Богодухівський повіт
Богодухівський повіт — історична адміністративно-територіальна одиниця Харківської губернії Російської імперії. Повітовий центр — місто Богодухів.
Богодухівський повіт | ||||
Герб повіту | ||||
Губернія | Харківська губернія | |||
---|---|---|---|---|
Центр | Богодухів | |||
Створений | 1780 | |||
Скасований | 1923 | |||
Площа | 2767,4 (1897) | |||
Населення | 159 806 осіб (1897) | |||
Густота | 57.7 осіб / верст² | |||
Найбільші міста | Краснокутськ | |||
Попередники | Богодухівське комісарство | |||
Наступники | Богодухівська округа |
Підпорядкування
ред.- Утворений 1780 року за указом імператриці Катерини II від 25 квітня у складі новоствореної Харківської губернії шляхом перетворення Богодухівського комісарства.
- 1796 року за указом імператора Павла I від 12 грудня увійшов до складу поновленої Слобідсько-Української губернії.
- 1835 назву губернії змінено на Харківську.
- 1923 року за адміністративною реформою повіт ліквідовано з утворенням Богодухівської округи.
Історія
ред.Цей розділ потребує доповнення. (серпень 2011) |
У 1918 році згідно з адміністративно-територіальним поділом Української Народної Республіки частково входив до Землі Полтавщина із земським центром у Полтаві.
Географія
ред.У повіті протікають річки: Ворскла, Ворсклиця, Мерла та інші.
Ґрунти повіту чорноземні.
Населення
ред.За даними перепису 1897 року в повіті проживало 159 806 мешканців (80 126 чоловік та 79 680 — жінок)[1].
Господарство
ред.Заняття жителів — переважно хліборобство. У повіті багато сіють цукрових буряків, який йде на 4 існуючі цукрових заводи. Загальне виробництво цих заводів близько 3-х млн пудів, і на них працюють до 2000 чоловік. Крім цукрових заводів, в повіті знаходяться наступні фабрики й заводи: винокурних — 4 (сума виробництва 292086 відер), цегляних — 2, кахельних — 1, борошномельних — 5, загальна сума виробництва на всіх цих фабриках і заводах близько 4-х мільйонів рублів.
Землеробство
ред.Ґрунти повіту чорноземні.
Транспортне сполучення
ред.У повіті добрі шляхи сполучення, оскільки він перетинався Харківсько-Миколаївською залізницею. Це дає можливість швидкої відправки товарів у Харків, Київ і за кордон.
Адміністративний поділ
ред.Станом на 1913 рік у повіті було 18 волостей[2]:
- Богодухівська
- Великописарівська
- Вольнівська
- Добренська
- Колонтаївськая
- Костянтинівська
- Краснокутська
- Куп'єваська
- Лютівська
- Матвіївська
- Мурахівська
- Пархомівська
- Полково-Микитівська
- Рандавська
- Рублевська
- Сеннянська
- Тарасівська
- Хрущово-Микитівська волость
- повітове місто Богодухів із хуторами Безуглий, Харковичі, селищем за Сіннянським мостом.
- заштатне місто Краснокутськ із хуторами Оболоня, Олійників.
Джерела
ред.- Волости и важнѣйшія селенія Европейской Россіи. По даннымъ обслѣдованія, произведеннаго статистическими учрежденіями Министерства Внутреннихъ Дѣлъ, по порученію Статистическаго Совѣта. Изданіе Центральнаго Статистическаго Комитета. Выпускъ III. Губерніи Малороссійскія и Юго-Западныя / Составилъ старшій редактор В. В. Зверинскій — СанктПетербургъ, 1885. (рос. дореф.)
- Энциклопедический словарь : в 86 т. (82 т. и 4 доп.). — СПб. : Ф. А. Брокгауз, И. А. Ефрон, 1890—1907. (рос.)
Примітки
ред.- ↑ Дані перепису 1897 року (рос.). Архів оригіналу за 25 вересня 2013. Процитовано 26 серпня 2011.
- ↑ рос. дореф. Волостныя, станичныя, сельскія, гминныя правленія и управленія, а также полицейскіе станы всей Россіи съ обозначеніем мѣста ихъ нахожденія. Кіевъ. Изд-во Т-ва Л. М. Фишъ, 1913
Це незавершена стаття з історії України. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
Це незавершена стаття з географії України. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |