Відкрити головне меню

Мельничук Петро Михайлович

український греко-католицький священик, громадський діяч

о. Петро Мельничук
Мельничук Петро Михайлович
Народився 18 червня 1901(1901-06-18)
с. Любківці, нині Снятинського району Івано-Франківської області, Україна
Помер 30 березня 1985(1985-03-30)
Філадельфія, США
Поховання Український цвинтар святої Марії (Фокс Чейз)
Національність українець
Місце проживання Бучач
Діяльність вояк УГА, священик, громадський діяч
Відомий завдяки останній парох Бучача до совітів
Alma mater греко-католицька семінарія (Станиславів)
Посада парох церкви св. Миколая (Бучач)
Попередник о. Денис Нестайко
Конфесія УГКЦ
автор 7 книг

о. Петро Михайлович Мельничук (18 червня 1901,[1] с. Любківці, нині Снятинського району Івано-Франківської області — 30 березня 1985, Філадельфія[2]) — український греко-католицький священик, громадський діяч.

ЖиттєписРедагувати

Народився 18 червня 1901 року,[3][4] в с. Любківці, нині Снятинського району Івано-Франківської області, Україна (тоді Королівство Галичини та Володимирії, Австро-Угорщина).

Закінчив народну школу в рідному селі, Коломийську гімназію (1913—1922), греко-католицьку семінарію в Станиславові 1928 року, тоді був рукоположений на священика єпископом Григорієм Хомишиним.

Під час війни з поляками, яка перервала студії, воював у лавах УГА. Після закінчення гімназії проходив строкову службу в польській армії (сапер) на Засянні.[5]

З 1928 року — катедральний сотрудник (священик-помічник), катехит дівочої гімназії Українського педагогічного товариства «Рідна школа» в Станіславі. Дяк-диригент семінарії в Станиславові з 1932 року. Парох Заліщиків, в селі Добровлянах за його сприяння було організовано будівництво церкви. Будівництво не було закінчене, бо став парохом Бучача,[5] правив у церкві святого Миколая. Останній парох міста до «совітів». Під час служіння в Заліщиках виїжджав на місії з Г. Хомишиним як помічник-проповідник місійних наук. Став екзаменатором дяків Станіславської єпархії УГКЦ.

12 березня 1944 року, за дозволом єпископа, виїхав на Захід.[5] Емігрував до Австрії (Відень, Ляндек), тут був катехитом гімназій. 1949 — до США (зокрема, катехит, духівник СУМ тут). Закінчив курси при католицькому університеті у Вашингтоні. З 1958 року — консультор Митрополичої консисторії, декан Вашингтонський, Папський шамбелян.

Автор 7 книг,[6] спогадів,[7] книг «Владика Григорій Хомишин»[8] (перевидана 1997 року у Львові[9]) «Християнська родина. Батьки і діти» (Мюнхен, 1954).[10] Вислів о. П. Мельничука про волю України:

« «Як Христос став вільним, так і наш нарід стане вільним, коли віритиме в Христа»[11] »

.

На видання книги «Бучач і Бучаччина» виплатив 100 USD.

Помер 30 березня 1985 року у Філадельфії, похований 3 квітня на цвинтарі Св. Марії у Фокс Чейз[12].

ПриміткиРедагувати

  1. Василь Олійник. Собор Душ Людських
  2. Блажейовський Д. Історичний шематизм Станиславівської єпархії від її заснування до початку Другої світової війни (1885—1938). — Записки ЧСВВ, Секція I. — Том 51. — Львів : Місіонер, 2002. — С. 339. (англ.) ISBN 966-658-228-4.
  3. Василь Олійник. Собор Душ Людських
  4. іноді є дата 1904, однак у некролозі вказано, що прожив 83 роки
  5. а б в Шипилявий С. Меценати, фундатори і передплатники пропам'ятної книги «Бучач і Бучаччина»… — С. 765.
  6. Там само. — С. 766.
  7. Монастир св. Йосифа (м. Івано-Франківськ)
  8. Єпископ Григорій Хомишин. Архів оригіналу за 29 червень 2014. Процитовано 9 грудень 2014. 
  9. Все його життя — це подвиг Архівовано 2014-12-14 у Wayback Machine..
  10. Модель проведення батьківської конференції з проблем обміну досвідом родинного виховання
  11. Яригіна В. В. Фоностилістичні засоби вияву експресії в українських проповідях // Збірник наукових праць Харківського національного педагогічного університету імені Г. С. Сковороди. «Засоби навчальной та науково-дослідної роботи». — 2012. — Вип. 39 — С. 196.
  12. Бл. п. о. шамбелян Петро Мельничук // Свобода. — 1985 (2 квітня). — Ч. 62. — С. 3.

ДжерелаРедагувати