Вікіпедія

Мегалополіс (фільм)

У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Мегалополіс.

«Мегалополіс» (англ. Megalopolis) — американський епічний науково-фантастичний фільм 2024 року, зрежисований і написаний Френсісом Фордом Копполою, його перший фільм за майже 15 років. Коппола вперше задумав свій масштабний проєкт ще у 1977 році, але з різних причин розпочав його фактичну реалізацію тільки у середині 2010-х років.

«Мегалополіс»
Megalopolis
Жанрнауково-фантастична драма
РежисерФренсіс Форд Коппола
ПродюсерФренсіс Форд Коппола
Фред Роос
та інші
СценаристФренсіс Форд Коппола
ОповідачЛоренс Фішберн
У головних
ролях		Адам Драйвер
Джанкарло Еспозіто
Наталі Еммануель
ОператорМіхай Мелаймаре-молодший
КомпозиторОсвальдо Голіхов
МонтажКем Маклахлін
Глен Скентлбері
ХудожникБет Мікль
Бредлі Рубін
Саманта Авіла
та інші
КостюмерМілена Канонеро
КінокомпаніяAmerican Zoetrope
Дистриб'юторLionsgate Films
Україна Adastra Cinema
Тривалість138 хвилин
Моваанглійська
КраїнаСША США
Рік2024
Дата виходу16 травня 2024 (77-й Каннський кінофестиваль)
26 вересня 2024 (прокат в Україні)
Кошторис120 млн. доларів
IMDbID 10128846
РейтингR
megalopolis.movie
CMNS: Мегалополіс у Вікісховищі

У «Мегалополісі» залучений суттєвий акторський ансамбль, очолюваний Адамом Драйвером, Джанкарло Еспозіто та Наталі Еммануель. Прем'єра відбулась 16 травня 2024 року на 77-му Каннському кінофестивалі, де фільм викликав полярні відгуки преси. Вихід в український прокат відбувся 26 вересня того ж року.

Сюжет

ред.

«Мегалополіс» — епічна байка Стародавнього Риму, час дії якої перенесений у сучасну Америку. Нещасний випадок знищує мегалополіс Новий Рим. Архітектор Цезар Катіліна, наділений можливістю зупиняти час, намагається збудувати місто з нуля в утопічному, ідеалістичному стилі. Дії Цезаря зіштовхуються з опором корумпованого мера міста Франкліна Цицерона. Між ними опиняється кохана Цезаря та донька Франкліна, Джулія[1].

В ролях

ред.

Створення

ред.

Концепція: 1970-ті—1980-ті

ред.
Френсіс Форд Коппола[2]

Моя мрія в тому, щоб «Мегалополіс» став нев'янучою новорічною класикою, а його глядачі не обговорювали після свят свої нові дієти або присягання більше не палити, а поставили собі питання: «Чи є суспільство, в якому ми живемо, єдиним нам доступним?».

Френсіс Форд Коппола заявляв, що коріння фільму почало «рости в ньому» ще в дитинстві, після перегляду класичної наукової фантастики Вільяма Кемерона Мензіса «Прийдешнє» (1936). «Мегалополіс» розпочав свій довгий шлях до глядача у 1977 році, на завершальних етапах створення «Апокаліпсису сьогодні». Коппола планував зробити його «гігантською оперою, на яку би приходили люди протягом чотирьох вечорів — як вони й роблять на Байройтському фестивалі»[3].

Режисер періодично повертався до ідеї фільму, збираючи цікавинки, як-то політичні комікси, для сценарної бази. Чорновий варіант сценарію на загальну тему «епічної історії Стародавнього Риму» Коппола переписував близько 300 разів, сподіваючись, що кожне втручання покращить текст. З точки зору масштабу майбутнього фільму Коппола орієнтувався на тетралогію Лоуренса Даррелла «Александрійський квартет»[2].

На початку 1980-х років режисер прочитав книгу, яка дала йому фінальний імпульс до цілісності історії — «Дванадцять проти богів» Вільяма Боліто Райалла, яка оповідає, зокрема, життєпис політика Луція Сергія Катіліни та деталі його змови. За порадою професорки Мері Берд, Коппола перейменував Луція на Цезаря, оскільки юний Цезар був співучасником Катіліни та його ім'я відоміше аудиторії. Враховуючи те, що в історію ввійшла розповідь тільки того, хто в результаті змови вижив (Цицерона), Коппола вирішив рокірувати її опонентів місцями — Катіліна встав на сторону добра («візіонер»), а Цицерон — зла («реакціонер»)[2].

Дія повинна була відбуватись у стилізованому Нью-Йорку — «центрі влади всього світу». Цицерон став мером міста Новий Рим, показаного у фільмі, а Катіліна — зодчим, дизайнером і науковцем з комбінованими рисами містобудівника Роберта Мозеса та архітекторів Френка Ллойда Райта, Раймонда Леві та інших. До розробки сценарію додався вплив нью-йоркських подій останніх 50 років: діло про вбивство, імовірно, Клаусом фон Бюловим своєї дружини, фінансовий скандал навколо компанії Bendix Corporation, поява в журналістському середовищі репортерки Марії Бартіромо та інші[2].

Перенесення фільмування: 1990-ті—2000-і

ред.

Наприкінці 1980-х років Коппола вирішив знімати фільм на студії Cinecittà у Римі, де художник Дін Тавуларіс вже розпочав будівництво перших приміщень для розкадрування. Проєкт постійно відкладався через зайнятість Копполи на інших стрічках, які він мав створити першими для закриття боргів після фінансових провалів своїх фільмів «Від усього серця» та «Такер: Людина і його мрія». Першочерговим завданням для отримання фінансування «Мегалополісу» режисер вважав сформування «зіркового» акторського складу[4].

У 2001 році з готовим сценарієм Коппола організував студію в Парк-Слоуп (Бруклін), де провів акторський кастинг, читку сценарію та розпочав підготовку до знімального процесу. Серед тодішнього акторського складу були Ніколас Кейдж, Расселл Кроу, Роберт Де Ніро, Аль Пачино, Леонардо Ді Капріо, Пол Ньюман, Кевін Спейсі та багато інших. Франкліна Цицерона мав грати Джеймс Гандольфіні, який дав Копполі багато порад щодо сценарію, зрештою втілених у життя[5]. Художник-графік Джим Стеранко розробив концепт-арт, оператором мав стати Рон Фріке, бюджет досягав 50-80 мільйонів доларів. Після терористичного акту 11 вересня, під час якого операторська команда як раз фільмувала матеріал, створення фільму вчергове було відкладене, зокрема й через те, що в сценарії містилась ключова сцена руйнування Нью-Йорку старим радянським супутником, який впав із орбіти[2].

Підготовка до створення: 2019—2022

ред.

Розвиток Копполою власних виноробень та їхній успіх дав йому можливість самостійно фінансувати стрічку, не залежачи від кінокорпорацій. У 2019 році, після низки невеликих за масштабом і недорогих фільмів, режисер оголосив про остаточне створення «Мегалополісу»[6]. На остаточний варіант сценарію «Мегалополісу» вплинули книги Девіда Гребера, Ріан Айслер, Германа Гессе, Френсіса Фукуями та багатьох інших[7].

 
Обрі Плаза на каннській прем'єрі фільму, травень 2024 року

У 2021 році він продав свої виноробні в окрузі Сонома приблизно за 500 мільйонів доларів задля потрібної суми бюджету фільму (120 мільйонів доларів)[8]. У серпні того ж року Коппола розпочав процес формування акторського складу, що тривав протягом року. Для свого давнього друга Джеймса Каана він написав камео-роль, але він помер до початку фільмування, тому її зрештою зіграв Дастін Гоффман. На різні ролі розглядались Джуд Лоу, Кейт Бланшетт, Оскар Айзек, Джессіка Ленг, Мішель Пфайффер, Зендея та багато інших[2].

Образ телеведучої Вау Платини потребував комедійної та інтелектуальної обдарованості акторки, відсилаючи до примадон ексцентричних комедій 1930-х років — все це Коппола побачив у Обрі Плазі[2]. Шая Лабаф, за словами режисера, свідомо вибудовував «неймовірну напругу» в стосунках з Копполою задля роботи над роллю. Цей підхід нагадав режисерові методи Денніса Гоппера[5].

Джанкарло Еспозіто, Джон Войт і Лоренс Фішберн, врешті затверджені на ролі в фільмі, читали сценарій ще в його версії 2001 року. Еспозіто казав[2]:

  Тоді я подумав, що, як і всі сценарії, настільки просочені філософією, міфологією та історією, цей потребує додаткового прочитання. Тепер я озираюсь на епоху, на історичні події, і все розумію. Ця історія варта відтворення.  

Наталі Еммануель була затверджена на роль Джулії після імпровізаційних сесій із режисером, під час яких акторка багаторазово, але різними способами, відтворювала одну репліку з роману Еліс Вокер «Барва пурпурова». «Я був вражений її готовністю застрибнути до процесу та продемонструвати різні „кольори“, на які вона здатна» — казав Коппола. В ролі її коханого, головного героя, режисер одразу побачив Адама Драйвера. Актор спочатку відмовився від ролі, але почувши, що Коппола прагне підійти до персонажа з нових сторін, змінив рішення[2].

Знімальний процес: 2022—2023

ред.

Знімальний процес проходив із листопада 2022 року до березня 2023 року на студії Trilith Studios у Фаєтвіллі та Атланті, штат Джорджія. Спеціально для періоду створення «Мегалополісу» Коппола придбав і реконструював зачинений мотель мережі Days Inn у Пічтрі-Сіті за 4 мільйони доларів, щоб розмістити в ньому всю велику творчу команду. У липні 2024 року повністю оновлений готель відкрили для клієнтів[9].

У січні 2023 року в пресі почали з'являтись повідомлення про те, що на майданчику відбувається абсолютний хаос, бюджет давно сягнув за межі 120 мільйонів доларів, а зі створення фільму звільнилась команда художників-постановників через «нестабільне робоче середовище». Раніше Коппола сам звільнив команду з візуальних ефектів, замінивши її, зокрема, членами своєї родини. Всі обвинувачення режисер і головний актор Адам Драйвер відкидали[10]. На додаток до цього, Копполу також звинувачували в сексуальних домаганнях до акторок масових сцен[11].

Сприйняття

ред.
 
Френсіс Форд Коппола та Лоренс Фішберн (позаду) на прем'єрі в Каннах, травень 2024 року

Після завершення каннського показу публіка зустріла творців «Мегалополісу» 7-хвилинною стоячою овацією[12]. Критики сприйняли фільм вкрай поляризовано, з'являлись заголовки на кшталт «„Мегалополіс“ — абсолютно божевільна робота» (Більге Ебірі, Vulture)[13]. В рецензіях фільм порівнювався з роботами Айн Ренд, а низкою критиків називався «шедевром» і «magnum opus» Копполи[14]. За підсумковим вердиктом каннської преси «Мегалополіс» отримав середній бал 2,1 із 5 і не отримав на фестивалі жодних нагород[15].

Vogue Ukraine писав[16]:

  Найважливіша метафора для розуміння фільму як феномену полягає у герої Адама Драйвера. Ймовірно, спрага Цезаря Каталіни втілити свій ідеальний і нескінченно далекий від реальності проєкт, який спотикається о його випадкових антагоністів та плутається у часових просторах, — це і є Коппола зі своєю скаженою ідеєю, яка рухала його ці роки.  

З протилежної сторони Девід Руні (The Hollywood Reporter) вважав, що «Мегалополіс» — «вітряний, переповнений доверху, незрідка незбагненний і занадто балакучий, цитуючий „Гамлета“ та „Бурю“, Марка Аврелія та Петрарку, пережовуючий теми часу, совісті та влади до того рівня, коли він вже стає сутужним»[17].

Сам Коппола порівняв неоднозначне сприйняття «Мегалополісу» з аналогічними початковими відгуками про «Апокаліпсис сьогодні», що зрештою став класикою[18]. Натепер рейтинг фільму на Metacritic — 55 %, на Rotten Tomatoes — 46 %[19][20].

Примітки

ред.
  1. ↑ Megalopolis — Festival de Cannes
  2. ↑ а б в г д е ж и к Megalopolis — Production Notes (PDF). Festival de Cannes. 2024.
  3. ↑ Romberger, James H. (2017). The Conflict of Progressive and Conservative Tendencies in the Film Work of Steranko. CUNY Academic Works.
  4. ↑ Boorman, John (1994). Projections 3: Film-makers on Film-making. London: Faber & Faber.
  5. ↑ а б Francis Ford Coppola: ‘I Have Nothing Left to Lose’
  6. ↑ Francis Ford Coppola Ready To Make ‘Megalopolis’ And Is Eyeing Cast
  7. ↑ Francis Ford Coppola's Megalopolis Might Actually Come Out this Year. Here's Everything We Know
  8. ↑ Francis Ford Coppola says children ‘don't need a fortune’ after selling business to fund Megalopolis
  9. ↑ Francis Ford Coppola's ‘Megalopolis’ wrapped at this Georgia hotel. Soon, it'll be open for business
  10. ↑ Francis Ford Coppola's ‘Megalopolis’ in Peril Amid Ballooning Budget, Crew Exodus
  11. ↑ Francis Ford Coppola: ‘You Can't Be an Artist and Be Safe’
  12. ↑ Adam Driver Sex Tape, Shia LaBeouf in Drag and Dominatrix Aubrey Plaza Land Divisive ‘Megalopolis’ a 7-Minute Standing Ovation at Cannes
  13. ↑ Megalopolis Is a Work of Absolute Madness
  14. ↑ Megalopolis, opus magnum by Francis Ford Coppola
  15. ↑ ‘Anora' Leads Cannes Critics Poll
  16. ↑ Канни-2024: чому всі обговорюють «Мегалополіс» Френсіса Форда Копполи
  17. ↑ ‘Megalopolis’ Review: Francis Ford Coppola's Passion Project Starring Adam Driver Is a Staggeringly Ambitious Big Swing, if Nothing Else
  18. ↑ Francis Ford Coppola Responds to ‘Megalopolis’ Uproar: Exactly What Happened With ‘Apocalypse Now’
  19. ↑ Megalopolis — Metacritic
  20. ↑ Megalopolis — Rotten Tomatoes
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Мегалополіс_(фільм)&oldid=43624416