Немирович-Данченко Володимир Іванович
Немиро́вич-Да́нченко Володи́мир Іва́нович (11 (23) грудня 1858, Озургеті — 25 квітня 1943, Москва) — російський та радянський театральний діяч українсько-вірменського походження, режисер, драматург і театральний критик, народний артист СРСР (1936).
| Немирович-Данченко Володимир Іванович | |
|---|---|
 | |
| Народився | 11 (23) грудня 1858 Озургеті, Кутаїська губернія, Кавказьке намісництво, Російська імперія |
| Помер | 25 квітня 1943[1][2][…] (84 роки) Москва, СРСР[1] |
| Поховання | Новодівичий цвинтар |
| Країна |  Російська імперія.svg){kind=small} СРСР[4] |
| Діяльність | драматург, режисер, театральний критик, сценарист, opera director, театральний педагог, актор, драматург |
| Alma mater | МДУ |
| Відомі учні | Канін Олександр Гнатович |
| Знання мов | російська[5][6] |
| Заклад | Московський художній театр |
| Жанр | театр |
| Батько | Q109746950? |
| Брати, сестри | Немирович-Данченко Василь Іванович і Варвара Іванівна Немирович-Данченко |
| У шлюбі з | Q116752649? |
| Нагороди |       |
| IMDb | ID 0625958 |
| |
Молодший брат письменника Василя Немировича-Данченка й актриси київського театру «Соловцов» Варвари Немирович-Данченко.[7]
Сталінська премія (1942, 1943).
Народився в українсько-вірменській родині, навчався в Тбіліській гімназії і на математичному факультеті Московського університету.
Співпрацював у гумористичних журналах «Будильник» і «Стрекоза», був театральним рецензентом і критиком «Російського кур'єра» (свого часу редагував цю газету).
Разом із Костянтином Станіславським заснував Московський художній театр і керував низкою його студій, зокрема, Музичною (пізніше перетвореною в Музичний театр ім. Немировича-Данченка).
Помер від серцевого нападу.
Українське коріння Немировичів-Данченків
ред.Рід Володимира Немировича-Данченка мав своє походження зі Стародубщини. Його далекий предок Данько Немирович іще за часів Речі Посполитої був посполитим селянином у селі Кам'янь сучасного Стародубського району[8]. Син Данька, Матвій, служив при поляках у «козацькій корогві», що входила до складу стародубської «замкової прислуги», та йменувався вже Немировичем-Данченком, тобто «сином Данька». За часів Визвольної війни Немировичі-Данченки воювали в козацькому війську за свободу України, за що були нагороджені Богданом Хмельницьким маєтками у рідному краї. Великих маєтків вони не нажили, але вірно служили українському гетьману. У XVIII ст. бунчуковий товариш Іван і полковий хорунжий Стародубського полка Федір Немировичі-Данченки володіли частиною села Чубковичі, в храмі якого знаходиться вельми шанована на Стародубщині ікона Чубківської Божої Матері. Володимир Немирович-Данченко народився на Кавказі, але все своє життя підкреслював, що його батько був українцем, а мати вірменкою. У створеному ним разом з Костянтином Станіславським Московському художньому театрі на сцені, на початку ХХ ст., впроваджувалися у життя ідеї європейського демократичного театру, які не знаходили тоді притулку на сценах інших театрів Росії. А першою постановкою МХТ стала драма іншого видатного мешканця Стародубщини, Олексія Толстого, «Цар Федір Іванович».
Літературна діяльність
ред.Повісті і романи
ред.- Із дипломом (1892)
- На літературних хлібах (1891)
- Старий будинок (1895)
- Губернаторська ревізія (1896)
- У степу (1900) і ін.
П'єси
ред.- 1885 — «Соколи і ворони» (спільно з О. Сумбатовим)
- 1890 — «Нова справа»
- 1901 — «У мріях» (1904 року поставлено в театрі «Соловцов» Г. Г. Матковським)[9]
- «Ялинка»
- «Заповіт»
- «Щасливець»
Примітки
ред.- ↑ а б в Немирович-Данченко Владимир Иванович // Большая советская энциклопедия: [в 30 т.] / под ред. А. М. Прохорова — 3-е изд. — Москва: Советская энциклопедия, 1969.
- ↑ а б International Music Score Library Project — 2006.
- ↑ а б Internet Broadway Database — 2000.
- ↑ LIBRIS — 2012.
- ↑ Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
- ↑ CONOR.Sl
- ↑ Нариси з історії інонаціонального театру в Україні ХХ — початку ХХІ ст. / за заг. наук. ред. докт. мистецтвознав. М. Гринишиної; Ін-т проблем сучас. мистец. НАМ України. — Київ: Фенікс, 2017. — С. 86
- ↑ Катерина Чеплянська. Стародубский уезд. Сёла и их жители. Стор. 4, стаття «Камень». (рос.)
- ↑ Театр и Искусство, 1904, № 1. — С. 20-21
Джерела
ред.
- Вулиці Києва. Довідник. — К. : Українська Енциклопедія, 1995.
- Ігор Роздобудько. Український рух на Стародубщині у 2-й половині 19-го ст. // Стародубщина. Нарис українського життя краю.
Посилання
ред.
|
Це незавершена стаття про театрального режисера чи режисерку. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |