Відкрити головне меню

Голубович Михайло Васильович

український актор театру та кіно, театральний діяч, заслужений артист УРСР, народний артист УРСР (1977)
(Перенаправлено з Михайло Голубович)

Миха́йло Васи́льович Голубо́вич (*21 листопада 1943, м. Золотоноша Черкаська область, УРСР) — український актор театру та кіно, театральний діяч, заслужений артист УРСР, народний артист УРСР (1977), депутат Луганської обласної ради від Партії Регіонів (2010-2014), так званий «народний артист ЛНР»[1].

Михайло Васильович Голубович
М. В. Голубович у фільмі «Козаки йдуть»
М. В. Голубович у фільмі «Козаки йдуть»
Ім'я при народженні Михайло Васильович Голубович
рос. Михаил Васильевич Голубович
Народився 21 листопада 1943(1943-11-21) (76 років)
Золотоноша Черкаської області
Національність українець
Громадянство СРСР СРСР, Україна Україна
Діяльність актор, театральний діяч
Alma mater Київський національний університет театру, кіно і телебачення імені Івана Карпенка-Карого
Роки діяльності з 1967 — тепер. час
Дружина Медведенко Валентина Федорівна, народна артистка України
Діти Голубович Володимир Михайлович
IMDb ID 0326744
Нагороди та премії

Q:  Висловлювання у Вікіцитатах

БіографіяРедагувати

У 1967 р. закінчив Київський інститут театрального мистецтва ім. І. Карпенка-Карого, акторський факультет (у В. Харченка, А. Скибенка).

З 1967 р. — актор, з 1987 р. — художній керівник української трупи Луганського музично-драматичного театру.

Член Спілки театральних діячів і Спілки кінематографістів України. Нагороджений орденом Знак Пошани. Голова Луганської обласної організації Республіканської партії. Депутат Луганської обласної ради в 2002–2006 і з 2010 (обраний від Партії регіонів). Генерал-осавул, радник отамана управи бунчужного округу Війська Запорізького.

Володіє англійською, болгарською мовами.

Заслужений артист УРСР (1972).

Народний артист УРСР (1977).

Начальник управління культури і мистецтв Луганської обласної державної адміністрації з 02.1996 до 2005. Був знятий з посади після Помаранчевої революції за виступи на підтримку Віктора Януковича.[джерело?]

Актор Луганського українського музично-драматичного театру (згодом художній керівник установи).

Відзнака Президента України — ювілейна медаль «20 років незалежності України» (19 серпня 2011)[2]

Орден князя Ярослава Мудрого IV ст. (30 листопада 2013)[3] , V ст. (15 грудня 2011)[4]

На службі терористичної ЛНРРедагувати

З 2014 року працює директором у так званому «Луганському українському драматичному театрі», нагороджений відзнаками і званнями так званої ЛНР.[5].

Ролі в театрі (понад 100)Редагувати

  • Апраш («Циганка Аза» Старицького),
  • Микита («Дай серцю волю, заведе в неволю» Кропивницького),
  • Пархоменко («Пархоменко» Вольного),
  • Фердинанд («Підступність і кохання» Шіллера),
  • Жухрай («Драматична пісня» за Равенським),
  • Буслай («Поріг» Дударєва),
  • Спартак («Остання ніч Спартака» Откаленка),
  • Антоній («Антоній і Клеопатра» за Шекспіром, премія Спілки театральних діячів України ім. А.Бучми, 1995),
  • Діоген («Діоген» Рацера і Константинова) та ін.

ФільмографіяРедагувати

Ролей у кіно близько 70.

Рік Українська назва Оригінальна назва Роль
2018 ф Ополченочка Ополченочка
2015 ф Гетьман Іслям III Ґерай
2011 ф Вогні притону Огни притона Вільгельм
2011 ф Люблю, і крапка Люблю и точка Охоронець
2009 ф День переможених Васюра
2009 ф Дума про Тараса Бульбу Тарас Бульба
2006 с Тихий Дон Тихий Дон Христоня
2001 ф Молитва за гетьмана Мазепу кошовий Іван Сірко
1995 с Острів любові Данило Гурч
1995 ф Дорога на Січ кошовий отаман
1987 ф Солом'яні дзвони Соломенные колокола Лука Чернега
1986 ф Десь гримить війна Где-то гремит война Василь Сорока
1983 ф Легенда про княгиню Ольгу Легенда о княгине Ольге німий конюх, слуга князя Ігоря
1982 ф Не чекали, не гадали! Не ждали, не гадали! Федоров, міліціонер
1981 тф Високий перевал Сигидин
1981 ф Джерело Родник Афоня, коваль
1980 ф «Мерседес» втікає від погоні «Мерседес» уходит от погони Василь Головін
1977 ф Бірюк Бирюк Бірюк
1977 ф Вороги Враги Сінцов
1977 с Ходіння по муках Хождение по мукам Іван Сорокін, командарм
1975 ф На край світу… На край света… Павло, (немає в титрах)
1975 ф Як гартувалася сталь Как закалялась сталь Артем Корчагін
1974 тф Юркові світанки Юркины рассветы Іван Хміль, брат Юрія
19731976 с Дума про Ковпака Дума о Ковпаке Федір Карпенко, старший сержант
1973 тф Кортик Кортик матрос Польовий
1972 ф Пропала грамота Зла людина
1971 ф Червона заметіль Красная метель Коста
1971 ф І був вечір, і був ранок И был вечер, и было утро Артем Годун
1970 ф В'язні Бомона Узники Бомона Базіль—Василь Порик
1969 ф Комісари отаман Коцур

В телефільмах:

  • Скажений Джо («Мустанг-іноходець»)
  • генерал Гурко («Шлях до Софії», 5 серій)
  • Василь («Дубровський», 4 серії)
  • комбат Гранатуров («Берег», 2 серії),
  • Вухатий («Буран», Японія),
  • Парамонов («Мужність», 7 серій),
  • старший лейтенант Сьомушкін («Ветерани»),
  • Іван («Пашки хліб»),
  • Сотников («Колесо історії»),
  • Роже («Щастя», Франція),

ПриміткиРедагувати

ДжерелаРедагувати