Відкрити головне меню

Національний центр Олександра Довженка (також Довженко-Центр) — державний фільмофонд України, аудіовізуальний архів, що забезпечує збереження, дослідження, популяризацію та реставрацію національної кіноспадщини. Перебуває в сфері управління Міністерства культури України. Є закладом культури, суб'єктом кінематографії та видавничої справи. Член Міжнародної федерації кіноархівів (FIAF).   

Національний центр Олександра Довженка

Dovzhenko Centre building.JPG

Головний корпус Довженко-Центру, східний фасад
50°23′48″ пн. ш. 30°30′31″ сх. д. / 50.39693700002777632° пн. ш. 30.50863300002777834° сх. д. / 50.39693700002777632; 30.50863300002777834Координати: 50°23′48″ пн. ш. 30°30′31″ сх. д. / 50.39693700002777632° пн. ш. 30.50863300002777834° сх. д. / 50.39693700002777632; 30.50863300002777834
Країна: Flag of Ukraine.svg Україна
Тип: фільмотека і місце проведення заходуd
Адреса Київ, вул. Васильківська 1
Телефон (044) 201 65 74
Заснована 1994
Фонди: 5000+ фільмів, 54 193 од.зб. (8668 од.обліку) фільмів (станом на 01.01.2019)
Директор: Іван Козленко
Площа приміщень: 14 870 кв м
Сайт: dovzhenkocentre.org

ІсторіяРедагувати

Національний центр Олександра Довженка створено 10 вересня 1994 року Указом Президента України «Про заходи щодо відзначення 100-річчя від дня народження Олександра Довженка». 2000 року до Центру приєднано ліквідовану Київську кінокопіювальну фабрику (засн. в 1948 році), на території якої він розмішувався з 1996 року. Фільмофонд фабрики ліг в основу кіноколекції Центру.

В 2016 році розпочато реформування Центру, що передбачало його перетворення з промислового підприємства на культурну установу, згідно з Концепцією розвитку Центру, представленою громадськості в 2015 році. Навесні 2019 року генеральний директор Центру Іван Козленко заявив про успішне завершення процесу реформування[1].

Від вересня 2017 року на базі Центру працює перформативна платформа «Сцена 6», майданчик для розвитку незалежних театрів.

14 вересня 2018 року розпочався перший сезон регулярних подій Центру.

29 березня 2019 року відповідно до наказу Міністерства культури України №256 "Про реорганізацію державного підприємства "Українська кіностудія анімаційних фільмів" до Центру приєднано кіностудію Укранімафільм, правонаступником котрої став Центр.

12 вересня 2019 року розпочав роботу заснований восени 2015 року Музей кіно Довженко-Центру загальною площею понад 1 500 m². Музей відкрився мультимедійною виставкою "ВУФКУ. Lost&Found", присвяченою історії українського кінематографа 1920-х років.

МісіяРедагувати

Довженко-Центр займається збереженням, відновленням, вивченням та популяризацією національної кіноспадщини України. Здійснює наукові дослідження в галузі кінематографії, провадить видавничу та виставкову діяльність, забезпечує промоцію та дистрибуцію національних фільмів, сприяє розвитку мистецтв. Згідно з Законом України «Про кінематографію» вихідні матеріали всіх українських стрічок, створених (в тому числі частково) державним коштом, надходять на зберігання до Центру для довічного зберігання.

Структура та ФондиРедагувати

В результаті реструктуризації 2017 року в структурі Центру утворено кілька профільних підрозділів: Фільмофонд (в складі фільмосховища та кінолабораторії), Кіноархів, Музей кіно та Медіатеку.

Фільмофонд Центру особливо активно формувався в 1998—2001 роках, коли крім фільмів з колекції Київської кінокопіювальної фабрики, він поповнився фільмофондами державних кіностудій (Національної кіностудії художніх фільмів ім. О.Довженка, Національної кінематеки, Укркінохроніки) та — частково — фільмами українського виробництва з колекції ліквідованого «Совекспортфільму». В 2003—2010 роках здійснювались закупки українських фільмів в Ґосфільмофонді Росії. В 2012—2013 роках Центру були передані фільмофонди кіностудії Укранімафільм, Маріупольського обласного кінопрокату та колекція американських освітньо-пропагандистських фільмів з архіву Києво-Могилянської академії. Перманентно здійснюється поповнення фільмофонду новими та реставрованими національними фільмами, завершеними виробництвом, та фільмами з приватних колекцій.

Станом на 1 січня 2019 року в фільмофонді Центру зберігається 54 193 одиниць зберігання кінофільмів (понад 5 000 найменувань кінотворів) — художніх, анімаційних, документальних та науково-популярних фільмів здебільшого українського виробництва. Більшість із них представлені на вихідних матеріалах — негативних та дубль-негативних 35 мм плівках, решта — на позитивних плівках та цифрових носіях. Крім фільмових матеріалів у фільмофонді зберігається також фонд діалогових аркушів та субтитрів.

Фільмофонд Центру визнано національним культурним надбанням. Частина фільмофонду віднесена до Національного архівного фонду України.

Кіноархівний фонд Центру складається з фонду особових документів, фонду кіноафіш та кіноплакатів, фотофонду, бібліотечного фонду тощо. Триває формування музейної колекції Центру.

ДіяльністьРедагувати

 
Запрошення на пеформанс серії «КОЛО ДЗИГИ»

Протягом 2007—2010 та 2011—2014 років Центр Довженка здійснював програму реставрації українського кінематографа, в рамках котрої відреставровано десятки фільмів 1920-1980-х років, зокрема колекції фільмів Олександра Довженка, Івана Миколайчука, Юрія Іллєнка, раннього українського кіноавангарду (серія «Коло Дзиґи»), фільмів про Чорнобильську катастрофу та інші, згодом видані на dvd.

Центр провадить активну культурну та популяризаційну діяльність. Зокрема, неодноразово був організатором національних стендів на кіноринках Каннського, Берлінського, Карловарського міжнародних кінофестивалів, ретроспектив в Україні та закордоном. Серед відомих серійних культурних проектів Центру — національний кінопрокат кращих українських короткометражних фільмів року «Українська нова хвиля», покази реставрованих українських німих фільмів з музичним супроводом наживо «Коло Дзиґи», освітній проект «Культурфільм», фестиваль німого кіно та сучасної музики «Німі ночі», щорічна національна ретроспектива ОМКФ.

Над створенням нових саундтреків до німих фільмів на замовлення Центру працювали відомі українські музиканти: ДахаБраха, Антон Байбаков, Вагоновожатые, Zapaska, Юрій Кузнецов, Олександр Кохановський.

В 2011—2017 роках видано низку щорічних каталогів українських фільмів, серію фотоальбомів («Кінооко»), дослідницьких розвідок та монографій.

КерівникиРедагувати

  • Мандрика Володимир Андрійович, 2000—2010
  • Чміль Ганна Павлівна (в.о.), 2010—2011
  • Іванова (Федорчук) Вероніка Олександрівна (в.о.), 2011—2014
  • Козленко Іван Васильович, 2014—2015
  • Хомутовська Капітоліна Дмитрівна (в.о.), 2015
  • Козленко Іван Васильович, 2016 —

Див. такожРедагувати

ПриміткиРедагувати

ПосиланняРедагувати