Відкрити головне меню

Самійло (Самуель) Горностай (*д/н — 1618) — державний та військовий діяч Речі Посполитої.

Самійло Горностай
Народився невідомо
Помер 1618
під Москвою
·загибель у бою
Громадянство Coat of Arms of the Polish-Lithuanian Commonwealth.svg Річ Посполита
Національність українець
Посада підкоморій київський
Військове звання Ротмістр
Термін 1602—1618 роки
Конфесія кальвінізм
Рід Горностаї
Батько Єронім Горностай
Мати Беата Лясота
У шлюбі з Теофілія Горайська
Діти 1 син і 2 доньки
Герб

Зміст

ЖиттєписРедагувати

Походив з впливового українського шляхетського роду Горностаїв гербу Гіпокентавр. Єдиний син Єроніма Горностая, ротмістра королівської хоругви, й Беати Лясоти. Про дату народження Самійла замало відомостей, але він на час смерті батька у 1600 році був молодою людиною, однак ще не досяг 24 років. Тому за заповітом батька над майном було встановлено опіку, де провідну роль відігравала мати та вітчим князь Януш Порицький. Навчався у Нідерландах та Німеччині.

Він часто згадується сеймовими конституціями у зв'язку з різними дорученнями. 1601 року стає ротмістром королівської хоругви. У 1602 році призначається підкоморієм київським. В подальшому практично постійно перебував у Київському воєводстві. Протягом 1601—1611 рр. кілька разів був послом до вального сейму від цього воєводства.

Мав судову справу з Іваном і Ганною із Фурс Мелешками, які намагалися його банітувати з приводу рішення про належність маєтків Козаровичі і Рохтичі київського земського суду. У 1609 році отримав привілей від короля Сигізмунда III на збирання мостового мита на річці Ірпінь. Водночас збройно боровся проти наїздів на свої володіння княгині Софії Ружинської, на чиї володіння також здійснив декілька нападів.

Був активним прихильником кальвінізму. Заснував протестантські громади у Козаровичах та Ліщині. Водночас підтримував православні братства (насамперед Люблінське), в яких вбачав союзників проти наступу католицтва й єзуїтів.

У 1609 році брав участь у походах Госевського і Жолкевського проти Московського царства. У березні 1610 року вмілими діями захопив Чернігів — його вояки під виг­лядом рибалок проникли у замок, що призвело до захоплення й спалення Чернігова. Місцеве населення, яке вціліло, розбіглося по сусідніх містах. Не мав наміру затримуватися в ньому і Самійло Горностай. Він намагався вивезти до Любеча навіть важкі дзвони Єлецького монастиря, але це йому не вдалося. Того ж року звитяжив у битві під Клушином, разом з Госевським увійшов до Москви. В подальшому повернувся до Речі Посполитої. У 1613 році король надав йому в пожиттєву посесію Демидів під Києвом.

У 1615 році призначено комісаром на переговори з московськими представниками, які тривали до літа 1616 року. 1616 року отримав привілей на Чернігів із Слабинським та Шестовицьким городищами. Намагався відродити Чернігів, але справу не завершив через участь у новому поході.

1617 року Самійло Горностай брав участь у новій війні проти Московської держави. Цього року перебував у війську королевича Владислава, що рушило на Москву. Брав участь у захопленні Вязьми, Козельська. Був учасником облоги та боїв під Московою. В одному з них загинув 1618 року.

РодинаРедагувати

Дружина — Теофілія, донька Адама Горайського

Діти:

РодовідРедагувати

Відомі представники роду Горностаїв
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Гаврило
 
Єронім
 
Самійло
 
Михайло
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Іван
 
 
Іван
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Анна
 
 
 
 
 
Роман Івашкович
 
Остафій Горностай
 
 
 
 
 
 
 
Єрмоген
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Єлизавета
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Остафій
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Оникій
 
Фрідерик
 
 

ДжерелаРедагувати

  • Архив Юго-Западной России, издаваемый временною комиссиею для разбора древних актов- К., 1861. — Ч. 2, Т. 1. — С. 38
  • Boniecki A. Herbarz Polski. — T. VII. — Warszawa, 1904. — S. 376
  • Kulikowski E. Oрis рowiatu Kijowskiego / Wyd. M. Dubiecki.- Kijów-Warszawa, 1913. — S. 128—129
  • Центральний державний історичний архів України у Києві — Ф. 11. — Оп. І. — Спр. 6. — Арк. 277 зв. — 278 зв.
  • Книга Київського підкоморського суду (1584—1644) / Відп. ред. В. В. Німчук; Упорядн.: Г. В. Боряк, Т. Ю. Гирич, Л. 3. Гісцова, В. М. Кравченко, В. В. Німчук, Г. С. Сергійчук, В. В. Страшко, Н. М. Яковенко. АН України. Інститут мовознавства ім. О. О. Потебні
  • Kулаковський П. Чернігово-Сіверщина у складі Речі Посполитої (1618—1648). — К., 2006. — С. 249