Міро Ковач

хорватський історик, дипломат, політик

Мі́ро Ко́вач (хорв. Miro Kovač; нар. 20 вересня 1968, Спліт, Хорватія) — хорватський історик, дипломат, політик, член консервативної ХДС, міністр закордонних і європейських справ Хорватії у правоцентристському уряді Тихомира Орешковича з 22 січня[2] до 19 жовтня 2016 року.

Міро Ковач
Miro Kovač
Міро Ковач Miro Kovač
Міністр закордонних справ
Республіки Хорватії
22 січня 2016 — 19 жовтня 2016
Президент Колінда Грабар-Кітарович
Прем'єр-міністр Тихомир Орешкович
Попередник Весна Пусич
Наступник Давор Іво Штір
Посол Хорватії в Німеччині
2008 — 2013
Народився 20 вересня 1968(1968-09-20) (53 роки)
Flag of the Socialist Republic of Croatia.svg Спліт,
СР Хорватія,
СФР Югославія
Відомий як дипломат, політик
Громадянство Flag of SFR Yugoslavia.svg СФРЮ,
Хорватія Хорватія
Національність хорват
Освіта Паризький університет
Alma mater Університет Париж III (1999)[1] і Загребський університет
Політична партія Хорватська демократична співдружність
Діти троє
Професія історик,
дипломат

Ранні роки та освітаРедагувати

Народився 20 вересня 1968 року у Спліті як найстарший з чотирьох дітей. Почав свою вищу освіту в Загребському університеті, а закінчив — у Паризькому університеті III Нова Сорбонна, де здобув ступінь магістра, захистивши дисертацію про національні і європейські політичні курси держав-членів Європейського Союзу, а також докторський ступінь з історії міжнародних відносин, захистивши дисертацію про роль Франції у створенні Королівства Югославія.[3][4]

Професійна діяльністьРедагувати

У 1995 році Ковач влаштувався на роботу в Канцелярії Президента Хорватії, в Управлінні інформації, в якому працював до 1999 року, коли був переведений на посаду помічника радника з питань євроатлантичної інтеграції. Свою дипломатичну кар'єру він почав у 2001 році як радник посольства Хорватії у Бельгії. 2003 року Ковач став міністром-радником посольства Хорватії у Франції. Коли після виборів 2003 ХДС прийшов до влади, Ковача призначили помічником міністра закордонних справ, а в 2005 році — керівником дипломатичного протоколу міністерства. 2006 року Ковача призначено на посаду посла. З 2008 до 2013 року він працював послом Хорватії в Німеччині.[5] 2014 року Ковач стає міжнародним секретарем ХДС. Після закінчення його строку повноважень посла в Німеччині урядовці мали намір призначити його новим хорватським послом у Польщі, але він відмовився і повернувся в Хорватію, щоб допомогти ХДС на прийдешніх президентських і парламентських виборах. На президентських виборах 2014-15 Ковач був головою передвиборного штабу майбутнього президента Грабар-Кітарович.

Особисте життяРедагувати

Ковач одружений, має трьох дітей. Вільно говорить хорватською, англійською, німецькою та французькою мовами і має базове розуміння італійської та голландської мов.

ПублікаціїРедагувати

  • "La France, La création du royaume »Yougoslave« et la question Croate, 1914-1929", Bern, Berlin, Bruxelles, Frankfurt a. M., New York, Oxford, Vienna: Peter Lang, 2001., p. 398.
  • "Raspadanje Austro-Ugarske i rađanje Kraljevine SHS u svjetlu francuske politike (od listopada do prosinca 1918.)" (Розпад Австро-Угорщини і народження Королівства сербів, хорватів і словенців у світлі французької політики (з жовтня по грудень 1918)), Časopis za suvremenu povijest, no. 1, 2003., p. 141-172.
  • "Francuska i hrvatsko pitanje, 1914.-1929." (Франція і хорватське питання, 1914-1929), Zagreb: Dom i svijet, 2005., p. 363
  • "La Croatie et l'Union Européenne, 1990-2004", in: Lukić, Renéo, La politique étrangère de la Croatie de son indépendance à nos jours, 1991-2006, Laval: Presses universitaires de l'Université de Laval, 2006, p. 316[6]

ПриміткиРедагувати

  1. http://www.sudoc.fr/061405914
  2. Архівована копія. Архів оригіналу за 2 лютого 2016. Процитовано 8 лютого 2016. 
  3. Архівована копія. Архів оригіналу за 16 лютого 2016. Процитовано 8 лютого 2016. 
  4. Архівована копія. Архів оригіналу за 3 лютого 2016. Процитовано 8 лютого 2016. 
  5. Архівована копія. Архів оригіналу за 29 січня 2016. Процитовано 8 лютого 2016. 
  6. Архівована копія. Архів оригіналу за 10 травня 2017. Процитовано 8 лютого 2016.