Мигдаль степовий
Мигдаль степовий, мигдаль низький, бобчук (Prunus tenella або Amygdalus nana)[2][3][4] — вид рослин родини Розові (Rosaceae). У природних умовах зустрічається в степах Євразії[5]. Усі частини рослини отруйні[6].
Мигдаль степовий | |
---|---|
Біологічна класифікація | |
Царство: | Рослини (Plantae) |
Клада: | Судинні рослини (Tracheophyta) |
Клада: | Покритонасінні (Angiosperms) |
Клада: | Евдикоти (Eudicots) |
Клада: | Розиди (Rosids) |
Порядок: | Розоцвіті (Rosales) |
Родина: | Трояндові (Rosaceae) |
Рід: | Слива (Prunus) |
Підрід: | Слива (Prunus subg. Prunus) |
Вид: | Мигдаль степовий (P. tenella)
|
Біноміальна назва | |
Prunus tenella | |
Синоніми | |
Amygdalus ledebouriana Schltdl.[1] |
Бобівником ще називають іншу рослину родини Бобові — золотий дощ[7].
Опис
ред.Невисокий, 0,3—1,2(1,5) м заввишки, неколючий листопадний кущ, з голими, спрямованими вгору гілками і численними, більш-менш розлогими, вкороченими гілочками. Кора на однорічних пагонах білувата або червонувато-коричнева, на багаторічних — червонувато-сіра або сіра. До розпускання в бруньках листки вздовж складені. Листки чергові, прості, лінійно-ланцетні або видовжено-овальні, голі, при основі звужені в короткий черешок, на верхівці гострі, пилчасто-зубчасті, 2,5—7,5 см завдовжки і 0,5—2,5 см завширшки, темно-зеленого кольору; на вкорочених гілочках вони сидять пучками, на ростових пагонах — здебільшого поодинокі. Прилистки лінійні або лінійно-ланцетні, цілокраї, на верхівці загострені або трохи зубчасті, 5—10 мм завдовжки і 1—2 мм завширшки. [4][5][8].
Квітки відносно дрібні, двостатеві, актиноморфні, розташовані на вкорочених гілочках, майже сидячі, на коротких, 2—4 мм завдовжки, ніжках, оточені дрібними буро-коричневими бруньковими лусками, розпускаються одночасно з листками. Оцвітина подвійна, 1—2(2,5) см у діаметрі. Чашолистків і пелюсток по п'ять. Квітколоже трубчасте, по його краю прикріплені чашолистки, пелюстки і тичинки. Трубочка чашечки майже циліндрична, при основі витягнута, обернено-конічна або довгаста,. Частки чашечки видовжено-яйцеподібні, дорівнюють половині довжини трубочки або трохи довші, по краю пилчасті, із рідкими сосочкоподібними залозками. Пелюстки яскраво-рожеві, неправильно видовжено-овальні, 9—12 мм завдовжки і 4—6 мм завширшки, на верхівці тупуваті, іноді неглибоко виїмчасті. Тичинок багато. Зав'язь гола. Плід — однонасінна кістянка, вкрита волохатою повстю, яйцеподібно-округла, трохи стиснута, білувато-жовтуватого або солом'яного кольору, 9—12 мм завдовжки і 4—6 мм завширшки, з розкривним оплодієм. Кісточка стиснута, яйцеподібно-округла, скошена, майже гладенька або неглибоко неправильно сітчасто-борозниста, з товстим черевним швом і килюватим спинним швом, при основі пряма або трохи відтягнута, на верхівці тупа або трохи коротко-загострена. 2n = 16[4][5][8][9].
Поширення
ред.Природний ареал охоплює степові і лісостепові (південь) регіони країн Центральної і Східної Європи, Кавказу, Центральної Азії і Західного Сибіру[4][5][8][9].
В Україні поширений на півдні Лісостепу, рідко; в Степу і Криму, спорадично[3][4].
Життєвий цикл
ред.У межах ареалу цвіте з травня по червень[5], в Україні — у квітні—травні[3][4]. Відомі випадки аномального цвітіння в кінці літа — на початку осені (Запорізька область). За темпами вегетативного розмноження відноситься до вегетативнорухливих видів рослин. Запилення здійснюється за допомогою комах (ентомофілія). Плодоношення в липні—серпні. За способом поширення насіння відноситься до барохорів (діаспори поширюються під впливом сили тяжіння без участі інших зовнішніх чинників)[8][10].
-
Молоді вегетуючі кущі
-
Початок цвітіння (утворення бутонів)
-
Початок масового цвітіння
-
Масове цвітіння
-
Кінець цвітіння
-
На стадії плодоношення
Екологія
ред.Мигдаль степовий за сезонним життєвим циклом (життєвою формою за Раункієром) належить до невисоких чагарників (хамефітів)[10].
Рослина світлолюбна (геліофіт), досить посухостійка (мезоксерофіт), відносно морозостійка (мезотерм — походить з помірного кліматичного поясу), а також вимоглива до плодючості ґрунтів (мегатроф)[10].
Є типовим мешканцем відкритих, переважно степових (степант), та інтразональних кам'янистих (факультативний петрофіт) ландшафтів[10]. У Східній Європі зростає в степах (в підзонах різнотравно-лучних і різнотравно-ковилових степів), по схилах балок, в западинах, лощинах, на галявинах і узліссях байрачних лісів, на багатих гумусом, промитих ґрунтах; у гори піднімається до 1200 м над р. м.[5][9][8].
В Україні зростає на степових і кам'янистих схилах, де місцями утворює зарості[3][4].
В умовах Запорізької області зустрічається в балках і долинах річок, переважно у складі степових і петрофітних рослинних угруповань, подекуди — на прилеглих суходільнолучних ділянках та на узліссях серед розрідженої байрачно-лісової і штучно-лісової рослинності[11][12][13].
Охорона
ред.В Україні вид перебуває під охороною — його занесено до переліків регіонально рідкісних рослин Вінницької, Дніпропетровської, Донецької, Запорізької, Київської, Кіровоградської, Миколаївської, Одеської, Полтавської, Тернопільської, Харківської і Хмельницької областей[12][14].
Формація мигдалю степового (Amygdaleta nanae) занесена до Зеленої книги України (3 категорія охорони, статус угруповання «перебуває під загрозою зникнення»). Фітосозологічна значущість: співдомінантами в угрупованні є ковили волосиста, вузьколиста і найкрасивіша, занесені до Червоної книги України. Ботаніко-географічна значущість: домінант та ряд співдомінантів знаходяться на північній межі ареалу. Загальне проективне покриття угруповань (асоціацій у межах формації) коливається від 35 до 95 %. Чагарниково-трав'яний ярус з нечіткою вертикальною диференціацію на під'яруси, заввишки 30—60 см, інколи відмічається мохово-лишайниковий ярус. Проективне покриття головного домінанту — мигдалю степового — коливається у різних угрупованнях від 20 до 60 %, співдомінантів в різних угрупованнях (карагани кущової, костриці валіської, стоколосу прибережного, ефедри двоколоскової, тонконогу різнобарвного та ін.) — від 10 до 25 %. Видова насиченість асоціацій коливається від 20 до 40 видів[13][15].
Природні популяції виду скорочуються головним чином через руйнування місць зростання внаслідок розорювання, заліснення і випалювання степів, випасання худоби, надмірну рекреацію (місцями), збирання лікарської сировини і на букети, а також викопування для висадження на присадибних і дачних ділянках[12][16][17].
Заходи охорони: моніторинг за станом популяцій та угруповань; виявленні нових місцезнаходжень і включення їх до територій природно-заповідного фонду та екомережі[15][16][17].
В Україні охороняється в Українському степовому природному заповіднику, Луганському природному заповіднику, біосферному заповіднику «Асканія-Нова», національному природному парку «Подільські Товтри»[15].
У Донецькій області охороняється в природному заповіднику «Кам'яні Могили», природному заповіднику «Хомутовський степ», національному природному парку «Меотида», регіональному ландшафтному парку «Донецький кряж», лісовому заказнику «Великоанадольський ліс», ботанічній пам'ятці природи «Урочище Грабове» та ряді інших природно-заповідних об'єктів регіону. Вирощують у Донецькому ботанічному саду НАН України з 1969 р[17].
У Запорізькій області охороняється в Національному заповіднику «Хортиця», національному природному парку «Великий Луг», комплексній пам'ятці природи «Балка Лукашева», ландшафтних заказниках «Балка Малишевська», «Томаківський» і «Верхів'я балки Канцерівська», ботанічному заказнику «Цілинна балка» та ряді інших природно-заповідних об'єктів регіону[11][12].
Практичне значення
ред.Мигдаль степовий розводять як у межах ареалу, так і за його межами як красивий, ранньоквітучий декоративний чагарник. У культуру введений у XVII ст. Розмножується насінням (після 4-х місячної стратифікації), відводками та літніми живцями. Цвісти починає з 5-річного віку; період цвітіння в залежності від регіону та умов догляду складає 2—4 тижні. Використовується в різних ландшафтних композиціях, особливо ефектно виглядає в поєднанні з хвойними породами, ідеально доповнює кам'янисті гірки та узлісся[8][18].
Усі частини рослини містять цианогенний глікозид — амигдалін (2,5—3,5 %). Найбільша його концентрація спостерігається в ядрах (сім'ядолях) плодів, що надає їм гіркого смаку і захищає від поїдання тваринами, у тому числі при їх проростанні. При розщепленні в травному тракті амигдалін виділяє токсичну синільну кислоту, яка здатна суттєво порушувати в організмі клітинне дихання. Після вживанні в їжу сирих ядер мигдалю спостерігається запаморочення, головний біль, слабкість, першіння в горлі, біль у животі, нудота і блювота. Характерними є забарвлення слизових оболонок у синій колір з виділенням з ротової порожнини запаху «гіркого мигдалю». Спостерігається задишка із затримкою на видиху, можливі судоми, у тяжких випадках — смерть від зупинки дихання на фоні серцевої недостатності[6].
В ядрах кісточок міститься близько 20 % жирної та ефірної олії (т. з. мигдалева олія), білок (20 %), крохмаль, слиз, холін, аспарагін, вітаміни групи В, аскорбінова кислота, каротин та мінеральні солі. При їх термічній обробці синильна кислота руйнується, і тоді ядра в невеликій кількості можна вживати в їжу. Після подрібнення їх використовують як пікантні прянощі до рису, птиці, м'яса, а жирну олію — для салатів[4][6][19].
Плоди використовують як сировину для виробництва гіркоминдалевої води й жирної олії. Гіркоминдалеву воду вживають як протикашлевий засіб і при гастралгії. У фармацевтиці олія використовується також в якості компонента мазей проти дерматитів та герпесу. Плоди мигдалю використовуються в народній медицині у вигляді відварів як спазмолітичне при головній та інших болях, при анемії та інших захворюваннях крові, як засіб від кашлю, для примочок від кропивниці і пролежнів (як місцевий седативний засіб) та ін[4][19].
Запашна мигдалева олія відома як одна з найдорожчих на косметологічному ринку і входить до складу шампунів, бальзамів, кондиціонерів, поживних і зволожуючих кремів для шкіри обличчя, рук і ніг[19][20].
Мигдаль степовий під час цвітіння виділяє тонкий аромат і внаслідок вироблення відносно значної кількості нектару і пилку є добрим ранньовесняним медоносом[19][21].
Галерея
ред.Запорізька область. Запоріжжя. Острів Хортиця
-
Неподалік від ДніпроГЕСу.
-
У долині р.Верхня Хортиця
-
На о.Хортиця
-
На околиці Хортицького жилмасиву м.Запоріжжя
-
На Дніпрових кручах
Запорізьке Правобережжя
-
У балці Вільна
-
У балці Петерса
-
У балці Кайдацька
-
У пам'ятці природи «Балка Лукашева».
-
У балці Остапова
-
У заказнику «Верхів'я балки Канцерівська»
-
У долині р.Середня Хортиця
-
У заказнику «Томаківський»
-
У долині р.Нижня Хортиця
-
У балці Хуторська
Див. також
ред.Джерела. Примітки
ред.- ↑ а б в г д USDA Germplasm Resources Information Network (GRIN) Online Database. Архів оригіналу за 24 вересня 2015. Процитовано 31 липня 2014.
- ↑ Prunus tenella // Словник українських наукових і народних назв судинних рослин / Ю. Кобів. — Київ : Наукова думка, 2004. — 800 с. — (Словники України). — ISBN 966-00-0355-2.
- ↑ а б в г Доброчаева Д. Н., Котов М. И., Прокудин Ю. Н., и др. Определитель высших растений Украины. — К. : Наук. думка, 1987. — С. 176.
- ↑ а б в г д е ж и к Флора УРСР. — К. : Вид-во АН УРСР, 1954. — Т. 6 / Ред. Д. К. Зеров. — 612 с. (с. 290—292)
- ↑ а б в г д е Флора СССР / Гл. ред. В. Л. Комаров. — М.-Л : Изд-во АН СССР, 1939. — Т. 6 / Ред.: Б. К. Шишкин, С. В. Юзепчук. — 674 с. (с. 535—537)
- ↑ а б в Ядовитые животные и растения СССР : справ. Пособие / Б. Н. Орлов, Д. Б. Гелашвили, А. К. Ибрагимов. — М. : Высш. школа, 1990. — 272 с. (с. 137—138, 198)
- ↑ laburnum.html ЕДСР. Архів оригіналу за 20 березня 2014. Процитовано 29 квітня 2014.
- ↑ а б в г д е Коропачинский И. Ю., Встовская Т. Н. Древесные растения Азиатской России. — Новосибирск: Изд-во СО РАН, филиал «Гео», 2002. — 707 с. (с. 295—297)
- ↑ а б в Флора Восточной Европы. — СПб. : Изд-во СПХФА, 1979. — Т. 4 / Ред. Н. Н. Цвелев. — 670 с. (с. 601—603). — ISBN 5-8085-0122-9
- ↑ а б в г Тарасов В. В. Флора Дніпропетровської і Запорізької областей. Судинні рослини: монографія. — Дніпропетровськ : Ліра, 2012 — Видання друге. — 296 с. (с. 160). — ISBN 966-551-166-1
- ↑ а б Корещук К. Е., Петроченко В. И. Флора высших растений острова Хортица // Природа острова Хортица : сб. науч. трудов Национального заповедника «Хортица» / под ред. В. И. Петроченко. — Запорожье: Днепровский металлург, 1993. — Вып. 1. — С. 4—61 (с. 29)
- ↑ а б в г Рідкісні рослини, тварини, гриби і лишайники Запорізької області : навч. посібник / В. І. Петроченко, В. І. Шелегеда, О. В. Жаков [та ін.]; за ред. В. І. Петроченка. — Запоріжжя : Поліграф, 2005. — 224 с. (с. 52, 211). — ISBN 966-375-018-9
- ↑ а б Петроченко В. І. Природа Запорізького краю : довідник — Запоріжжя : Поліграф, 2009. — 200 с. (с. 140). — ISBN 978-966-1682-12-1
- ↑ Андрієнко Т.Л., Перегрим М.М. (уклад.). Офіційні переліки регіонально рідкісних рослин адміністративних територій України (довідкове видання). — Київ : Альтерпрес, 2012. — 148 с. — ISBN 978-966-542-512-0.
- ↑ а б в Зелена книга України / Під заг. ред. Я. П. Дідуха. — К. : Альтерпрес, 2009 — 448 с. (с. 225—226). — ISBN 978-966-542-2
- ↑ а б Червона книга Дніпропетровської області (Рослинний світ) / Авт.-укл. Б. О. Барановський, В. В. Тарасов; відп. ред. А. П. Травлєєв. — Дніпропетровськ, 2010. — 498 с. (с. 402)
- ↑ а б в Червона книга Донецької області. Рослинний світ / Під заг. ред. В. М. Остапка. — Донецьк : Вид-во «Новая печать», 2010 — 432 с. (с. 33). — ISBN 978-966-542-2
- ↑ Плотникова Л. С. Деревья и кустарники рядом с нами. — М.: Наука, 2012 — 176 с. (с. 106)
- ↑ а б в г Лікарські рослини : енцикл. довідник / Відп. ред.. А. М. Гродзинський. — К. : Вид-во «Укр. Енциклопедія», УВКЦ «Олімп», 2002. — 544 с. (с. 275—276) — ISBN 5-88500-055-7
- ↑ Мазнев Н. И. Энциклопедия лекарственных растений. — М. : Мартин, 2004. — 496 с. (с. 301—303) — ISBN 5-8475-0213-3
- ↑ Абрикосов Х. Н. та ін, Довідник пчеловода. Издательство Сельхозгиз, 1955, 26 с. Архів оригіналу за 7 січня 2012. Процитовано 29 квітня 2014.
Література
ред.- Деревья и кустарними СССР / Под ред. П. И. Лапина. — М. : Мысль, 1966 — 636 с. (с. 408).
- Зелена книга України / Під заг. ред. Я. П. Дідуха. — К. : Альтерпрес, 2009 — 448 с. (с. 225—226). — ISBN 978-966-542-2.
- Коропачинский И. Ю., Встовская Т. Н. Древесные растения Азиатской России. — Новосибирск : Изд-во СО РАН, филиал «Гео», 2002. — 707 с. (с. 295—297). — ISBN 5-7692-0561-Х.
- Плотникова Л. С. Деревья и кустарники рядом с нами. — М.: Наука, 2012 — 176 с. (с. 106). — ISBN 5-02-004387-7.
- Тарасов В. В. Флора Дніпропетровської і Запорізької областей. Судинні рослини: монографія. — Дніпропетровськ : Ліра, 2012 — Видання друге. — 296 с. (с. 160). — ISBN 966-551-166-1.
- Флора Восточной Европы. — СПб. : Изд-во СПХФА, 1979. — Т. 4 / Ред. Н. Н. Цвелев. — 670 с. (с. 601—603). — ISBN 5-8085-0122-9.
- Флора СССР / Гл. ред. В. Л. Комаров. — М.-Л : Изд-во АН СССР, 1939. — Т. 6 / Ред. : Б. К. Шишкин, С. В. Юзепчук. — 674 с. (с. 535—537).
- Флора УРСР. — К. : Вид-во АН УРСР, 1954. — Т. 6 / Ред. Д. К. Зеров. — 612 с. (с. 290—292).
Посилання
ред.- Мигдаль степовий // Лікарські рослини : енциклопедичний довідник / за ред. А. М. Гродзінського. — Київ : Видавництво «Українська Енциклопедія» ім. М. П. Бажана, Український виробничо-комерційний центр «Олімп», 1992. — С. 275. — ISBN 5-88500-055-7.