Нейтралітет Австрії
Декларація нейтралітету (нім. Neutralitätserklärung) — декларація австрійського парламенту про постійний нейтралітет країни. Була прийнята 26 жовтня 1955 року як конституційний акт парламенту, тобто як частина Конституції Австрії.[1]
Відповідно до резолюції Федеральних зборів парламенту після Австрійського державного договору, Австрія проголосила «постійний нейтралітет за власним бажанням».[2] У другому розділі цього закону говорилося: «В усі майбутні часи Австрія не приєднається до жодних військових союзів і не дозволить створення будь-яких іноземних військових баз на своїй території».[3]
Історія ред.
Формально декларація була добровільно оприлюднена Республікою Австрія. Політично це було прямим наслідком союзницької окупації Радянського Союзу, Сполучених Штатів, Об’єднаного Королівства та Франції між 1945 і 1955 роками, від якої країну було звільнено Австрійським державним договором від 15 травня того ж року. Радянський Союз не погодився б на Державний договір, якби Австрія не зобов'язалася оголосити нейтралітет після того, як союзні війська залишили країну.[4]
_1955_1151.jpg) |
З 1955 року[5] нейтралітет став глибоко вкоріненим елементом австрійської ідентичності. Опитування громадської думки в березні 2022 року показало, що 76% виступають за те, щоб Австрія залишалася нейтральною, проти 18%, які підтримують вступ Австрії до НАТО.[6]
Членство Австрії в Європейському Союзі було суперечливим через зобов’язання Австрії дотримуватися нейтралітету. Австрія приєдналася до блоку лише в 1995 році разом зі Швецією та Фінляндією, які також оголосили про свій нейтралітет під час холодної війни після референдуму про вступ.
У 1995 році Австрія приєдналася до програми НАТО «Партнерство заради миру», але лише після того, як це зробила Росія.
У березні 2023 року політики Партії Свободи покинули промову президента України Володимира Зеленського в парламенті Австрії на 400-й день повномасштабного російського вторгнення в Україну. Вони стверджували, що промова порушує нейтралітет Австрії, і залишили на своїх столах плакати з написами «простір для нейтралітету» та «простір для миру».[7]
Міжнародна співпраця ред.
Австрія бере участь у миротворчих та інших гуманітарних місіях під керівництвом ООН. Він бере участь у:
- КФОР чисельністю до 561 військовослужбовця. Ця місія поряд із силами НАТО. Інші країни в цій місії включають Швейцарію, навіть більш відому своїм нейтралітетом.
- EUFOR (колишній SFOR) у Боснії та Герцеговині, з 2 грудня 2004 року під командуванням Європейського Союзу
- Тимчасові сили ООН у Лівані (UNIFIL) у Лівані.
Див. також ред.
Примітки ред.
- ↑ RIS - Neutralitätsgesetz § 0 - Bundesrecht konsolidiert. www.ris.bka.gv.at. Процитовано 15 грудня 2018.
- ↑ 1955 – State Treaty and Neutrality. www.parlament.gv.at. Архів оригіналу за 20 травня 2018. Процитовано 19 травня 2018.
- ↑ Federal Constitutional Law of October 26, 1955 on Austria's neutrality (PDF).
- ↑ K. Ginther, Neutralität und Neutralitätspolitik Die österreichische Neutralität zwischen Schweizer Muster und sowjetischer Koexistenzdoktrin, Vienna, 1975.
- ↑ Bundesgesetzblatt für die Republik Österreich, 1955
- ↑ UKRAINE-KRISE EINE ANALYSE DER STIMMUNG IN DER BEVÖLKERUNG AUS DER STUDIENREIHE "SO DENKT ÖSTERREICH" (PDF). 3 березня 2022.
- ↑ Свобода, Радіо (30 березня 2023). Ультраправі депутати залишили залу під час виступу Зеленського в парламенті Австрії. Радіо Свобода (укр.). Процитовано 8 квітня 2023.
Бібліографія ред.
- Рольф Штайнінгер: Der Staatsvertrag. Österreich im Schatten von deutscher Frage und Kaltem Krieg 1938-1955, 2005, 198 p., (Publisher: StudienVerlag, Innsbruck-Wien-Bozen ) - Резюме англійською мовою
- Manfried Rauchensteiner: Stalinplatz 4. Österreich unter alliierter Besatzung, 2005, 336 p., (Видавництво: Edition Steinbauer, Wien )
- Федеральний конституційний закон про нейтралітет Австрії англійською мовою
- Кружков В.А. (2022). Нейтралитет Австрии. Становление - практика - перспективы. М.: Аспект Пресс. ISBN 978-5-7567-1198-1.