Мислова (Тернопільський район)

Мислова́ — село в Україні, у Підволочиській селищній громаді Тернопільського району Тернопільської області. Розташоване на річці Збруч, на сході району. До 2015 адміністративний центр Мисловецької сільської ради.

село Мислова
Країна	Україна
Область	Тернопільська область
Район	Тернопільський район
Громада	Підволочиська селищна громада
Облікова картка	Мислова
Основні дані
Засноване	1629
Населення	470
Територія	1.820 км²
Густота населення	258.24 осіб/км²
Поштовий індекс	47805
Телефонний код	+380 3543
Географічні дані
Географічні координати	49°30′16″ пн. ш. 26°08′19″ сх. д.
Водойми	Збруч
Відстань до районного центру	5 км
Найближча залізнична станція	Підволочиськ
Відстань до залізничної станції	6 км
Місцева влада
Адреса ради	47800, Тернопільська обл, Тернопільський р-н, смт Підволочиськ, вул. Шептицького А., буд 4
Карта
Мислова
Мислова
Мапа
Мислова у Вікісховищі

Від вересня 2015 року ввійшло у склад Підволочиської селищної громади.

Відповідно до Розпорядження Кабінету Міністрів України від 12 червня 2020 року № 724-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Тернопільської області» увійшло до складу Підволочиської селищної громади.

Населення — 470 осіб (2001).

Історія

Поблизу села виявлено археологічні пам'ятки ранньої залізної доби, західноподільської групи скіфського часу та давньоруської культури.

Село було засноване на лівому березі р. Збруч. Перша писемна згадка — 1463.

Назва села, ймовірно, походить від слова, що означає мисливські угіддя, мисливський будинок – «мислівка»; за іншим варіантом, від слова «мисло», за словником Грінченка – біла глина, яку використовували для виготовлення глиняного посуду і яку можна помітити на берегах річки Збруч. Село має досить давню історію та існувало задовго до того як по Збручі стала границя (під час першого розпаду Польщі в 1772 році), адже назва збереглась по обидва боки Збруча.

Місцевість горбиста , рівних площ для сільгоспвиробництва дуже мало, ґрунти – середньо-гумусний чорнозем. На території сільської ради с.Мислова три лісові масиви загальною площею 58 га, ставок, річка. Кількість дворів 170, населення становить 439 чоловік (2010). По національностях: поляків – 0,04%, решта українці.

Під час встановлення ЗУНР («листопадевого зриву»), жителі села брали участь у встановленні влади в Підволочиську та вступали в УГА і багато з них загинули в боях та епідемії тифу восени 1919 р – взимку 1920 р.

Згідно з австрійським переписом 1914 р. жителів села нараховувалось 1980 чол., а згідно з переписом 1921 р – 970, тож виходить, що за 7 років лихоліття втрачено більше половини населення.

За часи польської окупації 1920-1939 рр. проводилась гуртування молоді та активних жителів навколо створеної «Просвіти» (згадати можна адвоката Жуковського з с.Дорофіївки в допомозі у її створенні). Оскільки село було на кордоні, діяла комендантська година, без документів заборонялось виходити за межі двору. На всі масові заходи необхідно було брати дозвіл в коменданта в Підволочиську. Були арешти, побої.

В 30-х роках створено товариство «Сокіл», метою якого було виховання молоді в національних традиціях, організовано хор (диригент Целень), ставились вистави.

Наприкінці 30-х молодь вступала в ОУН. Активність молоді з приходом в вересні 1939 року більшовиків знизилась, через небезпеку з боку НКВД та інших органів влади.

Під час німецької окупації члени ОУН збирали зброю, проходили вишкіл. Після відходу фронту на захід в травні 1944 р нашою місцевістю проходила рейдом сотня «Бистрого» - Ярослава Білінського, біля 30-ти хлопців чекали на вістового біля «дубка», але три доби очікування були марними і всі вони були мобілізовані в радянську армію. Лише двоє з них самостійно пішли в «Чорний ліс», де після бою з регулярними військами вернулись. Один з них, Бойчук Ярослав (названа одна з вулиць села), після вишколу поставлений сотенним, а другий, Дацко Олександр після нетривалої роботи в депо, поповнив сотню «Бурого».

У 1990 р відновлено символічну могилу (насипана в 1942 р) полеглим у боротьбі за встановлення незалежної України.

Існуюча церква побудована в 1914 р взамін старенької, дерев’яної каплиці. У 2000 р. церква оновлена всередині, а 2008-2009 рр. впорядковано навколишню територію, замінено купола і дах.

До війни село мало два дзвони. Перед окупацією більшого селяни закопали, меншого (200 кг, вилитий в 1901 році в місті Калуш Івано-Франківської області) забрали німці. 1944 році солдати радянської армії привезли його з Кракова вцілілим. Виявили напис, що він з Мислови.. Дзвонив так гарно, що при вітрі було чутно за 5 кілометрів у Підволочиську. Більшого селяни не відкопали, бо забули місце схованки.

У 2007 р дзвін тріснув. У 2008 р привезли до церкви три нові, менші, дзвони, які зайняли всі три ніші дзвіниці. У 2009 р була проведена реставрація в Бучачі. Встановити відреставрованого було ніде, поставили в дзвіниці, запланували добудувати ще одну нішу. 30 травня 2010 р дзвін вкрали.

За 2005-2010 рр церкву обкрадали тричі - гроші, хрести, чашу, старовинний образ, Євангеліє, інші речі.

Діяли «Просвіта», «Січ» та ін. товариства.

Населення

Мова

Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року:

Мова	Відсоток
українська	99,36%
російська	0,64%

Пам'ятки

Є церква Введення в храм Пресвятої Богородиці (1914, мурована), «фігура» Божої Матері з малим Ісусом (2001).

Насипана символічна могила УСС, встановлено пам'ятний знак на місці загибелі (1948) вояків УПА.

• 
  Церква Введення в храм Пречистої, 1910
• 
  Могила Бойчука Ярослава, керівника кущової служби безпеки УПА.jpg
• 
  Церква Введення в храм Пречистої
• 
  Вигляд села з боку Збруча

Соціальна сфера

Працюють дитячий садок., клуб, бібліотека.

Джерела

• Бігус М., Хаварівський Б. Мислова // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2005. — Т. 2 : К — О. — С. 518. — ISBN 966-528-199-2.