Миколай Абрамович
Миколай Абрамович (пол. Mikołaj Abramowicz; д/н — 1651) — державний та військовий діяч, урядник, дипломат Речі Посполитої. Значно поліпшив державну артилерію Великого князівства Литовського. Підписував документи додавав «Абрамович на Ворнянах».
| Миколай Абрамович | |
|---|---|
| Мікалай Абрамовіч | |
| Народився | 1590[2] |
| Помер | лютий 1651[1] Вільнюс, Річ Посполита |
| Підданство | Річ Посполита |
| Національність | білорус |
| Діяльність | дипломат |
| Посада | воєвода Троцький, мстиславський каштелян, мстиславський воєвода |
| Військове звання | генерал |
| Термін | 1647—1651 роки |
| Конфесія | кальвінізм |
| Рід | Абрамовичі |
| Батько | Ян Абрамович |
| Мати | Ганна Дорота Волович |
| У шлюбі з | Ева Биліга Курчевичівна Ельжбета Горностай |
| Діти | 2 сини й 1 донька |
 Ястшембець змінений | |
Життєпис
ред.Походив з білоруського шляхетського роду Абрамовичів гербу Ястшембець. Єдиний син Яна Абрамовича, смоленського воєводи. Його матір'ю була Ганна Дорота, дочка Григорія Воловича, каштеляна новогрудського. народився десь у 1590-х роках, оскільки на момент смерті батька в 1602 році був ще дитиною. Тому був відданий на виховання до Біржанських Радзивіллів. Є свідчення, що Абрамович вивчав гарматне мистецтво і інженерію в Лейпцизькому університеті.
У першій половині 1620-х років на посаді старшого над гарматою був у війську Криштофа Радзивілла, з яким брав участь у польсько-шведській війні. У 1625 році звитяжив при захопленні передмістя Риги. З початком нової війни зі Швецією в 1626 році відзначився в битві під Гневом, де фактично замінив Януша Тишкевича. У 1626—1627 роках воював проти шведів у Померанії і Пруссії. У той період оженився з удовою князя Олександра Масальського.
Водночас перебував у політичній опозиції до короля Сигізмунда III Вази, який не надавав Миколаю Абрамовичу значних посад через прихильність того кальвінізму й не бажання переходити до католицтва. Ситуація змінилася за нового короля Владислава IV.
У 1631 році подарував литовському збіру кальвіністів двір в Слуцьку під конвікт для учнів гімназії. Під час Смоленської війни з січня 1633 року очолював полк піхоти Криштофа Радзивілла, з 1634 року — старший над гарматою, командир полку в марші на місто Білий. Відзначився в переможних битвах на Жайворонковій горі, в результаті яких було перекрито шлях на Москву і оточена армія московського воєводи Михайла Шеїна. Після капітуляції останнього Микола Абрамович отримав всю його артилерію в кількості 123 гармат, проте, трохи пізніше, змушений був відправити їх до Польщі. 1634 року був одним з комісарів при укладанні Поляновського мирного договору.
У 1636 році отримав стародубське староство. Неодноразово обирався послом на сейми і депутатом Трибуналу Великого князівства Литовського, потім старостою. У 1638 році призначено чашником литовським. 1639 року стає каштеляном Мстиславля.
1640 році оженився на удові Анджея Дорогойовського. В тому ж році Абрамовича було призначено генералом артилерії Великого князівства Литовського. Також йому в обов'язки ставилося керівництво арсеналами, зброярнями, пороховими складами, ливарнями, де виготовлялися гармати, займатися забезпеченням війська порохом і амуніцією, навчанням гармашів.
У 1643 році стає мстиславльським воєводою. 1644 року обирається головою литовського провінційного синоду кальвіністів. У 1645 році призначений комісарам на переговорах з Москвою. За дорученням короля передав Московському цареві Трубчевський волость, незважаючи на намір шляхти Трудчевська боронитися від московитів. За це засуджений Литовським трибуналом до штрафу в 60 тисяч злотих і інфамії. Останню не було реалізовано через дії короля. Зрештою справа була вирішена передачею до Великого князівства Литовського міст Лоєв і Любеч, що перед цим входили до Королівства Польського.
1647 року замість стародубського староства отримав мядельське і курклійське староства. В тому ж році призначено троцьким воєводою. У 1648 році стає комісаром на перемовини зі Швецією. 1650 року брав участь у роботі Сенату Речі Посполитої, де відстоював права протестантів. Помер у 1651 році.
Майно
ред.Володів маєтками Варняни, Дубники і Язов у Віленському повіті; Свірани, Сураж. Лебедєве і Кобильнік в Ошмянському повіті, Мглін і Дрок в Стародубському повіті, Холмеч в Речицьке повіті, маєтки в Київському воєводстві.
Родина
ред.1.Дружина — Єва Курчевичівна.
Діти:
- Самійло Андрій (1617—1663), стародубський староста. Перейшов до католицтва. Нащадків не мав.
- Станіслав (помер дитиною)
- Катерина (д/н—1654), дружина Матеуша Фрацкевич-Радзимінського, писаря великого литовського
2. Дружина — Єлизавета, дочка Самійло Горностая, підкоморія київського.
Дітей не було.
Джерела
ред.- Antanas Tyla Унівэрсальная летувіская энцыкляпэдыя = Visuotinė lietuvių enciklopedija. — Вільня: Mokslo ir enciklopedijų leidybos institutas, 2001. — Т. 1:A–Ar. — С. 40. — 799 с. — (Унівэрсальная летувіская энцыкляпэдыя з 23-х тамоў). — ISBN 5-420-01486-6
- Пазднякоў В. Абрамовічы // Вялікае княства Літоўскае: Энцыклапедыя. У 3 т. Т.1: Абаленскі — Кадэнцыя / Рэдкал.: Г. П. Пашкоў (гал.рэд.) і інш.; Маст. З. Э. Герасімовіч. — Мн.: БелЭн, 2005. — 688 с.: іл. С. 198. ISBN 985-11-0315-2 ISBN 985-11-0314-4 (т. 1)
- ↑ а б Senatorowie i dygnitarze Wielkiego Księstwa Litewskiego 1386—1795 / за ред. J. Wolff — Kraków: 1885. — С. 60, 214.
- ↑ Urzędnicy Wielkiego Księstwa Litewskiego : spisy. T. 9, Województwo mścisławskie XVI-XVIII wiek / за ред. A. Rachuba — Warszawa: 2019. — С. 75. — ISBN 978-83-65880-76-5