Вук Бранкович (серб. Вук Бранковић; 1345 — 6 жовтня 1397) — сербський середньовічний шляхтич, жупан Рашки. Один з очільників сербського війська в битві на Косовому полі проти османів 1389 року. Зять князя Лазаря Хребеляновича. Належав до роду Бранковичів.

Вук Бранкович
Вук Бранковић
Вук Бранкович
Вук Бранкович
Сербський князь


Дата народження: бл. 1345
Місце народження: Косово
Країна: Сербія
Дата смерті: 6 листопада 1397(1397-11-06)
Місце смерті: Косово
Поховання Монастир святого Павла
Дружина: Мара Лазаревич
Діти: Григур Бранкович
Джурадж Бранкович
Лазар Вукович Бранкович
Династія: Бранковичі
Батько: Бранко Младенович

Життєпис ред.

Вук Бранкович народився 1345 року[1]. Його батьком був Бранко Младенович[2], що служив цареві Стефану Душану, отримав від нього придворний титул севастократора й управляв землями навколо Охрида[3].

Після смерті батька Вук разом з братами Ніколою та Гргуром[en] переселилися в Косово[4]. В останні роки правління царя Стефана Уроша V управління братів обмежили їхніми спадковими володіннями в Дрениці[5]. Після загибелі короля Вукашина Мрнявчевича в битві на Мариці 1371 року Вук захопив Сєницю[en], Звечан та частину долини річки Лім[5].

 
Монета Вука Бранковича

Внаслідок шлюбу з Марою[sr], дочкою одного з наймогутніших сербських магнатів того часу Лазаря Хребеляновича, Вук здобув нові землі в Косові. При цьому Вук мав визнати Лазаря своїм сюзереном. 1373 року Лазар Хребелянович та сербський король Твртко I провели кампанію проти жупана Ніколи Алтомановича[en][6]; внаслідок поділу його земель Вук Бранкович отримав у володіння частину Рашки (разом з містом Рас — давньою сербською столицею) та землі в долині річки Лім, на півночі сучасної Чорногорії. Після смерті князя Зети Джураджа I Балшича в 1378 році Вук захопив його міста Призрен та Печ, а також Метохію[7].

Після битви на Мариці (1371) дяекі сербські володарі, як-от Константин Деянович[en], Марко Мрнявчевич та Фома Прелюбович, стали османськими васалами. Північні сербські землі, якими правили Лазар Хребелянович та Вук Бранкович, почали зазнавати набігів з боку турків. Після кількох сербських успіхів у битвах на Дубравниці[en] (1381), під Плочником[en] (1386) та Білечею[en] османи підготували повномасштабне вторгнення в Сербію. Таким чином, 1389 року відбулася битва на Косовому полі, в якій Вук Бранкович брав участь у складі військ свого тестя Лазаря та загонів боснійського короля Твртка[8].

 
Картина «Князева вечеря» Адама Стефановича[en] та Павле Чортановича[en] (1871) зображує вечерю в ніч напередодні битви на Косовому полі

На відміну від Лазаря Хребеляновича, що загинув у битві, Вук зумів зберегти більшу частину своїх військ та вберегтися сам. Пізніше це спричинило формування в сербському фольклорі образу Вука Бранковича як зрадника, що з метою стати єдиним володарем Сербії зрадив свого тестя. Наразі більшість сербських істориків відкидають таку версію[9].

На відміну від Стефана Лазаревича, сина вбитого Лазаря Хребеляновича, Вук Бранкович після Косовської битви не став османським васалом і навіть почав планувати майбутні дії проти турків разом з угорським королем Сигізмундом Люксембургом. Однак 1392 року турки захопили Скоп'є, через що Вук був змушений визнати їхній сюзеренітет й почати платити данину. Утім, Вук пізніше продемонстрував свою нелояльність османам, відмовившись воювати на одному боці з ними у битвах при Ровині[en] (1395) та Нікополі (1396). Через це у 1395—1396 роках османи здійснили похід у землі Вука й ув'язнили його, а більшість його земель віддали Стефану Лазаревичу.

Вук Бранкович помер 1397 року в османському полоні. Невелика частина його колишніх володінь, зокрема Пріштіна та Вучітрн, османи віддали його синам, змусивши їх визнати свій васалітет[10].

Родина ред.

1371 року Вук Бранкович одружився з Марою (Марією)[sr] — дочкою Лазаря Хребеляновича та його дружини Миліци[11]. Мара померла 1426 року. У шлюбі народилося троє дітей:

Примітки ред.

  1. Spremić, Momčilo (1996). Vuk Branković i Kosovska bitka. Glas SANU 9: 85.
  2. Ćirković, 2004, с. 79.
  3. Buckton, David (1994). Byzantium: Treasures of Byzantine Art and Culture from British Collections. Trustees of the British Museum. с. 210. ISBN 9780714105772. Sebastocrator Branko Mladenović, son of Prince Mladen, was a magnate at the court of the Serbian Tsar Stefan Dušan (1331-55) and, after 1334, governor of the city of Ohrid. He died before 1365. Two generations of Brankovićs..
  4. Spremić, 2005, с. 330.
  5. а б Emmert, Thomas A. Prologue to Kosovo: The Era of Prince Lazar (PDF). christian-heritage.eserbia.org. с. 354.
  6. Fine, 1994, с. 384-385.
  7. Fine, 1994, с. 386-389.
  8. Ćirković, 2004, с. 79-86.
  9. Ćirković, 2004, с. 83–85.
  10. Fine, 1994, с. 409–415.
  11. Mihaljčić, Rade (1989). The Battle of Kosovo in History and in Popular Tradition. Beogradski izdavačko-grafički zavod. с. 33. ISBN 9788613003663.

Джерела ред.