Михайлівський собор (Видубицький монастир)

Миха́йлівський собо́р — найдревніша споруда Видубицького монастиря, зведена у 1070—1088 роках Великим князем Всеволодом, сином Ярослава Мудрого.

Михайлівський собор (Видубицький монастир)
Портал собору
50°25′00″ пн. ш. 30°34′08″ сх. д. / 50.41667000002777854206° пн. ш. 30.568890000027778342° сх. д. / 50.41667000002777854206; 30.568890000027778342Координати: 50°25′00″ пн. ш. 30°34′08″ сх. д. / 50.41667000002777854206° пн. ш. 30.568890000027778342° сх. д. / 50.41667000002777854206; 30.568890000027778342
Тип споруди церква
Розташування Україна УкраїнаКиїв
Стан пам'ятка архітектури національного значення України
Епонім Архангел Михаїл
Михайлівський собор (Видубицький монастир). Карта розташування: Київ
Михайлівський собор (Видубицький монастир)
Михайлівський собор (Видубицький монастир) (Київ)
Мапа
CMNS: Михайлівський собор у Вікісховищі

Хоча будівництво почалось, коли Всеволод був Переяславським князем, а велось у роки його правління Черніговом, саме він вважається засновником монастиря та ктитором собору.

Східна стіна церкви страждала від зсувів, що траплялись внаслідок повеней. В середині XVII ст. власним коштом храм реставрував митрополит Петро Могила. Після пожежі 1760 року собор був відновлений архітектором М. I. Юрасовим. Наступна реставрація була здійснена у 1974—1981 рр.

Архітектура ред.

Сучасний вигляд ред.

Сучасний Михалівський собор являє собою кубоподібну споруду з однією апсидою і з похилим дахом, над яким здіймається одна башта. Отинькована східна частина споруди і купол мають барокові форми середини XVIII ст., західна частина — звільнена від тинькування і демонструє давньоруську будівельну техніку[1].

Історія досліджень ред.

Архітектурно-археологічні дослідження Михайлівського собору (1916 р. — О. Д. Ертель, В. П. Пещанський; 1945 р. — М. К. Каргер, 1972—1973 рр. — I. I. Мовчан) виявили, що спершу він мав вигляд тринавної, шестистовпної споруди, витягнутої вздовж осі схід-захід, з вузькими бічними нефами. З півночі та півдня до собору прилягали княжі усипальниці.

Під час реставраційних робіт у 1974—1981 рр. було виявлено фресковий живопис XI ст. та розписи XVIII—XIX століть.

Світлини ред.

Примітки ред.

  1. Кілессо, стор. 43

Джерела ред.

  • «Київ, Енциклопедичний довідник» ред. Кудрицький, УРЕ, Київ, 1985.
  • Кілессо Т. С. Видубицький монастир. — К.: Техніка, 1999. — 127 с.: іл. — (Нац. святині України). ISBN 966-575-171-9
  • Інна Дорофіенко, Наталія Логвин, Ольга Мамолат, Михайло Селівачов. Михалівська церква  11—18 ст. // Звід пам'яток історії та культури України: Енцикл. вид.: У 28 т. / Редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. — К.: Голов. ред. Зводу пам'яток історії та культури при вид-ві «Українська Енциклопедія» ім. М. П. Бажана, 1999. — Кн. 1. — Ч. 1. — Київ. — А – Л. — 608 с.

Див. також ред.

Посилання ред.