Відкрити головне меню

Сінгапурська музична культура різноманітна, від рок-н-ролу до народної та класичної музики. Різні громади мають власні музичні традиції: китайці становлять найчисельнішу етнічну групу в Сінгапурі разом із малійцями, індійцями, а меншість складають народи різного етнічного походження, включно з європейцями.

Сінгапур має різні міські музичні жанри, і є центром регіонального попу, року, панку та інших популярних жанрів. У 1960-х роках у країні виникли такі відомі музичні гурти як «The Crescendos» і «The Quests». Серед сучасних знамениті такі поп-співаки як Стефані Сунь[en] та Лінь Цзюньцзе[en]. Сінгапурська народна музика включає етнічні музичні традиції китайської, малайської та тамільської громад.

Зміст

Популярна музикаРедагувати

Сінгапур вже довгий час є регіональним центром музичної індустрії. Записи китайської та малайської поп-музики були зроблені студією «EMI» ще в колоніальний період.[1] Це був центр малайської поп-культури, де з'явилася така відома зірка як П. Рамлі[en]. Після незалежності Сінгапура в 1965 році, малайська музична індустрії почала переміщуватися до Куала-Лумпура.[2]

У 1960-х роках місцеві гурти в Сінгапурі вдохновлялися такими західними виконавцями як «Blue Diamonds[en]», «Cliff Richard & the Shadows» та «The Beatles». Найпопулярнішим гуртом цих років був «The Crescendos», що виконували пісні переважно англійською мовою, наприклад, «Mr Twister», The Quests who had hits like «Shanty», «Don't Play That Song», «Jesamine» та «Mr Rainbow». Також відомими були гурти «The Thunderbirds», «The Trailers», «The Crescendos», «The Western Union Band», «October Cherries» та «The Silver Strings». Малайський жанр під впливом британського року та попу (під назвою «Pop Yeh-Yeh[en]») з'явився в 1960-х роках.[3][4] Гурти виконували свої пісні малайською мовою, хоча також були англомовні та інструментальні гурти. Відомими малайськими поп-гуртами 1960-х років були «Naomi & the Boys» (випустили домашню хіт-пісню «Happy Happy Birthday Baby»), «D'4 Ever», «Antarctics», «Mike Ibrahim & the Nite Walkers», «Swallows», «Ismail Haron & the Guys» та «Les Kafila's». У кінці 1970-х і початку 1980-х років відбувався підйом рок-гуртів, таких як «Sweet Charity», у якому вокалістом був Рамлі Саріп[en],[5] та мав такий вплив у Сінгапурі та Малайзії, що пізніше призвів до рок-буму в середині 1980-х років.

 
Стефані Сан, поп-співачка зі Сінгапуру

У 1960-х рока Сінгапур також став центром місцевої китайської індустрії звукозапису, виробництва китайської поп-музики в Китаї з місцевими співаками.[6] З 1960-х по 1980-х років, місцеві зірки, такі як Чан Сяо Їн (кит. 張小英), Сакура Ден (кит. 樱花), Ріта Чао (кит. 凌雲), і Лена Лінь (кит. 林竹君) були популярні в Сінгапурі та Малайзії, а деякі з них навіть за межами регіону.

У 1980-х роках індустрія поп-музики процвітала разом із декількома звукозаписними компаніями, що випускали китайські записи місцевих і тайванських виконавців. Починаючи зі середини 1980-х років, зародився жанр мандаринської балади під назвою xinyao та популяризувався такими виконавцями та композиторами як Лян Верн Фук[en], Лі Ши Шиун[en], Біллі Кох.[7][8] Були створені місцеві музичні лейбли — «Ocean Butterflies International»[en] та «Hype Records». У 1990-х роках багато Сінгапурських співаків досягли успіху і за межами Сінгапуру, наприклад, Кіт Чан, Стефані Сунь, Лінь Цзюньцзе, Таня Чуа[en], Корні Мей[en], Фанн Вонг[en], Мевіс Хі[en].

Також існує ряд вокалістів із Сінгапура, що переважно співають пісні англійською мовою (наприклад, Софі Кох[en]).

Етнічні традиціїРедагувати

КитайРедагувати

 
Продуктивність Чаошаньской опера в Пулау-Убін, Сінгапур

Серед китайців є оратори різних діалектів, таких як пенангсько-міньського, хаккаського, кантонського, чаошанського, та інших діалектів, які мають кланові асоціації, що підтримують відповідні оперні форми. Перші оперні трупи були сформовані аматорськими музичними клубами. Першим таким клубом у Сінгапурі був «Er Woo Amateur Music & Dramatic Association» (кит. 馀娱儒乐社) створеним у 1912 році чаошанськими бізнесменами, спочатку для просування хаккаської музики (опери Hanju і музики Handiao), а пізніше також для чаошаньської опери.[9] Декілька записів опери Hanju були зроблені у 1920-х і 1930-х років, а пізніше виникла багато аматорських оперних трупів, що виступали на різних діалектах під час фестивалів, національних заходів та інших регулярних невеликих чи великомасштабних щорічних (чи раз в два роки) спектаклів.[10][11] Упродовж китайських свят також була традиція менестрелей під назвою zouchang, у якій обов'язково брали участь члени оперной трупи. У ці часи також були тимчасові етапи, що проводилися на вулицях, де можна було проводити опери, але пізніше це стало непопулярно і було замінено гетаєм, де виконуються сучасні пісні та комедійні шоу.[12]

 
А Nanyin виступає в храмі Тхиан Хок Кенг

У Сінгапурі також багато китайських оркестрів. У 1959 році «Thau Yong Amateur Musical Association» (кит. 陶融儒乐社), який був заснований у 1931 році колишніми членами «Er Woo», створений перший китайський оркестр. «Singapore Chinese Orchestra» єдиний професійний оркестр Сінгапура,[13] однак аматорські китайські оркестри сформовані клановими асоціаціями, громадськими центрами та школами є загальними.[14] Також існує камерний ансамбль нангуської музики «Siong Leng Musical Association»[en].[15]

МалайськаРедагувати

Музичні жанри, що популярні в сусідній Малайзія та Індонезії, такі як Dondang Sayang[en] і keronchong[en], що були також популярні і серед малайців у Сінгапурі. Вокальні номери в супроводі барабанів kompang і hadrah є одними з найпопулярніших видів малайської музики в Сінгапурі, і виконується на весіллях та офіційних заходах. Інші вокальні жанри, такі як dikir barat[en] і газель також користуються популярністю. Старий стиль малайської опери називається Bangsawan та зародився в XIX столітті, але нині він майже зник, хоча сучасні виконавці намагаються його відродити.[16]

ІндійськийРедагувати

У Сінгапурі також є дві різні форми індійської музики — хіндустанська та карнатакська. Також є, менш популярні, бгаджанська та бгангранська музика.[12]

ПеранаканРедагувати

Музика перанаканців відрізняється від іншим своїм поєднанням англійських текстів із малайською музикою. Сучасні мелодії донині складаються на основі перанаканської культури. Найпопулярнішою такою піснею є «Bunga Sayang», що створена у 1994 році[17] поп-співаком Дік Лі[en] для альбому «Kampung Amber», та часто виконується під час основних національних парадів, а також була головною піснею на церемонії відкриття 117-ї сесії МОК[en] в Еспланаді.

Західна класична музикаРедагувати

Західна класична музика грає значну роль у культурному житті Сінгапура. Найвідомішим виконавцем цього жанру є Сінгапурський Симфонічний оркестр[en], який був заснований у 1979 році та переважно виступає в Esplanade Concert Hall[en], а також іноді в Концертному залі Вікторія[en] і виконує безкоштовні вистави в парках.[18] Іншими відомими сінгапурськими оркестрами є Сінгапурський національний молодіжний оркестр[en] (фінансується Міністерством освіти),[19] Симфонічний оркестр Брейдллі Гейтс[en],[20] Філармонічний оркестр[en], Оркестр творців музики[en] та Сінгапурський симфонічний оркестр національного університету[en].[21] Багато оркестрів та ансамблів базуються в середніх школах і коледжах.

Також є оперні театри, що представляють західну оперу: Singapore Lyric Opera (1991)[22] та New Opera Singapore (2011). У 2000-х роках збільшився розвиток сінгапурської класичної музики: відкрилися місця для проведення виступів (наприклад, Esplanade), була створена перша консерваторія — Yong Siew Toh Conservatory of Music[en].

Відомі класичні Сінгапурські музиканти: Лінетт Сеа[en], Лім Сун[en], Сіоу Лі Чин[en], Ебігейл Сінь[en].

Рок-музикаРедагувати

Альтернативний та інді-рок вплинули на гурти 1990-х років, такі як «Concave Scream», «Humpback Oak»[en], «The Padres», «Oddfellows», та «Livionia». У жанрі поп-рок були відомі «KICK!», «Lizard's Convention & Radio Active».

Іншими відомими виконавцями різних піджанрів рок-музики є «Analog Girl», Джон Класс[en], «Firebrands», «Stompin' Ground», Лін Кей, Інч Чуа[en], Ronin[en], Анна Джадж Ейпріл, «Electrico»[en], «Force Vomit», «The Observatory»[en], «4-Sides», «Vermillion», «West Grand Boulevard», Popland[en], «The Great Spy Experiment», «Sky In Euphoria» та інші.

МеталРедагувати

Метал-музика також відіграє свою роль у сінгапурській музиці. Відомі гурти як «Iron Maiden», «Exodus», «Morbid Angel», «Slayer», «Dream Theater» і «Helloween» зупинялися в Сінгапурі в своєму турі, проводячи концерти в Форт Каннінг і Сінгапурському критому стадіоні. Маленькі та середні концерти проводяться щотижня в BlackHole212 або The Substation.

Гурт «Rudra»[en] створив новий метал-жанр під назвою «ведичний метал», що привернув увагу у всьому світі.[23] Але незважаючи на це, існує проблема підтримки металу сінгапурськими ЗМІ, тому вони популяризують метал-музику за допомогою популярних соціальних мераж, таких як Facebook, Твіттер і блоги. Одним з помітних організації є Heavy Metal Tribune, яка надає організаторам концертів майданчик для публікації своїх подій за допомогою Facebook або їх щомісячного видання.[24]

Концертні залиРедагувати

 
Esplanade — Theatres on the Bay

Найважливішим та основним місцем проведення концертів є Еспланада[25], яка замінила театрально-концертний зал «Вікторія». Сингапурський конференц-зал[en] використовується як база для китайського оркестру. Також існує багато клубів та музичних барів, які пропонують живу музику в місті, особливо в районі Кларк Кві.Mat Oakle (2008). Singapore Encounter. Lonely Planet Publications. с. 79–81. ISBN 978-1741048841. </ref>

Музична освітаРедагувати

 
Yong Siew Toh Conservatory of Music

Музику вивчають у всіх сингапурських початкових та середніх школах.[26] А з 2011 року розширена музична програма для старших середніх класів пропонується в окремих школах.[27] Вища освіта з музика доступна в Yong Siew Toh Conservatory of Music, основаному у 2001 та перші хто запропонує чотирирічну музичну освіту за ступенем бакалавр. Консерваторія є частиною Національного сингапурського університету, що діє як міжнародна франшиза консерваторії Пібоді, і слугує центром підготовки молодих музикантів в азіатсько-тихоокеанському регіоні з привілеями повної стипендії.[28][29]

Музичну освіту пропонують також такі заклади: Nanyang Academy of Fine Arts[en], LASALLE College of the Arts[en], Raffles Music College and the School of the Arts.[30]

Національний день пісеньРедагувати

Особливу увагу сінгапурській музичній культурі приділяють на «Національному дні пісень» (国庆 主题歌) та включають як місцеві народні (наприклад, «Chan Mali Chan») так і сучасні пісні («The Magic Is You»), чи спеціально складені для Національного параду дня (проводиться кожен рік 9 серпня). А традиція такого святкування починається аж з 1980-х років.[31]

У 1984 році «Stand Up for Singapore» створювався спеціально, щоб відзначити 25 років від незалежності Сінгапуру. Після була замовлена Міністерством культури та складена Ньо-Йоркським філармонічним оркестром та стала першою «офіційною» національною піснею. У 1986 році уряд замовив нову пісню, розуміючи що сінгапурці насолоджувалися пісенними святкуванням. Пісня «Count On Me», написана також Ньо-Йоркським філармонічним оркестром та аранжована Джеремі Монтегрі стала другою «офіційною» національною піснею. Так продовжилося і в 1987 році з піснею «We are Singapore» та у 1990 році з песнею «One People, One Nation, One Singapore», а список мав чотири «офіційні» національні пісні.

З 1998 національні пісні мали менші популярність та складалися та виконувалися місцевими творцями і, навіть, включалися в альбоми для продаж за кордоном.

  • 1998: «Home» (家), Kit Chan
  • 1999: «Together» (心连心), Evelyn Tan та Dreamz FM
  • 2000: «Shine on Me» (星月), Jai (English version) та Mavis Hee (Mandarin version)
  • 2001: «Where I Belong» (属于), Tanya Chua
  • 2002: «We Will Get There» (一起走到), Stefanie Sun
  • 2003: «One United People» (全心全意), Stefanie Sun
  • 2004: «Home» (家), ремікс JJ Lin, Kit Chan
  • 2005: «Reach Out For The Skies» (勇敢向前飞), дует Taufik Batisah та Rui En, композитор Elaine Chan (китацська версія виконувалась лише Руї Ен)
  • 2006: «My Island Home» (幸福的图形), Kaira Gong
  • 2007: «There's No Place I'd Rather Be», Kit Chan (陈洁仪) та «Will you» — Various Local Artiste
  • 2008: «Shine for Singapore» (晴空万里), Hady Mirza (англійська) та Joi Chua (мандаринська)
  • 2009: «What Do You See» (就在这里), Electrico (англійська) та Kelvin Tan (мандаринська)
  • 2010: «Song for Singapore», Corrinne May[32]
  • 2011: «In a Heartbeat», Sylvia Ratonel
  • 2012: «Love At First Light», Olivia Ong & Natanya Tan
  • 2013: «One Singapore», Sing A Nation Choir
  • 2015: «Our Singapore», JJ Lin
  • 2016: «Tomorrow's Here Today» 53A
  • 2017: «Because it's Singapore» Jay Lim

ПриміткиРедагувати

  1. Craig A. Lockard (1998). Dance of Life: Popular Music and Politics in Southeast Asia. University of Hawai'i Press. с. 217–218. ISBN 978-0-8248-1918-7. 
  2. Craig A. Lockard (1998). Dance of Life: Popular Music and Politics in Southeast Asia. University of Hawai'i Press. с. 220. ISBN 978-0-8248-1918-7. 
  3. Tom Schnabel (March 26, 2013). Pop Yeh Yeh, 1960s Music from Singapore and Malaysia. PRI's The World. 
  4. Melayu Pop Yeh Yeh 60an Swallows with Andy. Singapore 60s Andy's Pop Music Influence. April 29, 2009. 
  5. World and Its Peoples: Malaysia, Philippines, Singapore, and Brunei. Marshall Cavendish Corporation. 2007. с. 1281. 
  6. Craig A. Lockard (1998). Dance of Life: Popular Music and Politics in Southeast Asia. University of Hawai'i Press. с. 224–228. ISBN 978-0-8248-1918-7. 
  7. Boon Chan (3 August 2013). Xinyao uniquely Singapore. The Straits Times. Архів оригіналу за 12 August 2013. 
  8. An Introduction to Xinyao. Xinyao Singapore. 
  9. Frederick Lau (2007). Music in China. Oxford University Press. с. 149–151. ISBN 978-0-19-530124-3. 
  10. Tong Soon Lee (2008). Chinese Street Opera in Singapore. University of Illinois Press. с. 80. ISBN 978-0-252-03246-2. 
  11. Tong Soon Lee (2008). Chinese Street Opera in Singapore. University of Illinois Press. с. 85–88. ISBN 978-0-252-03246-2. 
  12. а б Lee Tong Soon. Singapore. У Terry Miller, Sean Williams. The Garland Handbook of Southeast Asian Music. Routledge. ISBN 978-0-415-96075-5.  Вказано більш, ніж один |editors= та |editor-last= (довідка)
  13. Singapore Chinese Orchestra (SCO). Web Archive Singapore. National Library Board Singapore. Процитовано 2009-03-16. 
  14. Acclaimed orchestra maestro lives, breathes Chinese music. The Straits Times. 7 August 2013. Архів оригіналу за 28 вересень 2013. Процитовано 26 червень 2018. 
  15. Koh Sze Wei (May 30, 2006). Nan Yin – A Historical Perspective. 
  16. Norman Cho. Bangsawan In Singapore. Bukit Brown. 
  17. World and Its Peoples: Eastern and Southern Asia, Volume 9. Cavendish Square Publishing. с. 1281. ISBN 978-0761476429. 
  18. The Rough Guide to Singapore. Rough Guides. с. 155–156. 
  19. Singapore National Youth Orchestra. Ministry of Education. 
  20. About Us. The Philharmonic Orchestra Singapore. Архів оригіналу за 6 жовтень 2014. Процитовано 26 червень 2018. 
  21. NUS Symphony Orchestra. National University of Singapore. Архів оригіналу за 3 вересень 2014. Процитовано 26 червень 2018. 
  22. Living in Singapore (вид. 14th). Faris Digital Solutions Pte Ltd. 11 July 2016. ISBN 9789813179981. 
  23. Eugene Dairianathan. 'Vedic metal' : a discussion of global and local identity in the practice of extreme metal in the South-Indian community in Singapore (PDF). Repository.nie.edu.sg. Архів оригіналу за 2012-03-10. Процитовано 2015-10-22. 
  24. About Us // Heavy Metal Tribune. Heavy Metal Tribune. Процитовано 2018-06-26. (англ.)
  25. Esplanade the National Performing Arts Centre. Ghetto Singapore. Процитовано 18 August 2015. 
  26. 2015 Syllabus General Music Programme. Ministry of Education Singapore. Архів оригіналу за 2015-03-19. 
  27. Enhanced Music Programme. Ministry of Education. 
  28. by Patricia Shehan Campbell, Trevor Wiggins, ред. (2013). The Oxford Handbook of Children's Musical Cultures, Volume 2. Oxford University Press. с. 344. ISBN 978-0199737635.  Вказано більш, ніж один |editors= та |editor-last= (довідка)Вказано більш, ніж один |editors= та |editor-last= (довідка)
  29. Robert Markow (September 2005). 'Failure is not an Option'. The Strad. Архів оригіналу за 2015-12-22. 
  30. Paige Lim (June 11, 2015). Musicians who lead in the classical scene. The Straits Times. 
  31. Royston Sim (May 15, 2014). No new National Day song for this year's parade. The Straits Times. 
  32. Get ready for bigger, bolder, grander NDP. Asiaone. 

ПосиланняРедагувати