Гетера
Гетера (дав.-гр. ῾Εται̃ραι — подруга, коханка) — освічена незаміжня жінка у Стародавній Греції, яка вела вільний незалежний спосіб життя[1]. Терміном «гетера» також позначалися і повії, проте від сучасного розуміння гетер відрізняла освіченість. Вони не стільки надавали сексуальні послуги (до того ж, здебільшого за власним вибором), скільки розважали бесідою, піснею чи танцем[2] та приваблювали аристократичними манерами[3].

Вперше гетери у великому числі з'явилися в Коринфі у зв'язку з культом богині вроди Афродити — так звані, ієродули. З часів Солона, який вбачав у гетерах запоруку непохитності шлюбу, вони з'явилися і в Афіни. До Перикла гетерами ставали лише рабині, але потім в це середовище потрапляли і вільні дівчата, особливо чужинки. Завдяки своєму здебільшого непересічному розуму та освіті, знанню багатьох тонкощів в поведінці афінські гетери збирали довкола себе видатних мужів. В їх будинках збиралися видатні політичні діячі, поети, скульптори тощо, чому не могло сприяти замкнене життя заміжніх грекинь. Деякі гетери досягали такого політичного впливу, що могли відігравати помітну роль у суспільному житті грецьких полісів. Нерідко гетер вшановували встановленням статуй.
Життя гетер описане кількома античними авторами, зокрема Лукіаном у «Розмовах гетер» і Алкіфроном в «Листах гетер».
Видатні гетериРедагувати
- Археанасса — подруга Платона.
- Белістіха — гетера фараона Птолемея II Філадельфа.
- Вакхіс — коханка оратора Гіперіда, відома своєю безкорисливістю і добротою.
- Герпіліс — коханка Аристотеля і мати його сина.
- Глікерія — співмешканка комедіографа Менандра.
- Гнат — коханка поета Дифіла.
- Елефантида — автор посібників еротичного характеру.
- Клеонісса — авторка кількох філософських праць, що не збереглись донині.
- Лагіска — коханка ритора Ісократа та оратора Демосфена.
- Ламія— коханка базилевса Деметрія I Поліоркета.
- Лаїса Коринфська — кохана філософа Арістіппа.
- Лаїса Сицилійська — натурниця художника Апеллеса, вбита в храмі Афродіти.
- Літала — коханка Ламаліона.
- Леена — відома тим, що відкусила собі язика, аби не видати змову Гармодія і Аристогітона, за це їй спорудили статую.
- Мегалострата — муза поета Алкмана.
- Менатеїра — коханка оратора Лісія.
- Мільто — уродженка Фокіди, її називали східною Аспасіяєю.
- Неера — проти неї виступав в суді Демосфен.
- Нікарета — засновниця знаменитої школи гетер в Коринфі.
- Пігарета — коханка філософа Стільпона з Мегари.
- Пітіоніса — відома царськими розкішами, якими її оточив Гарпал, намісник Александра Македонського у Вавилоні.
- Сапфо — поетеса, закінчила школу гетер, але власне гетерою не була.
- Таїс Афінська — коханка Александра Македонського і дружина діадоха Птолемея І Сотера.
- Таргелія — за свідченнями Плутарха, коханка кількох грецьких полководців.
- Феодетта — коханка полководця Алківіада.
- Фріна — натурниця скульптора Праксітеля, прообраз статуї Афродіти Кнідської. За переказом, через те, що Фріна була гетерою, Праксітеля викликали в суд. Проте коли скульптор зірвав з Фріни покривало, і весь ареопаг побачив божественну красу її тіла, звинувачення були зняті.
ПриміткиРедагувати
- ↑ Большая советская энциклопедия[недоступне посилання з липня 2019]
- ↑ Словарь гендерных терминов
- ↑ Толковый словарь русского языка Ушакова[недоступне посилання з липня 2019]
ДжерелаРедагувати
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Гетери |
- Реальный словарь классических древностей[недоступне посилання з липня 2019]
- Гетера // Энциклопедический словарь Брокгауза и Ефрона : в 86 т. (82 т. и 4 доп. т.). — СПб., 1890—1907. (рос. дореф.)