Слуцька гімназія
Гімназія № 1 міста Слуцька — найстаріша школа на території Білорусі, розташована в Слуцьку[1]. Її засновник — князь Януш Радзивілл.
| Слуцька гімназія | |
|---|---|
 | |
| Країна |  Російська імперія, Річ Посполита,  СРСР і  Білорусь |
| Розташування | Слуцьк |
| 53°01′33″ пн. ш. 27°33′34″ сх. д. / 53.025833333333° пн. ш. 27.559444444444° сх. д. | |
| Засновано | 1617 |
 | |
 Слуцька гімназія у Вікісховищі | |
Історія
ред.1617 року відкрито кальвіністську школу, яка в 1630-х роках стала кальвіністською гімназією. Від 1778 року, коли завершилася реформа, кальвіністська гімназія стала називатися публічним євангелічних училищем, від 1809 року навчальний заклад став називатися публічним повітовим училищем, а від 1868 року набув статусу державної класичної чоловічої гімназії[2].
Кальвіністський навчальний заклад вже у XVII столітті здобув популярність і славу далеко за межами Білорусі як «Слуцькі Афіни», як «Зразкова Слуцька гімназія». І вона змогла зробити це тільки тому, що біля її колиски стояли видатні педагоги свого часу.
Вчителі Андрій Добрянський, Андрій Музоній, Рейнольд Адам та інші засновники Слуцької школи — автори статуту та посібників — були педагогами європейського рівня. Гімназистами, згідно з статутом, могли стати практично всі здібні підлітки, незалежно від віросповідання та соціального походження. В навчанні використовувалися кращі відомі методики того часу, були й такі, які б сьогодні ні в якому разі не застосовувалися в педагогіці. Наприклад, щоб зацікавити учнів краще і глибше знати латинську мову, яка тоді була мовою науки, упродовж двохсот п'ятдесяти років у Слуцькій школі за додаткове вивчення латинських текстів учні отримували пиво. Гімназист за день міг заробити дві склянки.
Дослідник Яків Порецький в Ленінграді відшукав «Статут Слуцької школи», виданий в Любче 1628 року. На основі цього джерела вчений доводить, що на початку XVII століття центр гуманістичної педагогічної думки, по суті, перемістився з Західної Європи в Слуцьк. Зокрема, з цієї причини з'явилася назва «Слуцькі Афіни»[3].
Навчання в гімназії тривало 6-8 років.
В 1809—1836 роках Слуцький навчальний заклад двічі реформували: вводили нові предмети, вперше було призначено світського директора. Поступово школа почала переходити з польської на російську мову навчання. В стінах гімназії розгорнулася боротьба між прихильниками польської та російської культур. Вона досягла свого кульмінаційного пункту в 1862—1863 роках. 1863 року, після придушення повстання під керівництвом К. Калиновського, викладання польської мови в Слуцькій гімназії було скасовано назавжди.
В одній із зал гімназії виступав Якуб Колас. 1923 року в Слуцьку проходили курси підвищення кваліфікації для вчителів, і Колас читав лекції з методики викладання білоруської мови. Для слухачів курсів поет вперше прочитав свою поему «Новая зямля» (Нова земля).
Після Жовтневого перевороту гімназію перетворено на середню школу № 1.
1998 року отримала статус «Гімназія № 1 з поглибленим вивченням англійської мови». 2003 року гімназія успішно пройшла державну атестацію.
Будівля гімназії
ред.В 1829-38 роках стару дерев'яну будівлю замінила нова кам'яна, зведена за проектом Кароля Подчашинського[4].
Проєкт гімназії зберігся до наших днів. Будівля є пам'яткою архітектури епохи класицизму, нині в ній міститься один з корпусів гімназії.
Примітки
ред.- ↑ Самые старые школы Беларуси: может, и вы тоже в них учились? (рос.). www.velvet.by. Архів оригіналу за 5 грудня 2019. Процитовано 5 грудня 2019. [Архівовано 2019-12-05 у Wayback Machine.]
- ↑ Глебов И. Историческая записка о Слуцкой гимназии с 1617 до 1901 гг. — Вильно, 1903.
- ↑ Слуцк. Культура и образование. Информация о городе Слуцк. Архів оригіналу за 14 липня 2014. Процитовано 5 вересня 2020. [Архівовано 2014-07-14 у Wayback Machine.]
- ↑ Міцянін А. А., Кукуня В. Р. Слуцкай мужчынскай гімназіі будынак. Архітэктура Беларусі. Энцыклапедычны даведнік. — Мн., 1993. — С. 448.
Література
ред.- Нарысы гісторыі народнай асветы і педагагічнай думкі у Беларусі. — Мн., 1968.
- Самусік, А. Ф. Кальвінскія школы на тэрыторыі Беларусі ў канцы XVII — трэцяй чвэрці XVIII ст. / А. Ф. Самусік // Acta Albaruthenica: Czasopismo naukowe Katedry Białorutenistyki Uniwersytetu Warszawskiego. — 2019. — T. 19. — S. 315—327.