Вікіпедія

Мунія іржаста

вид птахів
Мунія іржаста
Іржаста мунія (підвид L. p. punctulata)
Іржаста мунія (підвид L. p. punctulata)
Охоронний статус
Біологічна класифікація
Домен: Еукаріоти (Eukaryota)
Царство: Тварини (Animalia)
Тип: Хордові (Chordata)
Клас: Птахи (Aves)
Ряд: Горобцеподібні (Passeriformes)
Родина: Астрильдові (Estrildidae)
Рід: Мунія (Lonchura)
Вид: Мунія іржаста
Біноміальна назва
Lonchura punctulata
(Linnaeus, 1758)[2][3]
Ареал виду
Ареал виду
Підвиди

(Див. текст)

Синоніми
Loxia punctulata Linnaeus, 1758
Munia punctulata (Linnaeus, 1758)
Посилання
Вікісховище: Lonchura punctulata
Віківиди: Lonchura punctulata
ITIS: 179619
МСОП: 22719821
NCBI: 414892

Му́нія іржаста[4] (Lonchura punctulata) — вид горобцеподібних птахів родини астрильдових (Estrildidae). Мешкає в Південній і Південно-Східній Азії[5][6][7]. Часто утримується в неволі.

Опис ред.

 
Іржаста мунія
 
Іржаста мунія
 
Пара іржастих муній
 
Малода іржаста мунія

Довжина птаха становить 10-12,5 см, розмах крил 5,2-5,8 см, довжина хвоста 4,3-4,5 г, вага 12-16 г. Верхня частина тіла коричнева, голова темно-коричнева. Нижня частина тіла біла, поцяткована чорнувато-коричневим або чорним лускоподібним візерунком. Центральні стернові пері і верхні покривні пера хвоста охристі, решта стернових пер темно-коричневі з охристими краями. Очі червонувато-карі, дзьоб короткий, міцний, чорний, лапи сизі. Вокалізація включає різноманітні трелі і посвисти.

Виду не притаманний статевий диморфізм, хоча у самців горло і візерунок на нижній частині тіла можуть бути дещо більш темними, ніж у самиць. У молодих птахів верхня частина тіла коричнювато-охриста, нижня частина тіла світло-охриста, темні плями на ній відсутні. Линька у них відбувається у віці 6-8 місяців і може тривати до 5 місяців.

Підвиди ред.

Виділяють одинадцять підвидів:[8]

Поширення і екологія ред.

Іржасті мунії мешкають в Пакистані, Індії, Непалі, Бутані, Бангладеш, М'янмі, Китаї, Таїланді, Лаосі, В'єтнамі, Камбоджі, Малайзії, Індонезії, Брунеї, Східному Тиморі, на Шрі-Ланці, Тайвані і Філіппінах, спостерігалися в Афганістані. Також вони були інтродуковані в різних частинах світу[9], зокрема на сході Австралії[10], на Маврикії і Реюньйоні, на острові Гаїті, на Ямайці, Кубі і Пуерто-Рико, на Сейшельських і Каролінських островах, на островах Рюкю (Японія)[11], на Гаваях[12][13], локально на півдні Флориди і в Каліфорнії[14][15]. Іржасті мунії живуть в різноманітних природних середовищ, віддають перевагу відкритим, порослим травою місцевостям поблизу води, трапляться на плантаціях і в садах, на рисових полях, поблизу людських поселень. Зазвичай вони зустрічаються на рівнинах, однак в передгір'ях Гімалаїв зустрічаються на висоті 2500 м над рівнем моря, а в горах Нілґірі на висоті до 2100 м над рівнем моря.

Поведінка ред.

Іржасті мунії є дуже соціальними птахами[16], зазвичай вони зустрічаються невеликими зграйками, однак іноді можуть утворювати зграї до сотні птахів[17][18] . Вони живляться переважно насінням трав, іноді також дрібними ягодами і комахами[19][20][21]. Початок сезону розмноження різниться в залежності від регіону, однак пік гніздування зазвичай припадає на сезон мусонних дощів[22]. В Гімалаях на великій висоті птахи гніздяться переважно у серпні та вересні, на східному узбережжі Австралії майже протягом всього року.

Іржасті мунії гніздяться колоніями. Їхні гнізда мають куполоподібну форму з бічним входом, робляться з переплетених травинок і листя бамбука та інших рослин, розміщуються на дереві, майже впритул одне до одного. В Індії іржасті мунії зазвичай гніздяться на деревах Zanthoxylum asiaticum, Gymnosporia montana і Senegalia chundra[23][24]. В кладці від 4 до 6, іноді до 10 яєць[25]. Інкубаційний період триває 10-16 днів. І самиці, і самці будують гніздо, насиджують кладку і доглядають за пташенятами. Пташенята покидають гніздо через 21-25 днів після вилуплення, однак батьки продовжують піклуватися про них ще деякий час.

Примітки ред.

  1. ↑ BirdLife International (2016). Lonchura punctulata: інформація на сайті МСОП (версія 2022.1) (англ.) 28 вересня 2022
  2. ↑ Edwards, George (1743). A Natural History of Uncommon Birds. Т. Part 1. London: Printed for the author at the College of Physicians. с. 40, Plate 40.
  3. ↑ Linnaeus, Carl (1758). Systema Naturae per regna tria naturae, secundum classes, ordines, genera, species, cum characteribus, differentiis, synonymis, locis (Latin) . Т. 1 (вид. 10th). Holmiae (Stockholm): Laurentii Salvii. с. 173.
  4. ↑ Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.
  5. ↑ Baker, E.C. Stuart (1926). The Fauna of British India Birds including Ceylon and Burma. Birds. Т. 3 (вид. 2nd). London: Taylor and Francis. с. 91.
  6. ↑ Paynter, Raymond A. Jr, ред. (1968). Check-List of Birds of the World. Т. 14. Cambridge, Massachusetts: Museum of Comparative Zoology.
  7. ↑ Rasmussen, P.C.; Anderton, J.C. (2005). Birds of South Asia. The Ripley Guide. Т. Volume 2. Smithsonian Institution and Lynx Edicions. с. 673. ISBN 978-84-87334-66-5.
  8. ↑ Gill, Frank; Donsker, David, ред. (2022). Waxbills, parrotfinches, munias, whydahs, Olive Warbler, accentors, pipits. IOC World Bird List Version 12.2. International Ornithologists' Union. Процитовано 28 вересня 2022.
  9. ↑ Burton, M.; Burton, R. (2002). International Wildlife Encyclopedia. New York, NY: Marshal Cavendish. ISBN 9780761472865.
  10. ↑ Forshaw J; Mark Shephard; Anthony Pridham. Grassfinches in Australia. Csiro Publishing. с. 267—268.
  11. ↑ Eguchi, K.; Amano, H.E. (2004). Invasive Birds in Japan (PDF). Global Environmental Research. 8 (1): 29—39.
  12. ↑ Moulton, M.P. (1993). The All-or-None Pattern in Introduced Hawaiian Passeriforms: The role of competition sustained. The American Naturalist. 141 (1): 105—119. doi:10.1086/285463. JSTOR 2462765.
  13. ↑ Moulton, M. P.; Allen, L. J. S.; Ferris, D. K. (1992). Competition, resource use and habitat selection in two introduced Hawaiian Mannikins. Biotropica. 24 (1): 77—85. doi:10.2307/2388475. JSTOR 2388475.
  14. ↑ Duncan, R.A. (2009). The status of the nutmeg mannikin (Lonchura punctulata) in the extreme western panhandle of Florida (PDF). Florida Field Naturalist. 37 (3): 96—97.
  15. ↑ Garrett, K.L. (2000). The juvenile nutmeg mannikin: identification of a little brown bird (PDF). Western Birds. 31 (2): 130—131.
  16. ↑ Baptista, L.F.; Lawson, R.; Visser, E.; Bell, D. A. (1999). Relationships of some mannikins and waxbills in the estrildidae. Journal für Ornithologie. 140 (2): 179—192. doi:10.1007/BF01653597.
  17. ↑ Restall, R. (1997). Munias and Mannikins. Yale University Press. с. 97—105. ISBN 978-0-300-07109-2.
  18. ↑ Moynihan, M.; Hall, M.F. (1954). Hostile, Sexual, and Other Social Behaviour Patterns of the Spice Finch (Lonchura punctulata) in captivity. Behaviour. 7 (1): 33—76. doi:10.1163/156853955X00021.
  19. ↑ Mehta, P. (1997). Spotted Munia Lonchura punctulata feeding on scat?. Newsletter for Birdwatchers. 37 (1): 16.
  20. ↑ Nuijens, F.W.; Zweers, G.A. (1997). Characters discriminating two seed husking mechanisms in finches (Fringillidae: Carduelinae) and estrildids (Passeridae: Estrildinae). Journal of Morphology. 232 (1): 1—33. doi:10.1002/(SICI)1097-4687(199704)232:1<1::AID-JMOR1>3.0.CO;2-G. PMID 29852621.
  21. ↑ Avery, M. L. (1980). Diet and breeding seasonality among a population of sharp-tailed munias, Lonchura striata, in Malaysia (PDF). The Auk. 97: 160—166. doi:10.1093/auk/97.1.160.
  22. ↑ Sikdar, M.; Kar, A.; Prakash, P. (1992). Role of humidity in the seasonal reproduction of male spotted munia, Lonchura punctulata. Journal of Experimental Zoology. 264 (1): 82—84. doi:10.1002/jez.1402640112.
  23. ↑ Gokula, V. (2001). Nesting ecology of the Spotted Munia Lonchura punctulata in Mudumalai Wildlife Sanctuary (South India). Acta Ornithologica. 36 (1): 1—5. doi:10.3161/068.036.0107.
  24. ↑ Sharma, R.C.; Bhatt, D.; Sharma, R.K. (2004). Breeding success of the tropical Spotted Munia Lonchura punctulata in urbanized and forest habitats. Ornithological Science. 3 (2): 113—117. doi:10.2326/osj.3.113.
  25. ↑ Lamba, B.S. (1974). Nest construction technique of the Spotted Munia, Lonchura punctulata. Journal of the Bombay Natural History Society. 71 (3): 613—616.

Джерела ред.

  • Jürgen Nicolai (Hrsg.), Joachim Steinbacher (Hrsg.), Renate van den Elzen, Gerhard Hofmann: Prachtfinken – Australien, Ozeanien, Südostasien. Eugen Ulmer Verlag, Stuttgart 2001, ISBN 3-8001-3249-4.
  • Peter Clement, Alan Harris, John Davis: Finches and Sparrows. An Identification Guide. Christopher Helm, London 1993, ISBN 0-7136-8017-2.
  Це незавершена стаття з орнітології.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Мунія_іржаста&oldid=39665421