Пещанський Володимир Павлович
Володимир Павлович Пещанський (28 жовтня 1873, м. Переяслав — 26 серпня 1926, Львів) — український архітектор, реставратор[1], дослідник української старовини та педагог[2]. Проводив реставрацію та археологічні дослідження пам'яток в Києві, працював реставратором старовинних ікон в Національному музеї у Львові.
| Пещанський Володимир Павлович | |
|---|---|
 | |
| Народження | 28 жовтня 1873 м. Переяслав |
| Смерть | 26 серпня 1926 (52 роки) м. Львів |
| Національність | українець |
| Навчання | Інститут цивільних інженерів (Санкт-Петербург) |
| Діяльність | архітектор |
| Праця в містах | Київ, Харків, Львів |
| Архітектурний стиль | модернізований класицизм, неоампір |
| Реставрація пам'яток | Військовий Микільський собор, Церква Спаса на Берестові, Богородчанський іконостас |
| Нереалізовані проєкти | проект розбудови музейного комплексу на вулиці Мохнацького (тепер Драгоманова) (Львів) |
| Наукові праці | «Давні килими України» (1925), «Дещо про українські та великоруські ікони» (1926), «Скит Манявський і Богородчанський іконостас» (1926) |
Освіта
ред.Володимир Пещанський здобув різнопланову освіту. Спершу закінчив Орловський кадетський корпус, потім вступив до Костянтинівського артилерійського училища в Петербурзі, звідки був випущений підпоручником і направлений в артилерійську бригаду в Ніжин. Продовжив освіту в Миколаївській інженерній академії, а потім в Інституті цивільних інженерів в Петербурзі[3].
Діяльність
ред.У 1909 році Володимир Пещанський одержав призначення на службу до Київського кріпосного інженерного управління[3]. Разом з П. П. Покришкіним у 1913 році проводив реставрацію пам'яток в Києві:
- Микільського Військового собору (не зберігся);
- Церкви Спаса на Берестові.
Проводив археологічні дослідження Михайлівської церкви Видубицького монастиря (1916).
Як архітектор працював в стилях модернізованого класицизму і неоампіру[4]; за його проєктами в Києві, зокрема, зведені:
- Житловий будинок на вул. Микільській № 18/49 (тепер — вул. Лаврська) (1910—1914),
- Будинок військової льотної школи прапорщиків (тепер — Центральний будинок офіцерів Збройних сил України)[5] на вул. Грушевського № 30/1 (1914—1918, співавтор В. Кричевський, закінчений у 1931—1933 роках Й. Каракісом).
У Харкові виконав скульптурне опорядження Азовсько-Донського банку на Миколаївській площі № 18 (1914, проєкт Й.-Ф. Лідваля, керував будівництвом Л. К. Тервен).
З 1922 року працював у Львові, зокрема в Національному музеї заснованому Андреєм Шептицьким[6]. В музеї керував реставрацією старовинного іконопису (в тому числі відомого Богородчанського іконостасу) та упорядкуванням пам'яток народного мистецтва[1]. Проводив наукові дослідження старовинних ікон, килимів, іконостасів, опублікував низку наукових праць[4]. На замовлення Шептицького та Свєнціцького 1926 року виконав проєкт розбудови музейного комплексу на вулиці Мохнацького (тепер Драгоманова). Який однак не було реалізовано.[7]
Залишив у спадок музею унікальну збірку українських килимів XVII—XVIII століть із Київщини, Полтавщини, Поділля та Переяславщини[2].
Помер у Львові , похований на полі № 43 Личаківського цвинтаря. Надгробок на могилі В. Пещанського нещодавно відремонтовано працівниками ЛКП "Музей " Личаківський цвинтар" .
Наукові праці
ред.
«Давні килими України» UARTLIB [Архівовано 2 квітня 2015 у Wayback Machine.] (1925)- «Дещо про українські та великоруські ікони» (1926),
- «Скит Манявський і Богородчанський іконостас» (1926, у співавт. з М. Драґаном та І. Свенціцьким)[1].
- Пещанський В. Давні килими України : з 20 рис. і 9 знімками / В. Пещанський. — Львів : З друк. вид. спілки ”Діло”, 1925. — 13, 3 с., 29 арк. іл. — (Збірки Національного Музею у Львові). [Архівовано 21 вересня 2020 у Wayback Machine.]
Примітки
ред.- ↑ а б в Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1974–1985.
- ↑ а б Ярина Коваль. Літописні орієнтири[недоступне посилання] // Львівська газета, 2007
- ↑ а б Дмитро Малаков. Невідомий Володимир Пещанський. Архів оригіналу за 6 березня 2016. Процитовано 18 лютого 2012.
- ↑ а б Володимир Тимофієнко. Зодчі України кінця XVIII — початку XX століть. Біографічний довідник. Архів оригіналу за 5 грудня 2013. Процитовано 18 лютого 2012.
- ↑ Тетяна Трегубова, Лариса Федорова. Будинок військової школи, 1914—18, 1931 // Звід пам'яток історії та культури України: Енцикл. вид.: У 28 т. / Редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. — К.: Голов. ред. Зводу пам'яток історії та культури при вид-ві «Українська Енциклопедія» ім. М. П. Бажана, 1999. — Кн. 1. — Ч. 1. — Київ. — А — Л. — 608 с. (стор. 334).
- ↑ Д. М. Посацька, Л. Д. Федорова. Національний музей у Львові // Енциклопедія історії України. — К. : Наукова думка, 2010. — Т. 7.
- ↑ Д. М. Посацька. Проекти розбудови Національного музею у Львові у 1920—1960-х роках // Галицька брама. — 2006. — № 5–6 (137—138). — С. 7-8.
Посилання
ред.- Пещанський Володимир // Українська мала енциклопедія : 16 кн. : у 8 т. / проф. Є. Онацький. — Накладом Адміністратури УАПЦ в Аргентині. — Буенос-Айрес, 1963. — Т. 6, кн. XI : Літери Пере — По. — С. 1363. — 1000 екз.