Вікіпедія

Лівицька-Холодна Наталя Андріївна

українська поетеса
(Перенаправлено з Наталя Лівицька-Холодна)
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Лівицька.
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Холодна.

Лівицька-Холодна Наталя Андріївна
Livicka holodna.jpg
Народилася 15 червня 1902(1902-06-15)
містечко Гельмязів Золотоніського повіту Полтавської губернії, нині село Гельмязів Золотоніського району Черкаської області, Україна
Померла 28 квітня 2005(2005-04-28) (102 роки)
Торонто, Канада
Громадянство Flag of Ukraine.svg УНР→Канада Канада
Національність українка
Діяльність письменниця, поетеса, перекладачка
Мова творів українська
Батько Лівицький Андрій Миколайович
Мати Лівицька Марія Варфоломіївна
Брати, сестри Лівицький Микола Андрійович
У шлюбі з Холодний Петро Петрович
Q:  Висловлювання у Вікіцитатах
S:  Роботи у  Вікіджерелах

Ліви́цька-Холо́дна Ната́ля Андрі́ївна (15 червня 1902, Гельмязів — 28 квітня 2005, Торонто, Канада) — українська письменниця, поетеса, перекладачка.

БіографіяРедагувати

Народилася 15 червня 1902 р. на хуторі Гельмязів Золотоніського району на Черкащині. Навчалася у Золотоніській та інших гімназіях України. Після національно-визвольних змагань 1917–1922 рр. опиняється в еміграції, зокрема, в Чехословаччині. Середню освіту здобула в Подєбрадах — закінчила матуральні курси 1923 р. Цього ж року вступає в празький Карлів університет.

Досить швидко зближується з іншими поетами празької школи, зокрема з Дараганом, Маланюком. У 1927 р. переїздить до Варшави, студіює філологію при Варшавському університеті. Була однією з організаторів літературної групи «Танк». Друкувалась в альманасі «Сонцецвіт».

Після Другої світової війни мешкала в західнонімецьких містах Оффербах, Майнцкастель та Етлінген. 1950 р. переїздить до США і проживає в Йонкерсі поблизу Нью-Йорка. Була членом управи Союзу українок Америки. Померла в 2005 р. у Канаді.

Її перу належать поетичні збірки «Вогонь і попіл» (1934), «Сім літер» (1937) та біографічна проза про Шевченка «Шлях велетня» (1955).

У Лівицьку-Холодну був закоханий Євген Маланюк, який присвятив їй декілька поезій.

Особливості поезіїРедагувати

У антології сучасної української поезії «Координати» (упорядкування Б. Бойчука, Б. Рубчака, 1969) підкреслено, що особиста лірика Лівицької-Холодної позначається сильними тематичними впливами французького символізму, з домішками пізнішого декадансу.

Крім того, помітні відсвіти поезії Анни Ахматової. Названа Євгеном Маланюком українською Ахматовою, Н. Лівицька-Холодна, звичайно ж, не є українським відповідником російської поетеси, а в поясненні М. Слабошпицького – суголосним мотивом, у якому раптово «накладаються» одна на одну життєві ситуації і реакції на них ліричних героїнь, в якій жіноча вразливість поєднується із силою протистояння, зі здатністю все перемогти і все зрозуміти і серцем, і розумом [1].

Пристрасть у її інтимній ліриці таємнича, приваблива аж до самозгуби. Кохання майже завжди заборонене, приховане; дуже часто жорстоке й буремне. Лірична героїня зваблює сильних чоловіків гіпнотичною силою «фам фаталь». Разом з тим, поетеса часом говорить про спокій, серйозність і тривалість у коханні. У техніці Лівицької-Холодної панує вишукана гармонія, стрункість і легкість.

У поезії Н. Лівицької-Холодної, як це властиво українській поетичній свідомості, переважають зорові, візуально-континуальні образи. Любов і поезія – саме цими словами можна якнайточніше позначити життя і творчість Н. Лівицької-Холодної. Ії поезія завжди народжувалася із щирості й любові, а любов завжди була поезією[2].

Наталія Лівицька-Холодна — поетеса камерного амплуа в найкращому розумінні цього слова. Музика її поезії заслуговує на увагу.

ВиданняРедагувати

 
Разом з мамою Марією Лівицькою

Наталя Андріївна Лівицька-Холодна автор збірок «Вогонь і попіл» (1934), «Сім літер» (1937), «Поезії, старі і нові» (1985), біографічної повісті «Шлях велетня» (1955); оповідань для молоді «Синя квітка», «Я бачив Симона Петлюру», «Розповідь про Крути» (1956). Перекладала твори Ш. Бодлера, П. Валері, Піранделло.

  • Лівицька-Холодна Н. Поезії старі і нові. — Нью-Йорк: Видання Союзу українок Америки, 1986. — 238 с.
  • Лівицька-Холодна Н. Вогонь і попіл. — Варшава: Варяг, 1934. — 67 с.
  • Лівицька-Холодна Н. Сім літер. — Варшава: Варяг, 1937. — 66 с.
  • Лівицька-Холодна Н. Шлях велетня: Ілюстрована біографічна розповідь про Тараса Шевченка. — Нью-Йорк: Вид-во М. Борецького, 1955. — 144 с.
  • Празька поетична школа. Антологія / Упоряд. текстів та передм. О. Г. Астаф'єва, А. О. Дністрового. — Харків: Веста, Ранок, 2004. — 256 с.

Сім'яРедагувати

 
Наталя Ліви́цька з родиною. Варшава. 1920

Аудіозаписи творівРедагувати

ЛітератураРедагувати

Наталя Лівицька-Холодна
у сестринських Вікіпроєктах
  Цитати у Вікіцитатах?
  Теми у Вікіджерелах?
  Генеалогія на Родоводі?
  • Літературні вечори в Українському Інституті Модерного Мистецтва Чикаго, 1973—2006 / уклад.: Віра Боднарук, Володимир Білецький.Донецьк: Український культурологічний центр, 2006. 140 с.
  • Празька літературна школа: Ліричні та епічні твори / упоряд. і передм. В. А. Просалової. Донецьк: Східний видавничий дім, 2008. 280 с.
  • Празька поетична школа. Антологія / упоряд. текстів та передм. О. Г. Астаф'єва, А. О. Дністрового. Харків: Веста, Ранок, 2004. 256 с.
  • Бойчук Б. Розмова з Наталією Лівицькою-Холодною // Сучасність. 1985.- № 3. С. 8-17.
  • Коровицький І. Поезія Наталі Лівицької-Холодної // Слово: Збірник 10. Література. Мистецтво. Критика. Мемуари. Документи. Едмонтон, 1983. С.337-341.
  • Коровицький І. Червоне і чорне: Творчість Наталі Лівицької-Холодної // Сучасність. 1980. Ч. 5 (233). С. 35-45.
  • Куценко Л. Наталя Лівицька-Холодна. Нарис життя і творчості. К.: Спадщина, 2004.
  • Легка О. Проблема самотності у творчості Н. Лівицької-Холодної. Львів, 1999. 42 с.
  • Легка О. Сад любові моєї (проблема філософії кохання в поезії Н. Лівицької-Холодної). Львів: Львівський державний університет, 1998. 48 с.
  • Легка О. Червоне і чорне: Новаторство поетики еротичного Н. Лівицької-Холодної. Львів, 1999. 42 с.
  • Пахаренко В. «Долетить на Дніпро луна…» (Поезія Н. Лівицької-Холодної)с// Слово і час. 1992. № 6. С. 20-25.
  • Слабошпицький М. Остання з великого покоління Наталя Лівицька-Холодна // 25 поетів української діаспори. К.: Ярославів Вал, 2006. С. 221-239.
  • Скорина Людмила. Література та літературознавство української діаспори. Курс лекцій. Вид. 2-е, доп.Черкаси: Брама-Україна. 2005. 384 с.
  • Андрусів С. Вік прожитий, як належить: Пам'яті української письменниці Наталі Лівицької-Холодної // Жіночий світ. 2005. № 3-4. С. 14-16.
  • Бійчук Г. «Серце надвоє роздерте»: Вивчення лірики Н. Лівицької-Холодної // Українська література в загальноосвітній школі. 2000. № 3. С. 18-23.
  • Бойчук Б. Розмова з Наталією Лівицькою-Холодною // Сучасність. 1985. № 3. С. 8-17.
  • Єременко О. Магія кольорів у ліриці Н. Лівицької-Холодної //Слово і час. 2000.  № 4. -С. 68-72.
  • Коваль Р. М. [[https://web.archive.org/web/20170731000636/http://esu.com.ua/search_articles.php?id=55405 Архівовано 31 липня 2017 у Wayback Machine.] Лівицька-Холодна Наталя Андріївна] // Енциклопедія сучасної України / ред. кол.: І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2001­–2022. — ISBN 966-02-2074-X.
  • Коровицький І. Поезія Наталі Лівицької-Холодної // Слово: Збірник 10. Література. Мистецтво. Критика. Мемуари. Документи.- Едмонтон, 1983. С. 337—341.
  • Коровицький І. Червоне і чорне: Творчість Наталі Лівицької-Холодної // Сучасність. 1980. Ч.5 (233). С. 35-45.
  • Куценко Л. Наталя Лівицька-Холодна. Нарис життя і творчості.- К.: Спадщина, 2004. 104 с.
  • Легка О. Проблема самотності у творчості Н. Лівицької-Холодної. Львів, 1999. 42 с.
  • Легка О. Сад любові моєї (проблема філософії кохання в поезії Н. Лівицької-Холодної). Львів: Львівський державний університет, 1998. 48 с.
  • Легка О. Червоне і чорне: Новаторство поетики еротичного Н. Лівицької-Холодної. Львів, 1999. 42 с.
  • Лівицька-Холодна Наталя // Українські письменники діаспори: Матеріали до біобібліографічного словника / Авт.-укл.: О. Білик, Г. Гамалій, Ф. Погребенник. К., 2007. Част. 2. С. 15-16.
  • Міщенко Л. Один мотив — любов до України: До 100-річчя від дня народження Н. Лівицької-Холодної // Дзвін. 2002. № 8.С. 146—150.
  • Пахаренко В. «Долетить на Дніпро луна…» (Поезія Н. Лівицької-Холодної) // Слово і час. −1992. № 6. С. 20-25.
  • Погребенник Ф. Лівицька-Холодна Наталя // Українська літературна енциклопедія: у 5 т. К.:Українська енциклопедія ім. М. П. Бажана, 1995. Т. 3. С. 185.
  • Рубчак Б. Серце надвоє роздерте // Лівицька-Холодна Н. Поезії старі і нові. Нью-Йорк: видання Союзу українок Америки,1986. С. 5-26.
  • Слабошпицький М. Остання з великого покоління Наталя Лівицька-Холодна // 25 поетів української діаспори. К.: Ярославів Вал, 2006. С. 221—239.
  • Українська діаспора: літературні постаті, твори, біобібліографічні відомості / Упорядк. В. Просалової. Донецьк: Східний видавничий дім, 2012. 516 с.

ПриміткиРедагувати

  1. ↑ Слабошпицький., Михайло (2006). Остання з великого покоління. Наталя Лівицька- Холодна // 25 поетів української діаспори. Київ: Ярославів Вал. с. 222. Архів оригіналу за 5 лютого 2022. Процитовано 5 лютого 2022. 
  2. ↑ Андрусів С. (2004). "Сад любові" Наталі Лівицької- Холодної // Українки в історії. Київ. с. 283–286. 
  3. ↑ Історія Собору — Український Католицький Собор Покрова Пресвятої Богородиці. Архів оригіналу за 6 червня 2017. Процитовано 14 травня 2017. 

ПосиланняРедагувати

Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Лівицька-Холодна_Наталя_Андріївна&oldid=37728694