Відкрити головне меню

Немиро́вич-Да́нченко Володи́мир Іва́нович (11 (23) грудня 1858(18581223), Озургеті — 25 квітня 1943, Москва) — російський театральний діяч українсько-вірменського походження, режисер, драматург і театральний критик, народний артист СРСР (1936).

Немирович-Данченко Володимир Іванович
Vladimir Nemirovich Danchenko3.jpg
Народився 11 (23) грудня 1858
Озургеті, Грузія
Помер 25 квітня 1943(1943-04-25)[1][2][…] (84 роки)
Москва, РРФСР, СРСР[1]
Поховання Новодівочий цвинтар
Громадянство
(підданство)
Flag of Russia.svg Російська імперія
Flag of the Soviet Union (1924–1955).svg СРСР[4]
Діяльність драматург, драматург, режисер, театральний критик, сценарист, театральний режисер, opera director, театральний педагог, актор
Alma mater Московський державний університет імені Ломоносова
Знання мов російська[5]
Заклад Московський художній театр
Брати, сестри  • Немирович-Данченко Василь Іванович
Нагороди
орден Леніна орден Трудового Червоного Прапора
народний артист СРСР Народний артист РРФСР
орден Червоного орла
Сталінська премія
IMDb nm0625958

Брат письменника Василя Івановича Немировича-Данченка.

Сталінська премія (1942, 1943).

Народився в україно-вірменській родині, навчався в Тбіліській гімназії і на математичному факультеті Московського університету.

Співпрацював у гумористичних журналах «Будильник» і «Стрекоза», був театральним рецензентом і критиком «Російського кур'єра» (свого часу редагував цю газету).

Разом із Костянтином Станіславським заснував Московський художній театр і керував низкою його студій, зокрема, Музичною (пізніше перетвореною в Музичний театр ім. Немировича-Данченка).

Помер від серцевого нападу.

Українське коріння Немировичей-ДанченківРедагувати

Рід Володимира Немировича-Данченка мав своє походження зі Стародубщини. Його далекий предок, Данько Немирович, ще за часів Речі Посполитої був посполитим селянином у селі Кам'янь сучасного Стародубського району[6]. Син Данька, Матвій, служив при поляках у «козацькій корогві», що входила до складу стародубської «замкової прислуги», та йменувався вже Немировичем-Данченком, тобто «сином Данька». За часів Визвольної війни Немировичі-Данченки воювали в козацькому війську за свободу України, за що були нагороджені Богданом Хмельницьким маєтками у рідному краї. Великих маєтків вони не нажили, але вірно служили українському гетьману. У XVIII ст. бунчуковий товариш Іван і полковий хорунжий Стародубського полка Федір Немировичі-Данченки володіли частиною села Чубковичі, в храмі якого знаходиться вельми шанована на Стародубщині ікона Чубківської Божої Матері. Володимир Немирович-Данченко народився на Кавказі, але все своє життя підкреслював, що його батько був українцем, а мати вірменкою. У створеному ним разом з Костянтином Станіславським Московському художньому театрі на сцені, на початку ХХ ст., впроваджувалися у життя ідеї європейського демократичного театру, які не знаходили тоді притулку на сценах інших театрів Росії. А першою постановкою МХТ стала драма іншого видатного мешканця Стародубщини, Олексія Толстого, «Цар Федір Іванович».

Літературна діяльністьРедагувати

Повісті і романиРедагувати

  • Із дипломом (1892)
  • На літературних хлібах (1891)
  • Старий будинок (1895)
  • Губернаторська ревізія (1896)
  • У степу (1900) і ін.

П'єсиРедагувати

ПриміткиРедагувати

  1. а б Немирович-Данченко Владимир Иванович // Большая советская энциклопедия: [в 30 т.] / под ред. А. М. Прохоров — 3-е изд. — Москва: Советская энциклопедия, 1969.
  2. International Music Score Library Project — 2006.
  3. Internet Broadway Database — 2000.
  4. LIBRIS — 2012.
  5. ідентифікатор BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  6. Катерина Чеплянська. Стародубский уезд. Сёла и их жители. Стор. 4, стаття «Камень». (рос.)

ДжерелаРедагувати

ПосиланняРедагувати