Відкрити головне меню

Сергій Юрійович Морозов (нар. 30 квітня 1950, Свердловськ) — радянський футболіст, що грав на позиції півзахисника. По завершенні ігрової кар'єри — український футбольний тренер.

Ф
Сергій Морозов
Serhiy Yuriyovych Morozov.jpg
Особові дані
Повне ім'я Сергій Юрійович Морозов
Народження 30 квітня 1950(1950-04-30) (69 років)
  Свердловськ, УРСР
Зріст 167 см
Вага 67 кг
Громадянство Flag of Ukraine.svg Україна
Позиція півзахисник
Професіональні клуби*
Роки Клуб Ігри (голи)
1969 СРСР «Локомотив» (Вінниця) 27 (2)
1970 СРСР «Десна»  ? (?)
1971 СРСР «Шахтар» (Кадіївка)  ? (?)
1971–1973 СРСР «Зоря» 48 (5)
1974–1977 СРСР ЦСКА (Москва) 95 (1)
Національна збірна
Роки Збірна Ігри (голи)
1972 СРСР СРСР 1 (0)
Тренерська діяльність**
Роки Команда Посада
1979–1980 СРСР ЦСКА (Москва) (пом.)
1980–1985 НДР ГРВН
1986–1990 СРСР «Іскра» (Смоленськ)
1991–1992 Росія «Динамо-Газовик»
1994 КНР «Шеньян Циньде»
1995–1996 Україна «Нива» (Вінниця)
1997 Туркменістан «Ніса»
1997 Україна ЦСКА (Київ)
1998–1999 Україна «Борисфен»
1999–2000 Україна «Прикарпаття»
2000–2001 Україна «Ворскла»
2001–2002 Україна «Борисфен» (пом.)
2005–2007 Україна «Дніпро» (Черкаси)

* Ігри та голи за професіональні клуби
враховуються лише в національному чемпіонаті.

** Тільки на посаді головного тренера.

Виступав, зокрема, за клуб ЦСКА (Москва). Чемпіон СРСР у складі ворошиловградської «Зорі». Провів один матч за збірну СРСР. Майстер спорту СРСР (1972). Заслужений тренер України, заслужений працівник фізичної культури та спорту України.

Клубна кар'єраРедагувати

Народився у місті Свердловськ Ворошиловградської області (тепер Довжанськ Луганської області)[1] (за іншими даними — у Києві[2]). Грати у футбол розпочав у команді цивільного флоту. Перший тренер — Аркадій Миколайович Ларіонов. У чотирнадцятирічному віці був запрошений у спортивну школу київського «Динамо». В основну команду киян не потрапив через перелом ноги, отриманий в товариському матчі проти «Арарату»[3].

1968 року перейшов в вінницький «Локомотив», а наступного року був запрошений Олегом Базилевичем в чернігівську «Десну», де провів один сезон. У першій половині сезону 1971 року виступав у кадіївському «Шахтарі».

1971 року перейшов у ворошиловградську «Зорю», разом з якою в сезоні 1972 року став чемпіоном країни.

1973 року отримав повістку в армію і з 1974 по 1977 рік виступав за московський ЦСКА. 1977 року через конфлікт з керівництвом команди, яке не відпускало гравця з команди, прийняв рішення завершити кар'єру футболіста[3].

Виступи за збірнуРедагувати

1972 року зіграв єдиний в кар'єрі матч за збірну СРСР. В цьому ж році був в числі кандидатів до збірної на чемпіонат Європи 1972, однак, через перелом ключиці до складу так і не потрапив[3].

Кар'єра тренераРедагувати

1978 року вступив у Вищу школу тренерів. В 19791980 роках працював помічником головного тренера в московському ЦСКА. В 1980—1985 тренував клуби ГРВН. 1986 року очолив смоленську «Іскру», разом з якою, 1987 року став переможцем першої зони, другої ліги СРСР.

В 1991—1992 очолював Динамо-Газовик.

1993 року був запрошений в китайську команду «Шоуган» разом з якою вийшов до першої ліги. 1994 року тренував «Шеньян».

В квітні 1995 року очолив вінницьку «Ниву». У сезоні 1995/96 дійшов з клубом до фіналу Кубка України. Це дало право клубу вперше в історії виступати в єврокубках — Кубку Володарів Кубків, де команда спочатку перемогла естонський «Садам» (1:2, 1:0), а в 1/16 поступилася швейцарському «Сьйону» (0:2, 0:4)

У першій половині 1997 року (по червень) був головним тренером туркменської Ніси[4], але в липні повернувся до України, де очолив ЦСКА (Київ), але пропрацював лише півсезону.

З другої половини сезону 1998/99 — головний тренер клубу другої ліги «Борисфен», де пропрацював до кінця 1999 року, після чого покинув Бориспіль.

У листопаді 1999 року очолив «Прикарпаття», але втриматися з клубом у вищій лізі не зумів — команда лише за додатковими показниками поступалася сімферопольській «Таврії». В липні 2000 року здобув з клубом 2 перемоги в першій лізі, проте незабаром залишив команду.

З серпня 2000 по червень 2001 року був головним тренером «Ворскли». Клуб при ньому зайняв 12-е місце у вищій лізі чемпіонату України, останнє, яке дозволяє зберегти прописку в еліті.

Наразі останнім місцем тренерської роботи був клуб «Дніпро» (Черкаси), команду якого Сергій Морозов очолював як головний тренер з 2005 до 2007 року.

З вересня 2008 — футбольний аналітик каналів «Україна» та «Футбол».[5].

Статистика виступівРедагувати