Відкрити головне меню

Мюріел Сара Спарк
Muriel Sarah Spark
Ім'я при народженні Muriel Sarah Camberg
Народилася 1 лютого 1918(1918-02-01)
Единбург, Шотландія, Велика Британія
Померла 13 квітня 2006(2006-04-13) (88 років)
Флоренція, Італія
Поховання
 : 
зображення місця поховання
Громадянство Велика Британія Велика Британія
Національність шотландка
Діяльність прозаїк, поет, літературний критик
Сфера роботи поезія
Alma mater Університет Геріот-Ватт
Мова творів англійська
Magnum opus The Prime of Miss Jean Brodie[d], The Mandelbaum Gate[d], The Driver's Seat[d], Memento Mori[d], The Comforters[d], The Ballad of Peckham Rye[d], The Bachelors[d], The Girls of Slender Means[d], The Public Image[d], The Takeover[d], Territorial Rights[d], Loitering with Intent[d], A Far Cry From Kensington[d], Symposium[d], Aiding and Abetting[d] і The Finishing School[d]
Членство Королівське товариство Единбурга і Королівське літературне товариство
Конфесія Римо-католицька церква
Премії

 

  • James Tait Black Memorial Prize, 1965
  • US Ingersoll Foundation T.S. Eliot Award, 1982
  • British Literature Prize, 1997
Сайт: murielspark.com

Мюріел Сара Спарк у Вікісховищі?

Мю́ріел Спарк (англ. Muriel Sarah Spark; 1 лютого 1918 — 13 квітня 2006) — британська письменниця, драматург, поет і літературний критик шотландського походження, представниця сатиричного напрямку в літературі; дама-командор ордену Британської імперії.

Зміст

БіографіяРедагувати

Дитинство та юністьРедагувати

Мюріел Спарк (дівоче прізвище Мюріел Сара Камберг / Muriel Sarah Camberg) народилася в Единбурзі (Шотландія). Батько майбутньої письменниці належав до юдейської віри, мати була англіканкою.

Початкову освіту М. Спарк здобула у Вищій школі для дівчат Джеймса Ґіллеспі (James Gillespie's High School for Girls); також скінчила секретарські курси при Коледжі Херріот-Вотт (Heriot-Watt College).

Протягом кількох років М. Спарк викладала англійську мову в школі, працювала секретарем.

1937 року Мюріел Спарк одружилася з Сіднеєм Освальдом Спарком (Sidney Oswald Spark), з яким згодом переїхала до Південної Родезії (тепер Зімбабве). Наступного року у них народився син Робін. Втім шлюб виявився нетривким, і вже 1940 року Мюріел Спарк залишає чоловіка і сина та повертається до Великої Британії, де влаштовується на роботу у розвідувальний відділ Міністерства закордонних справ. Мюріел фінансово підтримує свого сина і навіть намагається перевезти його на батьківщину, втім син повертається згодом з батьком і мешкає разом з його батьками в Шотландії.

Роки творчостіРедагувати

Займатися літературною творчістю Мюріел Спарк почала після війни, почавши з віршів і літературної критики. 1947 року вона стала критиком «Поетичного огляду» (Poetry Review), провідного регулярного поетичного часопису Великої Британії. Спарк опублікувала низку біографій літераторів XIX століття, зокрема «Дитя світла: переоцінка Мері Шеллі» (Child of Light: A Reassessment of Mary Shelley, 1951)", «Джон Мейсфілд» (John Masefield, 1953) та «Емілі Бронте: її життя та творчість» (Emily Brontё: Her Life and Work, 1953). У 1952 році виходить перша поетична збірка письменниці «Фенфарло та інші вірші» (Fanfarlo and Other Verse).

Значна подія в житті Мюріел Спарк сталася 1954 року — вона навертається до католицької віри. Це був крок, який, на думку самої письменниці, значно вплинув на її подальшу літературну діяльність. Пенелопа Фітцжеральд (Penelope Fitzgerald), письменниця і добра знайома Спарк, згадує, як Мюріел завжди підкреслювала, що до моменту прийняття нею католицизму вона не могла осягнути всю повноту людського існування, як це має робити романіст.[1]. В інтерв'ю Джону Туса (John Tusa) на BBC Radio 4 Мюріел розповідала про свій шлях до католицизму і його вплив на її творчість. Ґрем Ґрін та Івлін Во підтримали таке рішення Мюріел Спарк.

Отримавши певне визнання як критик і поет, Спарк пробує себе в художній прозі. 1951 року вона отримує вищу нагороду на Різдвяному літературному конкурсі лондонського журналу «Observer» за своє оповідання «Серафім та Замбезі» (The Seraph and the Zambezi) за незвичну розробку різдвяної тематики.

1957 року Мюріел Спарк публікує свій перший роман «Розрадники» (The Comforters) з сильними католицькими мотивами. Втім, основний сюжет розгортався навколо молодої жінки, яка несподівано для себе приходить до усвідомлення того, що вона є персонажем роману.

1959 року Спарк переживає перший значний успіх з виходом роману «Memento mori», який можна назвати «танцем смерті» групи літніх інтелектуалів, які не припиняють сваритися і змагатися між собою напередодні смерті. Завдяки роману деякі критики почали порівнювати Спарк з іншим представниками сатиричного напрямку в британській літературі Комптон-Бернеттом та Івліном Во.

Втім, справжній успіх прийшов до Мюріел Спарк лише 1961 року, коли було надруковано її роман «Міс Джін Броуді в розквіті» (The Prime of Miss Jean Brodie), сюжетною основою для якого слугувало власне навчання Спарк у Школі Джеймса Гіллеспі. У 1966-68 роках за романом було поставлено п'єсу, яка з успіхом йшла в театрах світу. 1969 року вийшов фільм, а наприкінці 1970-х — шестисерійний телефільм за романом.

Протягом кількох років Спарк мешкала у Нью-Йорку, потім переїхала до Риму, де 1968 року познайомилася з художницею Пенелопою Джардін (Penelope Jardine). На початку 1970-х Спарк переїждає до Тосканії (Італія). Завдяки близьким стосункам Спарк з Джардін циркулюють чутки про їхній лесбійський зв'язок[2], які ніякого підтвердження не знайшли і завжди рішуче відкидалися самою письменницею, так і лишившись чутками.

За заслуги в галузі літератури 1993 року Мюріел Спарк стала Кавалером Ордена Британської імперії.

Померла Мюріел Спарк 13 квітня 2006 року.

БібліографіяРедагувати

РоманиРедагувати

  • 1957 — Comforters
  • 1958 — Robinson
  • 1959 — Memento Mori
  • 1960 — The Ballad of Peckham Rye
  • 1960 — The Bachelors (novel)|The Bachelors
  • 1961 — The Prime of Miss Jean Brodie
  • 1963 — The Girls of Slender Means
  • 1965 — The Mandelbaum Gate
  • 1968 — The Public Image
  • 1970 — The Driver's Seat
  • 1971 — Not to Disturb
  • 1973 — The Hothouse by the East River
  • 1974 — The Abbess of Crewe
  • 1976 — The Takeover
  • 1979 — Territorial Rights
  • 1981 — Loitering with Intent
  • 1984 — The Only Problem
  • 1988 — A Far Cry from Kensington
  • 1991 — Symposium
  • 1996 — Reality and Dreams
  • 2000 — Aiding and Abetting
  • 2004 — The Finishing School

Інші твориРедагувати

  • 1950 — Tribute to Wordsworth (спільно з Дереком Стенфордом)
  • 1951 — Child of Light: A Reassessment of Mary Shelley
  • 1952 — The Fanfarlo and Other Verse
  • 1952 — Selected Poems of Emily Brontë
  • 1953 — John Masefield (Біографія)
  • 1953 — Emily Brontë: Her Life and Work (спільно з Дереком Стенфордом)
  • 1953 — My Best Mary. Збірка листі Мері Шеллі, спільно з Дереком Стенфордом
  • 1954 — The Brontë letters
  • 1957 — Letters of John Henry Newman (спільно з Дереком Стенфордом)
  • 1958 — The Go-away Bird. Збірка оповідань
  • 1961 — Voices at Play. Збірка оповідань і п'єс
  • 1963 — Doctors of Philosophy. П'єса
  • 1967 — Collected Poems
  • 1967 — Collected Stories
  • 1968 — The Very Fine Clock
  • 1982 — Bang-bang You're Dead. Збірка оповідань
  • 1982 — Going Up to Sotheby's. Збірка поезії
  • 1992 — Curriculum Vitae. Автобіографія
  • 2001 — Complete Short Stories
  • 2004 — All the Poems

Українські перекладиРедагувати

ФільмографіяРедагувати

ДжерелаРедагувати

  1. Hal Hager, "About Muriel Spark, " Muriel Spark, The Prime of Miss Jean Brodie, (New York: HarperPerennial, 1999) 141.
  2. How The New Yorker Made Muriel Spark's Reputation April 17, 2006

ПосиланняРедагувати