Населення Гвінеї-Бісау

Населення Гвінеї-Бісау. Чисельність населення країни 2015 року становила 1,726 млн осіб (153-тє місце у світі)[1]. Чисельність гвінейців стабільно збільшується, народжуваність 2015 року становила 33,38 ‰ (31-ше місце у світі), смертність — 14,33 ‰ (4-те місце у світі), природний приріст — 1,91 % (56-те місце у світі) .

Населення Гвінеї-Бісау M:
Ріст чисельності населення країни
Ріст чисельності населення країни
Чисельність 1,726 млн осіб
Густота 65,6 особи/км²
Коефіцієнт міграції 0 ‰
Природний рух
Природний приріст 1,91 %
Народжуваність 33,38 ‰
Фертильність 4,23 дітей на 1 жінку
Смертність 14,33 ‰
Смертність немовлят 89,21 ‰
Вікова структура
 • до 14 років 39,53 %
 • 15–64 років 57,13 %
 • старіші за 65 років 3,34 %
Середня тривалість життя 50,23 року
 • чоловіків 48,21 року
 • жінок 52,31 року
Статева структура
загалом 0,95 чол./жін.
при народженні 1,03 чол./жін.
до 15 років 1 чол./жін.
15–64 років 0,7 чол./жін.
після 65 років 0,6 чол./жін.
Етнічні групи
Нація гвінейці, бісауанці
Мови
Офіційна португальська

Природний рух ред.

Відтворення ред.

Народжуваність в Гвінеї-Бісау, станом на 2015 рік, дорівнює 33,38 ‰ (31-ше місце у світі)[1]. Коефіцієнт потенційної народжуваності 2015 року становив 4,23 дитини на одну жінку (32-ге місце у світі)[1]. Рівень застосування контрацепції 14,2 % (станом на 2010 рік)[1].

Смертність в Гвінеї-Бісау 2015 року становила 14,33 ‰ (4-те місце у світі)[1].

Природний приріст населення в країні 2015 року становив 1,91 % (56-те місце у світі)[1].

Вікова структура ред.

 
Віково-статева піраміда населення Гвінеї-Бісау, 2016 рік (англ.)

Середній вік населення Гвінеї-Бісау становить 20 років (190-те місце у світі): для чоловіків — 19,5, для жінок — 20,5 року[1]. Очікувана середня тривалість життя 2015 року становила 50,23 року (223-тє місце у світі), для чоловіків — 48,21 року, для жінок — 52,31 року[1].

Вікова структура населення Гвінеї-Бісау, станом на 2015 рік, мала такий вигляд:

  • діти віком до 14 років — 39,53 % (340 575 чоловіків, 341 747 жінок);
  • молодь віком 15—24 роки — 20,18 % (172 787 чоловіків, 175 511 жінок);
  • дорослі віком 25—54 роки — 32,3 % (277 820 чоловіків, 279 761 жінки);
  • особи передпохилого віку (55—64 роки) — 4,66 % (30 010 чоловіків, 50 354 жінки);
  • особи похилого віку (65 років і старіші) — 3,34 % (21 671 чоловік, 35 933 жінки)[1].

Шлюбність — розлучуваність ред.

Розселення ред.

Густота населення країни 2015 року становила 65,6 особи/км² (172-ге місце у світі)[1].

Урбанізація ред.

Гвінея-Бісау середньоурбанізована країна. Рівень урбанізованості становить 49,3 % населення країни (станом на 2015 рік), темпи зростання частки міського населення — 4,13 % (оцінка тренду за 2010—2015 роки)[1].

Головні міста держави: Бісау (столиця) — 492,0 тис. осіб (дані за 2015 рік)[1].


Міграції ред.

Річний рівень еміграції 2015 року становив 0 ‰ (94-те місце у світі)[1]. Цей показник не враховує різниці між законними і незаконними мігрантами, між біженцями, трудовими мігрантами та іншими.

Біженці й вимушені переселенці ред.

Станом на 2015 рік, в країні постійно перебуває 8,6 тис. біженців з Сенегалу[1].

Гвінея-Бісау є членом Міжнародної організації з міграції (IOM)[2].

Расово-етнічний склад ред.

Етнічний склад (2015 рік)[1]
Етнос: Відсоток:
фульбе
  
28.5%
баланте
  
22.5%
мандінка
  
14.7%
папель
  
9.1%
манджак
  
8.3%
бефада
  
3.5%
манкана
  
3.1%
біджаго
  
2.1%
фелупе
  
1.7%
мансоанка
  
1.4%
мане
  
1%
інші
  
1.8%

Головні етноси країни: фульбе — 28,5 %, баланте — 22,5 %, мандінка — 14,7 %, папель — 9,1 %, манджак — 8,3 %, бефада — 3,5 %, манкана — 3,1 %, біджаго — 2,1 %, фелупе — 1,7 %, мансоанка — 1,4 %, мане — 1 %, інші — 1,8 % (оціночні дані за 2008 рік)[1].

Українська діаспора ред.

Мови ред.

Мови Гвінеї-Бісау (2008 рік)[1]
Мова: Відсоток:
португальська
  
27.1%
креольська
  
90.4%
французька
  
5.1%
англійська
  
2.9%
інші
  
2.4%
Докладніше: Мови Гвінеї-Бісау

Офіційна мова[3]: португальська — розмовляє 27,1 % населення країни. Інші поширені мови: креольська — 90,4 %, французька — 5,1 %, англійська — 2,9 %, інші мови — 2,4 % (оцінка 2008 року).

Релігії ред.

Релігії в Гвінеї-Бісау (2009 рік)[1]
Віросповідання: Відсоток:
мусульмани
  
45.1%
християни
  
22.1%
анімісти
  
14.9%
атеїсти
  
2%
агностики
  
15.9%

Головні релігії й вірування, які сповідує, і конфесії та церковні організації, до яких відносить себе населення країни: іслам — 45,1 %, християнство — 22,1 %, анімізм — 14,9 %, не сповідують жодної — 2 %, не визначились — 15,9 % (станом на 2008 рік)[1].

Освіта ред.

Рівень письменності 2015 року становив 59,9 % дорослого населення (віком від 15 років): 71,8 % — серед чоловіків, 48,3 % — серед жінок[1]. Державні витрати на освіту становлять 2,4 % ВВП країни, станом на 2013 рік Середня тривалість освіти становить 9 років (станом на 2012 рік).

Середня і професійна ред.

Вища ред.

Охорона здоров'я ред.

Забезпеченість лікарями в країні на рівні 0,1 лікаря на 1000 мешканців (станом на 2009 рік)[1]. Забезпеченість лікарняними ліжками в стаціонарах — 1 ліжка на 1000 мешканців (станом на 2009 рік)[1]. Загальні витрати на охорону здоров'я 2014 року становили 5,6 % ВВП країни (116-те місце у світі)[1].

Смертність немовлят до 1 року, станом на 2015 рік, становила 89,21 ‰ (5-те місце у світі); хлопчиків — 98,8 ‰, дівчаток — 79,33 ‰[1]. Рівень материнської смертності 2015 року становив 549 випадків на 100 тис. народжень (7-ме місце у світі)[1].

Гвінея-Бісау входить до складу ряду міжнародних організацій: Міжнародного руху (ICRM) і Міжнародної федерації товариств Червоного Хреста і Червоного Півмісяця (IFRCS), Дитячого фонду ООН (UNISEF), Всесвітньої організації охорони здоров'я (WHO).

Захворювання ред.

Потенційний рівень зараження інфекційними хворобами в країні дуже високий. Найпоширеніші інфекційні захворювання: діарея, гепатит А, черевний тиф, малярія, гарячка денге, жовта гарячка, шистосомози, сказ (станом на 2016 рік)[1].

2014 року було зареєстровано 42,0 тис. хворих на СНІД (59-те місце в світі), це 3,69 % населення в репродуктивному віці 15—49 років (17-те місце у світі)[1]. Смертність 2014 року від цієї хвороби становила 1,9 тис. осіб (57-ме місце у світі)[1].

Частка дорослого населення з високим індексом маси тіла 2014 року становила 6,3 % (159-те місце у світі); частка дітей віком до 5 років зі зниженою масою тіла становила 17 % (оцінка на 2014 рік)[1]. Ця статистика показує як власне стан харчування, так і наявну/гіпотетичну поширеність різних захворювань.

Санітарія ред.

Доступ до облаштованих джерел питної води 2015 року мало 98,8 % населення в містах і 60,3 % в сільській місцевості; загалом 79,3 % населення країни[1]. Відсоток забезпеченості населення доступом до облаштованого водовідведення (каналізація, септик): в містах — 33,5 %, в сільській місцевості — 8,5 %, загалом по країні — 20,8 % (станом на 2015 рік)[1]. Споживання прісної води, станом на 2005 рік, дорівнює 0,18 км³ на рік, або 135,7 тонни на одного мешканця на рік: з яких 18 % припадає на побутові, 6 % — на промислові, 76 % — на сільськогосподарські потреби[1].

Соціально-економічне становище ред.

Співвідношення осіб, що в економічному плані залежать від інших, до осіб працездатного віку (15—64 роки) загалом становить 78,4 % (станом на 2015 рік): частка дітей — 72,8 %; частка осіб похилого віку — 5,7 %, або 17,7 потенційно працездатного на 1 пенсіонера[1]. Загалом дані показники характеризують рівень затребуваності державної допомоги в секторах освіти, охорони здоров'я і пенсійного забезпечення, відповідно. За межею бідності 2015 року перебувало 67 % населення країни[1].

Трудові ресурси ред.

Загальні трудові ресурси 2012 року становили 731,3 тис. осіб (151-ше місце у світі)[1]. Зайнятість економічно активного населення у господарстві країни розподіляється таким чином: аграрне, лісове і рибне господарства — 82 %; промисловість, будівництво і сфера послуг — 18 % (станом на 2000 рік)[1]. 226,31 тис. дітей у віці від 5 до 14 років (57 % загальної кількості) 2010 року були залучені до дитячої праці[1]. Дані про рівень безробіття серед працездатного населення країни, станом на 2015 рік, відсутні. Розподіл доходів домогосподарств у країні має такий вигляд: нижній дециль — 2,9 %, верхній дециль — 28 % (станом на 2002 рік)[1].

Станом на 2013 рік, в країні 1,3 млн осіб не має доступу до електромереж; 21 % населення має доступ, в містах цей показник дорівнює 37 %, у сільській місцевості — 6 %[1]. Рівень проникнення інтернет-технологій надзвичайно низький. Станом на липень 2015 року в країні налічувалось 61 тис. унікальних інтернет-користувачів (181-ше місце у світі), що становило 3,5 % загальної кількості населення країни[1].

Кримінал ред.

Наркотики ред.

 
Світові маршрути наркотрафіку (англ.)

Важлива транзитна країна для південноамериканського кокаїну на шляхах до Європи, географічні умови навколо столиці (архіпелаг лісистих заболочених островів) сприяє наркотрафіку; через повсюдну корупцію сприятливі умов для торговців людьми[1].

Торгівля людьми ред.

Згідно зі щорічною доповіддю про торгівлю людьми (англ. Trafficking in Persons Report) Управління з моніторингу та боротьби з торгівлею людьми Державного департаменту США, уряд Гвінеї-Бісау не докладає зусиль в боротьбі з явищем примусової праці, сексуальної експлуатації, незаконною торгівлею внутрішніми органами, законодавство не відповідає мінімальним вимогам американського закону 2000 року щодо захисту жертв (англ. Trafficking Victims Protection Act’s), країна знаходиться у списку третього рівня[4][5].

Гендерний стан ред.

Статеве співвідношення (оцінка 2015 року):

  • при народженні — 1,03 особи чоловічої статі на 1 особу жіночої;
  • у віці до 14 років — 1 особи чоловічої статі на 1 особу жіночої;
  • у віці 15—24 років — 0,98 особи чоловічої статі на 1 особу жіночої;
  • у віці 25—54 років — 0,99 особи чоловічої статі на 1 особу жіночої;
  • у віці 55—64 років — 0,6 особи чоловічої статі на 1 особу жіночої;
  • у віці за 64 роки — 0,6 особи чоловічої статі на 1 особу жіночої;
  • загалом — 0,95 особи чоловічої статі на 1 особу жіночої[1].

Демографічні дослідження ред.

Населення Гвінеї-Бісау
Рік Населення Зміна
1950 518 000
1960 593 000 +14.5%
1970 603 000 +1.7%
1980 835 000 +38.5%
1990 1 017 000 +21.8%
2000 1 241 000 +22.0%
2010 1 515 000 +22.1%

Демографічні дослідження в країні ведуться рядом державних і наукових установ:

  • .

Переписи ред.

Див. також ред.

Примітки ред.

  1. а б в г д е ж и к л м н п р с т у ф х ц ш щ ю я аа аб ав аг ад ае аж аи ак ал ам ан ап ар ас ат ау аф Guinea-Bissau : [англ.] // The World Factbook. — Washington, D.C. : Central Intelligence Agency, . — Дата звернення: 21 лютого 2017 року. — ISSN 1553-8133.
  2. International Organization for Migration : [англ.]. — Дата звернення: 12 січня 2017 року. — країни-члени Міжнародної організації з міграції.
  3. Значна кількість держав і територій розрізняють статуси державної, національної і офіційної мов. Державні мови у різних країнах мають різний правовий статус, або його відсутність, сферу застосування. У даному випадку під офіційною мовою розуміється мова, якою користуються державні, адміністративні, інші управлінські органи конкретних територій у повсякденному діловодстві.
  4. Trafficking in Persons Report 2013 : [англ.] / Office to Monitor and Combat Trafficking in Persons // U.S. State Department. — . — Дата звернення: 12 січня 2018 року. — щорічна доповідь про моніторинг та боротьбу з торгівлею людьми за 2013 рік.
  5. UNODC report on human trafficking exposes modern form of slavery : [англ.] // UNODC. — . — Дата звернення: 12 січня 2018 року. — доповідь про стан боротьби з торгівлею людьми у світі за 2009 рік.

Література ред.

Українською ред.

Російською ред.

Посилання ред.