нехворощ, вул. Центральна, 26а; тел. 5-31-35
Карта
Нехворощ. Карта розташування: Україна
Нехворощ
Нехворощ
Нехворощ. Карта розташування: Житомирська область
Нехворощ
Нехворощ

Нехворощ у Вікісховищі?

Через село протікають річки Гуйва й Пустоха.

Населення становить 1297 осіб.

Історія селаРедагувати

Історична дата утворення містечка Нехворощ 1590 рік. Вважається, що воно існувало ще у ХІІІ-ХІV століттях, але було знищене після ворожих нападів. У XVI ст. пустища знову заселяються і вже на початку XVII ст. фігурує як містечко з невеликим оборонним замком. На кінці XVIII ст. Нехворощ залишається королівським містечком, тому й підтримує підтверджувальні привілеї, які мали сприяти їх подальшому зростанню та розвитку. В привілеях зазначено і герби. Для Нехвороща привілей встановлений 17 лютого 1792 року.

Ці привілеї згідно з реформаційним законом «Про вільні королівські міста в Речі Посполитій» було прийнято так званим «чотирилітнім» сеймом у Варшаві 18 квітня 1791 року. Цим законом передбачалося надання всім королівським містам статусу «вільних міст», територія в межах цих поселень ставала власністю міщан, вони отримували змогу висилати депутатів на сейм з правом голосу та ряд інших прав. Міські права призначалися не тільки містам, що зберегли самоврядування, але й тим, що втратили свої привілеї, а також поширювалися на новопосаджені міста та на приватні міста.

Крім затвердження самоврядування на Магдебурзькому праві, дозволялись ярмаркові торги та інші пільги. Обов'язковою нормою всіх міст стає надання герба, кольоровий малюнок якого фіксувався в грамоті. Копії усіх документів з аналогічними малюнками заносилися в записні книги. В періоді 1791—1792 рр. такі королівські привілеї одержали 99 міст.

Історичні відомостіРедагувати

Станом на 1886 рік у колишньому власницькому містечку Андрушівської волості Житомирського повіту Волинської губернії, мешкало 1650 осіб, налічувалось 327 дворових господарств, існували 2 православні церкви, постоялий будинок, 3 лавки й 2 водяних млини[2].

За переписом 1897 року кількість мешканців зросла до 2687 осіб (1337 чоловічої статі та 1350 — жіночої), з яких 2233 — православної віри, 373 — римо-католицької[3].

У 1906 році село Андрушівської волості Житомирського повіту Волинської губернії. Відстань від повітового міста 47 верст, від волості 7. Дворів 429, мешканців 2736[4].

Герб містечка НехворощРедагувати

У фондах Головного архіву давніх актів у Варшаві, зберігаються документи записових книг. До них внесено копії привілеїв, встановлених у Варшаві від 4 листопада 1791 року до 16 червня 1792 для 25-х міст (в тому числі 22-х українських міст). Серед «дипломованих» тоді містечок було й два, що сьогодні перебувають у складі Житомирської області. Це королівські містечка Київського воєводства Романів та Нехвороща.

В книзі «Диплому» подано опис та малюнок герба. Це кольоровий малюнок круглої форми: у синьому полі осідланий коричневий кінь і коричневе дерево, по небу пливуть білі хмарки, внизу зелена трава.

Характерно, що переважна більшість привілеїв 1791—1792 років виставлена містам, розташованим вздовж тодішнього російсько-польського кордону та на прилеглих землях, це була, по суті, фіксація кордону. А централізоване надання гербів мало відігравати роль прояву «особистої ласки» та зовнішнього утвердження свого впливу на прикордонні землі.

Після другого (в 1793 р.) та третього поділу Польщі (в 1795 році), Правобережну Україну захопила Російська імперія і відбулося перезатвердження давніх і створення нових гербів міст Київщини. По-різному склалася доля гербів 1791—1792 років. Одні були перезатверджені або видозмінені російською владою, а в конкретному випадку з Романовим та Нехворощею — зовсім втратили своє значення, оскільки містечка не набули відповідного адміністративного статусу і занепали, перетворились на звичайні села.

Пам'яткиРедагувати

Нехворощ— лісовий заказник місцевого значення.

Відомі людиРедагувати

ПриміткиРедагувати

  1. Мапа Волинської губернії Шуберта Ф.Ф. 
  2. Волости и важнѣйшія селенія Европейской Россіи. По даннымъ обслѣдованія, произведеннаго статистическими учрежденіями Министерства Внутреннихъ Дѣлъ, по порученію Статистическаго Совѣта. Изданіе Центральнаго Статистическаго Комитета. Выпускъ III. Губерніи Малороссійскія и Юго-Западныя / Составилъ старшій редактор В. В. Зверинскій — СанктПетербургъ, 1885. (рос. дореф.)
  3. рос. дореф. Населенныя мѣста Россійской Имперіи в 500 и болѣе жителей съ указаніем всего наличнаго въ них населенія и числа жителей преобладающихъ вѣроисповѣданій по даннымъ первой всеобщей переписи 1897 г. С-Петербург. 1905. — IX + 270 + 120 с., (стор. 1-24)
  4. Список населених місць Волинської губернії. — Житомир: Волинська губернська типографія, 1906. — 219 с.

ПосиланняРедагувати