Неклюєнко Микола Павлович
Микола Павлович Неклю́єнко (нар. 2 жовтня 1929, Литвинівка — пом. 10 грудня 2011, Севастополь) — український художник театру і живописець; член Спілки радянських художників України з 1972 року.
| Неклюєнко Микола Павлович | ||||
|---|---|---|---|---|
 | ||||
| Народження | 2 жовтня 1929 Литвинівка, Біловодський район, Старобільська округа, Українська СРР, СРСР | |||
| Смерть | 10 грудня 2011 (82 роки) | |||
| Севастополь, Україна | ||||
| Країна |  СРСР Україна | |||
| Жанр | портрет, пейзаж і натюрморт | |||
| Навчання | Харківський художній інститут (1958) | |||
| Діяльність | художник | |||
| Вчитель | Косарєв Борис Васильович, Сизиков Валентин Васильович, Хмельницький Олександр Анатолійович, Рибальченко Михайло Андрійович і Братченко Леонід Сергійович | |||
| Працівник | Чернігівський обласний академічний український музично-драматичний театр імені Тараса Шевченка | |||
| Член | Спілка радянських художників України | |||
|
| ||||
Біографія
ред.Народився 2 жовтня 1929 року в селі Литвинівці (нині Старобільський район Луганської області, Україна) у сім'ї художника. Після закінчення сільської школи у 1944 році вступив до Ворошиловградського художнього училища, проте перервав навчання, оскільки вимушений був поступити до школи фабрично-заводського навчання для отримання робітничої професії. 1951 року все-таки закінчив художнє училище, а 1958 року — Харківський художній інститут за спеціальністю театрально-декоративний живопис[1]. Його викладачами були, зокрема, Борис Косарєв, Валентин Сизиков, Олександр Хмельницький, Михайло Рибальченко, Леонід Братченко.
Після здобуття фахової освіти працював художником-постановником у Чернігівському музично-драматичноиу театрі; у 1959—1980 роках — художником Луганського художньо-виробничого комбінату. 1980 року переїхав до Криму, де працював у майстернях Художнього фонду України в Севастополі. З 1999 року на пенсії. Жив у селі Віліному Бахчисарайського району в будинку на вулиці Чапаєва, № 18, квартира № 34[2]. Помер у Севастополі 10 грудня 2011 року.
Творчість
ред.Працював у галузі станкового живопису, створював переважно портрети, пейзажі, натюрморти. Серед робіт:
- «Я. Аренський» (1961);
- «Мати» (1963);
- «М. Чернявський» (1963);
- «Реквієм» (1964);
- «Натхнення» (1968);
- «З роботи» (1969);
- «Герой Соціалістичної Праці А. Шпот» (1969);
- «Федір Ковальов» (1969)[3];
- «А. Луговський» (1971);
- «О. Рай» (1975);
- «Дільничний міліціонер В. Осипов» (1977);
- «Після дощу. Крим» (1978);
- «Натхнення» (1980);
- серія «Мій край» (1990—2004);
- «Натюрморт із маками» (1996);
- «Настоятель протоієрей Михаїл» (1999);
- «Натюрморт. Бузок» (2000);
- «Весняний натюрморт» (2002);
- «На березі моря» (2006);
- «Осінній день» (2008);
- «Маки» (2009);
- «Натюрморт із гвоздиками» (2009);
- «Натюрморт з яблуками» (2009);
- «Польові квіти» (2009).
Брав участь у міських, обласних, всеукраїнських, всесоюзних, міжнародних мистецьких виставках з 1959 року. Персональна виставка відбулася у Сімферополі у 2007 році.
Деякі полотна художника зберігаються у музеях Києва, Харкова, Луганська, Севастополя, Сімферополя, в приватних колекціях у США, Німеччині, Італії, Канаді, Австралії[4].
Примітки
ред.- ↑ Неклюенко М. П. / Народная галерея Мансарда художников. [Архівовано 2022-09-14 у Wayback Machine.](рос.)
- ↑ Неклюєнко Микола Павлович / Довідник членів Спілки художників України. Київ. 1998, сторінка 104.
- ↑ Ковалев, Федор Власович // Художники народов СССР. Биобиблиографический словарь. — Академический проект Санкт-Петербург, 2002. — Т. 5. — С. 32. (рос.)
- ↑ Неклюєнко Микола Павлович / Галерея L-art.
Література
ред.- М. Г. Лабінський. Неклюєнко Микола Павлович // Енциклопедія сучасної України / ред. кол.: І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2021. — Т. 23 : Нг — Ня. — 832 с. — ISBN 978-966-02-9624-4.