Мельник Кіндрат Семенович

український радянський військовик, генерал-лейтенант

Кіндра́т Семе́нович Ме́льник (13 (25) березня 1900(19000325) — 3 травня 1971) — радянський військовик, учасник Другої світової війни, генерал-лейтенант (28.04.1943).

Кіндрат Семенович Мельник
Kondrat Melnyk.jpg
Народження 13 (25) березня 1900(1900-03-25)
Іванків
Смерть 3 травня 1971(1971-05-03) (71 рік)
Москва
Поховання Введенське кладовище
Країна СРСР СРСР
Приналежність Прапор Радянської армії Радянська армія
Вид збройних сил сухопутні війська
Рід військ USSR A Cavalry emblem - 1924.gif кавалерія
Освіта Військова академія імені М. В. Фрунзе
Роки служби 1919—1961
Партія КПРС
Звання CCCP army Rank general-lejtnant infobox.svg Генерал-лейтенант
Командування 5-й гвардійський кавалерійський корпус
44-та армія
58-ма армія
56-та армія
Приморська армія
Таврійський військовий округ
Війни / битви Громадянська війна в Росії
Битва на озері Хасан
Німецько-радянська війна
Нагороди
Орден Леніна Орден Червоного Прапора Орден Червоного Прапора Орден Червоного Прапора
Орден Суворова I ступеня Орден Кутузова II ступеня Орден Вітчизняної війни I ступеня
Медаль «За оборону Москви»
Медаль «За оборону Кавказу»
Медаль «За перемогу над Німеччиною у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.» Медаль «20 років перемоги у ВВВ» Медаль «XX років Робітничо-Селянській Червоній Армії»
Медаль «30 років Радянській Армії та Флоту»
Медаль «40 років Збройних Сил СРСР»
Медаль «50 років Збройних Сил СРСР»
CMNS: Мельник Кіндрат Семенович у Вікісховищі

БіографіяРедагувати

Народився 13(25) березня 1900 року в містечку Іванків Радомисльського повіту Київської губернії (нині — райцентр Київської області). Українець.

Громадянська війнаРедагувати

У лавах РСЧА з 1919 року. Учасник радянсько-української війни на боці більшовиків у складі військ Південно-Західного фронту. Був червоноармійцем, командиром відділення кавалерійського ескадрону.

У 1921—1926 роках — командир кав. ескадрону, начальник полкової школи. Член ВКП(б) з 1923 року.

Міжвоєнний періодРедагувати

У 1926 році закінчив курси удосконалення командного складу кавалерії. Протягом 1927—1930 років обіймав посади начальника штаба, командира кавалерійського полку.

З 1930 по 1933 роки навчався у Військовій академії імені М. В. Фрунзе. По закінченні академії призначений начальником штабу 4-ї окремої кавалерійської бригади.

З 1935 року — начальник штабу 16-ї окремої кавалерійської дивізії. У липні-грудні 1937 року — командир 30-ї кавалерійської дивізії, згодом — військовий комендант міста Ленінграда.

У 1938 році призначений заступником начальника штабу Далекосхідного фронту. Брав участь у боях поблизу озера Хасан.

З вересня 1938 по липень 1939 року — начальник штабу 2-ї окремої Червонопрапорної армії.

З серпня 1939 по липень 1941 року обіймав посаду старшого викладача Військової академії імені М. В. Фрунзе.

Німецько-радянська війнаРедагувати

З початком німецько-радянської війни комбриг К. С. Мельник призначений командиром 53-ї кавалерійської дивізії (з жовтня 1941 року — 4-та гвардійська кавалерійська дивізія) на Західному фронті. Брав участь у обороні Москви, у вересні у складі кавалерійської групи полковника Л. М. Доватора здійснив двотижневий рейд тилами супротивника.

З березня 1942 року — командир 15-го кавалерійського корпусу Закавказького фронту, дислокованого в Ірані.

З жовтня 1942 по листопад 1943 року командував почергово 44-ю, 58-ю та 56-ю арміями на Закавказькому й Північно-Кавказькому фронтах.

З листопада 1943 року — заступник командувача, а з квітня 1944 року — командувач окремою Приморською армією. Війська під його керівництвом вдало діяли у боях на Північному Кавказі та під час визволення Криму.

Повоєнні рокиРедагувати

Після війни у 1945—1946 роках командував військами Таврійського військового округу, був заступником командувача та начальником штабу цього ж округу (1946—1951).

З березня 1952 по жовтень 1953 року — військовий аташе посольства СРСР у Румунії, одночасно був головним військовим радником румунської армії.

З квітня 1954 по березень 1958 року — заступник голови ЦК ДТСААФ СРСР.

З липня 1958 року — на відповідальній посаді в апараті Міністерства оборони СРСР (начальник управління).

У квітні 1961 року вийшов у відставку. Мешкав у Москві, де й помер 3 травня 1971 року. Похований на Введенському цвинтарі.

НагородиРедагувати

Нагороджений орденом Леніна, трьома орденами Червоного Прапора (03.11.1941, …, …), орденами Суворова 1-го ступеня (11.05.1944), Кутузова 2-го ступеня, Вітчизняної війни 1-го ступеня (24.02.1945) і медалями.

ПосиланняРедагувати