Миліца Хребелянович

Миліца Сербська[1], Преподобна Євгенія (серб. Милица Српски, Преподобна Евгенија; бл. 1335 — 11 листопада 1405) — сербська православна свята, дружина сербського князя Лазаря Хребеляновича Миліца Хребелянович, яка після його смерті стала регенткою при його старшому сині Стефані, а згодом прийняла чернецтво.

Миліца Сербська
(Преподобна Євгенія)
Milica Ljubostinja1.jpg
Княгиня Миліца, фреска з монастиря Любостиня, 1402—1405 рр.
серб. Милица Српски, Преподобна Евгенија
У миру: Миліца Хребелянович
У чернецтві: Євгенія (в схимі — Єфросинія)
Народилася 1335(1335)
Померла 11 листопада 1405(1405-11-11)
монастир Любостиня
Поховання Любостиня
Шанується Сербською православною церквою
У лику преподобної
День пам'яті 19 липня (за юліанським календарем)
Медіафайли на Вікісховищі

ЖиттєписРедагувати

Походить з династії князів Неманичів. Її батько — правнук Вукана князь Вратко, відомий як Юг-Богдан. Точна дата народження невідома, орієнтовно близько 1335 року. З 1353 одружена з Лазарем Хребеляновичем, який після смерті царя Стефана Уроша став князем Рашки.

У князя Лазаря і княгині Миліци було вісім дітей: троє синів (Добривой, помер при народженні, Стефан і Вук[sr]) і п'ять дочок (Єлена[sr], Мара[sr], Драгана[sr], Теодора[sr] і Олівера). Мара була видана за Вука Бранковича, Єлена — за Джурджа II Балшича, Драгана — за болгарського царя Івана Шишмана, Теодора — за бана Ніколу II Горянського, а наймолодша, Олівера — за турецького султана Баязіда I.

 
Пам'ятник Миліці Хребелянович в Ягодині

Після загибелі у битві на Косовому полі у 1389 році князя Лазаря, княгиня Миліца здійснювала регентство над Сербією через малолітство її синів. Після повноліття Стефана і сходження його на князівство Миліца прийняла чернецтво в заснованому нею ж монастирі Любостиня. У ньому постриглася в черниці і отримала ім'я Євгенія. У 1398 році княгиня Миліца (в статусі черниці Євгенії) разом з близькою подругою Оленою (у чернецтві — Євфимія), вдовою деспота Углеше Мрнявчевича, вирушила до султана Баязіда з проханням дозволити перенести мощі преподобної Параскеви Сербської з Валахії в Сербію. Завдяки підтримці дружини султана, молодшої дочки Миліци Олівери мощі преподобної Параскеви були перенесені в Белград. Миліца займалася письменництвом. Відомі її твори «Молитва матері» (серб. Молитва матере) і «Вдівству моєму наречений» (серб. Удовству мојему женик). Вважається, що її літературний дар успадкували її дочка Єлена Балшич і син Стефан. Перед смертю княгиня прийняла схиму з ім'ям Єфросинія. Померла 11 листопада 1405 року і була похована в монастирі.

Вшанування пам'ятіРедагувати

Сербська православна церква канонізувала Миліцу Сербську. Пам'ять відбувається 19 липня (1 серпня) і 30 серпня (12 вересня)[2].

Белградським «Альфа-Центром людства, культури та православ'я» заснована премія Княгині Миліци, яка присуджується за внесок у сербську літературу, культуру, розвиток духовності, гуманізм та збереження православних традицій.

У Новому Белграді, районі Белграда, ім'ям Княгині Миліци названо початкову (основну) школу.

ПриміткиРедагувати

ПосиланняРедагувати