Відкрити головне меню

Іва́н Олекса́ндрович Мусіє́нко (23 вересня 1915(19150923) — 22 серпня 1989) — радянський військовий льотчик-штурмовик, учасник Другої світової війни, генерал-майор авіації. Герой Радянського Союзу (1945).

Іван Олександрович Мусієнко
Мусієнко Іван Олександрович.jpg
Народження 23 вересня 1915(1915-09-23)
Ямне
Смерть 22 серпня 1989(1989-08-22) (73 роки)
Львів
Поховання Личаківський цвинтар
Приналежність Прапор Радянської армії Радянська армія
Вид збройних сил Прапор ВПС СРСР ВПС СРСР
Рід військ RAF AF branch insignia1936.gif Штурмова авіація
Роки служби 1936—1961
Звання CCCP air-force Rank general-major infobox.svg Генерал-майор авіації
Командування 6-й гвардійський штурмовий авіаційний полк
Війни / битви Німецько-радянська війна
Нагороди
Герой Радянського Союзу
Орден Леніна Орден Леніна Орден Червоного Прапора Орден Червоного Прапора
Орден Червоного Прапора Орден Червоного Прапора Орден Олександра Невського Орден Вітчизняної війни I ступеня
Орден Червоної Зірки
Медаль «За бойові заслуги»
Медаль «За перемогу над Німеччиною у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.»
Медаль «За взяття Кенігсберга»
Орден Британської імперії (військовий)

Зміст

БіографіяРедагувати

Народився 23 вересня 1915 року в селі Ямному Богодухівського повіту Харківської губернії (нині — Великописарівський район Сумської області) в родині сільського вчителя. Українець.

По закінченні семирічки у 1932 році переїхав до Харкова, де працював на Новобаварському канатному заводі. У 1935 році закінчив робітфак і вступив до Всеукраїнського текстильного інституту, проте закінчив лише 1 курс.

У серпні 1936 року призваний до лав РСЧА і направлений до Чугуївської військової авіаційної школи пілотів. По закінченні авіашколи у грудні 1939 року лейтенант Мусієнко І. О. направлений до 32-го винищувального авіаційного полку Забайкальського військового округу, де літав на винищувачі І-16.

У травні 1941 року призначений командиром авіаційної ланки новоствореного 38-го швидкісного бомбардувального авіаційного полку, на озброєнні якого перебували бомбардувальники СБ.

Учасник німецько-радянської війни з червня 1941 року. Воював на Західному, Брянському, Калінінському та 1-у Прибалтійському фронтах. Пройшов шлях від командира авіаційної ланки до командира авіаційного полку.

З вересня по листопад 1941 року І. О. Мусієнко був командиром авіаційної ланки 570-го штурмового авіаційного полку резервної авіаційної бригади. Тут він почав вивчати техніку пілотування й бойового застосування нового штурмовика Іл-2.

1 грудня 1941 року лейтенант І. Мусієнко переведений командиром авіаційної ланки 6-го гвардійського штурмового авіаційного полку 264-ї штурмової авіаційної дивізії 3-ї повітряної армії, у складі якого пройшов до Перемоги. Член ВКП(б) з вересня 1942 року. З 1942 року — командир ескадрильї, з жовтня 1943 року — заступник командира полку, з квітня 1944 року — штурман полку, з вересня 1944 року — заступник командира полку, а з жовтня того ж року — командир 6-го гвардійського штурмового авіаційного полку.

Особисто за роки війни здійснив 126 бойових вильотів на штурмовку й розвідку військ і техніки супротивника.

По закінченні війни вродовжив військову службу у ВПС СРСР. У жовтні 1945 року направлений на курси удосконалення командного складу при Вищій військовій академії ВПС, по закінченні яких у 1946 році знову командував 6-м гвардійським штурмовим авіаційним полком у Прибалтійському військовому окрузі. 2 лютого 1946 року присвоєне військове звання «підполковник».

11 серпня 1947 року підполковник І. О. Мусієнко призначений заступником командира 1-ї гвардійської штурмової авіаційної дивізії того ж округу. З 14 травня 1949 року — командир 1-ї гвардійської штурмової авіадивізії з присвоєнням військового звання «полковник».

У грудні 1951 року став слухачем авіаційного факультету Вищої військової академії імені К. Ворошилова, по закінченні якої у листопаді 1953 року призначений командиром 206-ї штурмової авіаційної дивізії Прикарпатського військового округу.

27 серпня 1957 року присвоєне військове звання «генерал-майор авіації». З травня 1958 року обіймав посаду заступника командувача 57-ї повітряної армії з бойової підготовки. У 1961 році генерал-майор авіації І. О. Мусієнко за станом здоров'я вийшов у запас.

Працював у львівській філії інституту «Укрсільгосптехпроект». Мешкав у Львові, де й помер 22 серпня 1989 року. Похований на Личаківському цвинтарі.

НагородиРедагувати

Указом Президії Верховної Ради СРСР від 18 серпня 1945 року[1] за зразкове виконання бойових завдань командування на фронті боротьби з німецькими загарбниками та виявлені при цьому відвагу і героїзм, гвардії майорові Мусієнку Івану Олександровичу присвоєне звання Героя Радянського Союзу з врученням ордена Леніна та медалі «Золота Зірка» (№ 8650).

Нагороджений двома орденами Леніна, чотирма орденами Червоного Прапора, орденами Олександра Невського, Вітчизняної війни 1-го ступеня, Червоної Зірки, медалями, а також орденом Британської імперії V ступеня.

ПриміткиРедагувати

ПосиланняРедагувати