Мегалострата
Мегалострата (дав.-гр. Μεγαλοστράτα; VII століття до н. е.) — спартанська поетеса Архаїчної доби, жодного її вірша не збереглося. Відома лише з фрагмента ліричного поета Алкмана, який цитується у Афінея. Хоча у джерелі говориться про любовні стосунки між Алкманом та Мегалостратою, сучасні автори ставлять це під сумнів.
| Мегалострата | ||||
|---|---|---|---|---|
| дав.-гр. Μεγαλοστράτα | ||||
| Країна | Спарта | |||
| Діяльність | поетка | |||
| Роки активності | VII століття до н. е. | |||
|
| ||||
Життєпис ред.
Мегалострата — єдина, крім Сапфо, відома давньогрецька поетеса Архаїчної доби. Не збереглося жодного вірша її авторства, а єдиним свідченням існування Мегалострати є згадка про неї ритора доби Пізньої античності — Афінея у праці «Бенкетуючі софісти»[en]. Автор посилався на філософа Хамелеонта[en], який своєю чергою посилався на піфагорійця Архіта. За свідченнями останнього, спартанський поет Алкман був безмежно закоханий у поетесу Мегалострату, сама лиш розмова з нею запалювала в поета любов. Також Архіт приводить вірш Алкмана про свою кохану[1][2]:
Цей дар солодкоголосних Муз
Принесла нам у дівах блаженна
Золотокудра МегалостратаОригінальний текст (д.-гр.)τοῦθʼ ἁδειᾶν Μουσᾶν ἔδειξε δῶρον μάκαιρα παρθένων ἁ ξανθὰ Μεγαλοστράτα[1]
Дослідниця Сара Померой скептично ставиться до історії про любов Алкмана до Мегалострати, зазначаючи, що про неї йдеться в джерелах, які були написані через кілька століть після смерті поетів. Вона вказувала на традицію приписувати еротичні відносини між творчими жінкою і чоловіком, ніж зображувати виключно інтелектуальне спілкування, або незалежне існування[3]. На думку еллініста Клода Калама, сталася типова для античності, реконструкція життя поета за декількома ізольованими фрагментами. З великою ймовірністю, Мегалострата не була коханкою Алкмана, а була членом дівочого хору — партенейона, можливо його хорегом[4]. Історик Александер Ніколаєв вважає, що майже напевно історія про кохання між Алкманом та Мегалостратою була вигадкою Архіта або Хамелеонта, які неправильно інтерпритували вірш Алкмана. Скоріш за все, він зобразив колегу-поета, яка, подібно до Сапфо, виступала разом з хором. Цим пояснюється і фраза про дари Муз, мається на увазі, що Мегалострата виконувала або створювала, як поезію так і музику[5]. Водночас Ніколаєв приводить версію, що фраза про Музи вказує на її педагогічну функцію у хорі. Як хорег вона не тільки очолювала процесію, але і наставляла молодших членів хору, «показуючи» та «розкриваючи» дар Муз[6].
На думку дослідниці Джейн МакІнтош Снайдер, хоча Афіней і називає Мегалострату поетесою (ποιητρίας), неможливо з його відомостей точно сказати, що під «даром» Муз мається на у вазі саме поетичний талант[2]. Також вона наголошувала, що поетеса згадується тільки через стосунки з більш відомим поетом Алкманом, а її поетичні та інтелектуальні навички є лише засобом, який зумовлює їхні взаємини[7]. Сара Померой вважає, що у вірші згадується кілька Муз через те, що в той час поети складали не тільки вірші, але й музичний акомпанемент до них і, в деяких випадках, хереографію[3]. На думку Едмонда Дюпюї, Мегалострата була гетерою, яка «сприйняла еротичну філософію Алкмана»[8].
Мегалострата у джерелі не називається спартанкою, а лише дівою. Її походження встановлюється з відомостей, що Алкман багато часу провів у Спарті, складаючи вірші для незаміжніх дівчат. Мегалострата описується з традиційним для спартанок білявим волоссям, подібно до міфологічної цариці Єлени Прекрасної. Також її ім'я вкрай підходить для спартанки, бо означає «велика армія»[9].
Художниця Джуді Чикаго включила Мегалострату до своєї мистецької композиції Поверх спадщини[10].
Примітки ред.
- ↑ а б Афіней, XIII, 75.
- ↑ а б Snyder, 1991, p. 38.
- ↑ а б Pomeroy, 2002, p. 10.
- ↑ Calame, 2001, p. 254.
- ↑ Nikolaev, 2012, p. 127—128.
- ↑ Nikolaev, 2012, p. 127.
- ↑ Snyder, 1991, p. 39.
- ↑ Дюпюи, 1991, с. 89—92.
- ↑ Pomeroy, 2002, p. 10, 132.
- ↑ Megalostrata. www.brooklynmuseum.org (англ.). Brooklyn Museum. Процитовано 11 листопада 2022.
Джерела ред.
- Афіней. Бенкетуючі софісти.
- Дюпюи, Эдмонт. Проституция в древности : [рос.]. — Кишинев : Logos, 1991. — 272 с. — (Нравы античности). — ISBN 5-85886-017-6.
- Calame, Claude. Choruses of Young Women in Ancient Greece: Their Morphology, Religious Role, and Social Functions : [англ.]. — Rowman & Littlefield, 2001. — 282 p. — ISBN 9780742515253.
- Nikolaev, Alexander. Showing Praise in Greek Choral Lyric and Beyond : [англ.] // American Journal of Philology. — 2012. — № 133 (4). — P. 543-572. — ISSN 1086-3168. — DOI:10.1353/ajp.2012.0032.
- Pomeroy, Sarah B. Spartan Women : [англ.]. — Oxford University Press, 2002. — 198 p. — ISBN 9780195130676.
- Snyder, Jane McIntosh. The Woman and the Lyre: Women Writers in Classical Greece and Rome : [англ.]. — Carbondale, 1991. — 199 p. — ISBN 978-0-8093-1706-6.