Відкрити головне меню

У Вікіпедії є статті про інших людей з прізвищем Король

Олег Король
Library LNU 31.jpg
Ім'я при народженні Олег Богданович Король
Народився 11 березня 1952(1952-03-11) (67 років)
Лучиці, Сокальський район
Громадянство СРСР СРСРУкраїна Україна
Національність українець
Діяльність переклад, редагування
Alma mater Львівський політехнічний інститут
Мова творів українська — з шведської, англійської, польської, чеської і болгарської
Роки активності 1982 — досі

Перепустка Олега Короля, видана 2000 року.

Коро́ль Оле́г Богда́нович (нар. 11 березня 1952(19520311), с. Лучиці[1], Сокальський район, Україна) — український перекладач. Автор перекладів із шведської, англійської, польської, чеської, болгарської, німецької, французької мов[2]. Учасник Української вікіпедії. Живе і працює у Львові.

Найбільше має перекладів зі шведської — дев'ятнадцять книжок (враховуючи журнальні публікації), з яких опубліковано одинадцять. Переклад з неї почав із творів шведа Віллі Чюрклунда. Переклав п'ять книжок цього сюрреаліста[3]. Загальний обсяг опублікованих і неопублікованих робіт Олега Короля, за його даними, в серпні 2019 року становив 18,192 мільйона машинописних знаків.

Співпрацював з часописами «Post-Поступ», «Формула поступу», «Колоквіум+», «Спортивне рев'ю» і «День». Був літературним редактором газети «Експрес» у Львові.

Перший значний успіх прийшов до Олега Короля у 2007 році, коли вийшла друком його перша книжка — переклад роману американської письменниці Тоні Моррісон «Пісня Соломона» (видавництво «Юніверс», серія «Лауреати Нобелівської премії»)[1].

Зміст

ЖиттєписРедагувати

Олег Король народився в Лучицях, у сім'ї Богдана Короля (1929—1992), вчителя української мови та історії, і Марії Король (*1930), вчительки французької мови[4]. 1954 року родина перебралася в село Волицю Львівської області. Там Олег у 1959—1967 роках навчався у восьмирічній школі. Дитинство і юність разом із братом Романом (*1956) провів у селі[1].

Завдяки дідові Степану — вчителеві української та німецької, Олег у неповні чотири роки вмів читати. З дитинства мав потяг до мов і ще в дошкільному віці брав від діда перші уроки німецької. Польської теж вчився від діда й бабці Ганни. Старанно вивчав російську (з радіо і дитячих книжок), у 1950-ті роки мало хто в селі нею володів. Потім, у п'ятому класі[2], поперечитував мамині підручники французької мови за п'ятий—восьмий класи[3][5].

Ще малим Олег Король вирішив, що стане або письменником, або художником[5]. Однак 1969 року, закінчивши середню школу № 1 у Сокалі, вступив до Львівського політехнічного інституту. Працював токарем у сокальській «Сільгосптехніці» та їздив до Червонограда на вечірні заняття. Там вивчав французьку, у вікні між парами ходив додатково ще й на лекції німецької мови[2]. Наступного року вступив на стаціонар цього ж інституту (механіко-технологічний факультет), й там випало так, що вихідний у четвер мали тільки ті студенти, які вивчали англійську. Щоб заощадити собі цей день, Король почав вивчати цю мову з нуля й швидко догнав однокурсників. Ще на першому курсі записався у Львівську бібліотеку іноземної літератури й читав книжки польською, англійською, німецькою, чеською, словацькою та болгарською. Закінчив інститут у 1975-му, працював інженером у відділі технічної інформації на Львівському заводі телеграфної апаратури. Там час від часу доводилося перекладати технічні тексти[3]. У 1976—1978 роках вдосконалював знання англійської на Київських вищих курсах іноземних мов (заочно). 1978 року Олег Король влаштувався на роботу інженера-конструктора у львівській філії тресту «Оргшляхбуд».

Не маючи квартири, Олег Король з 1980-го по 1985 рік у буквальному розумінні слова прожив на своєму робочому місці. У вільний час підробляв, виконуючи студентські курсові проекти та роботи з різноманітних технічних дисциплін, багато читав. Вперше опублікувався в журналі «Україна» у 1982 році[5] (збірка афоризмів). Ще студентом спробував перекладати Вільяма Сарояна, але серйозно займатися перекладами став наприкінці сімдесятих — на початку вісімдесятих[2]. Відтоді працював майже безупинно — здебільшого «в шухляду». Частина цього доробку вийшла друком значно пізніше (Северський, Моррісон, Юнсон, Енквіст, Чюрклунд), решта залишилася в електронному вигляді. У 1985-му Король ризикнув надіслати свої роботи до «Всесвіту» — і першим опублікованим перекладом стало «Курупіру» чеха Вацлава Кайдоша (1986), а відтак — два оповідання його співвітчизника Едуарда Мартіна. Були й поляки — Станіслав Лем і Єжи Северський. У тому ж таки журналі опубліковано його переклади кримінальних повістей шведів Яна Мортенсона і Марії Ланґ[3].

1993 року, коли тривала криза й «Оргшляхбуд» мали розформувати, Олег Король різко змінив профіль і влаштувався на роботу літературного редактора в газеті «Post-Поступ». З 1995-го він редагував додатки розваг до газети «Експрес» — «Недільний Експрес» та «Азарт-клуб». Водночас під псевдонімом «Пан Олег» складав для цих видань кросворди, шаради й таке інше — авторське, як-от гігантосворди, іншомовочки, латишівочки, дзеркалівочки, забігайлівки та мутульки. Також провадив рубрику поезії. У ній і опублікував свої два-три вірші. Кільканадцять оповідань і віршів надруковано в різних виданнях, зокрема й сокальських, в альманасі «Соколиний край» і в газеті «Голос з-над Бугу»[3]. Паралельно працював літературним редактором у газетах «Формула поступу» (1995—1996), «Колоквіум+» (1995—1996), «Спортивне рев'ю» (1995, коротко) та «День» (1995, коротко). З початку 1996-го Олег Король редагував уже всю газету «Експрес», причому до 1998 року робив це самотужки, без коректорів. І далі готував матеріали для рубрики розваг. Звільнившись у грудні 2008 року, взявся до суто перекладацької роботи.

ПерекладиРедагувати

Зі шведськоїРедагувати

Неопубліковані твори (в електронній формі):

  • Віллі Чюрклунд. «Вчитель Ма»
  • Марія Ланґ. «Поглянь — он смерть тебе чекає»
  • Марія Ланґ. «Король наш Конвалія з гаю»
  • Марія Ланґ. «Чорне літо»
  • Марія Ланґ. «Без зворотного квитка»
  • Артур Лундквіст. «Аґадір»
  • Уно Мудін. «Справа поліцая»
  • Сельма Лаґерлеф. «Сага про помістя» (готується до друку)
  • Геннінґ Манкелль. «П'ята жінка» (готується до друку)

З англійськоїРедагувати

З польськоїРедагувати

  • Станіслав Лем. «Професор Доньда». — К.: «Всесвіт», 1988, № 4
  • Єжи Северський. «П'ять разів убивство». — К.: «Всесвіт», № 3—12, 2002
  • Яків Гоніґсман. «Катастрофа львівського єврейства (1941—1944)». — Л.: часопис «Ї», 2009, № 58
  • Станіслав Вінценз. «Уявна дійсність?» — Л.: часопис «Ї», 2009, № 58
  • Станіслав Вінценз. «Львівські космополіти». — Л.: часопис «Ї», 2009, № 58
  • Станіслав Лем. «Професор Доньда». у книжці «Із зоряних щоденників Ійона Тихого. Зі спогадів Ійона Тихого. Мир на Землі» із серії «П'ятикнижжя Лемове», том 3. — Тернопіль: Богдан, 2017. — 608 стор., стор. 360—386

Неопубліковані твори (в електронній формі):

  • Станіслав Лем. «Оповідь першого відмороженого»
  • Станіслав Лем. «Вірний робот»
  • Станіслав Лем. «Мандрівка професора Тарантоги»
  • Станіслав Лем. «Дивний гість професора Тарантоги»
  • Станіслав Лем. «Година прийняття у професора Тарантоги»
  • Станіслав Лем. «Місячна ніч»
  • Алекси Казберук. «Дальтонія»

З чеськоїРедагувати

  • Вацлав Кайдош. «Курупіру». — К.: «Всесвіт», 1986, № 1
  • Едуард Мартін. «Похоронне бюро суперобслуговування». — К.: «Всесвіт», 1989, № 6
  • Едуард Мартін. «Гейша». — К.: «Всесвіт», 1990, № 11

Неопубліковані твори (в електронній формі):

  • Едуард Петішка. «День як належить»
  • Мирослав Костка. «Ах, Лео, Лео…»

З німецькоїРедагувати

Неопубліковані твори (в електронній формі):

  • Віллі Майнк. «Красуня Мадана» (Die schöne Madana). Збірка індійських казок і притч
  • Бернд Ульбріх. «Статуя короля» (Statue eines Königs)
  • Вірші австрійських (Пауль Целан, Георг Тракль) і німецьких (Єнс Ґерлях, Армін Мюллер, Гельмут Прайслер, Фрідгельм Ґлюґер, Вальтер Вернер) поетів

З французькоїРедагувати

  • Ален Фінкелькраут. «Світ, що відрікається від Заходу». — Л.: часопис «Ї», 1995, № 6
  • Жан-Марі Доменак. «Европа: виклик культурі». — Л.: часопис «Ї», 1995, № 6

З болгарськоїРедагувати

  • Добірка віршів болгарських поетів (Дора Габе, Атанас Далчев, Никола Вапцаров, Веселин Ханчев, Валерій Петров, Петар Алипієв, Георгій Джагаров, Никола Христозов, Анастас Стоянов, Орлин Орлинов, Андрей Германов, Євтим Євтимов, Іван Николов, Борис Христов). — Сокаль: альманах «Соколиний край», № 7, 2007

З українськоїРедагувати

Власні твориРедагувати

  • Добірка віршів. — Львів: журнал «Дзвін», 2017, № 12, стор. 109—114

Нагороди і відзнакиРедагувати

ПриміткиРедагувати