Вікіпедія

Кейт Бланшетт

австралійська акторка, продюсерка, театральна режисерка

  • Кетрін Еліс Бланшетт (англ. Catherine Elise Blanchett; нар. 14 травня 1969 року, Мельбурн, Австралія) — австралійська кіно- та театральна акторка, продюсерка, театральна режисерка. Дворазова лауреатка премії «Оскар» (2005, 2014), чотириразова — премій «Золотий глобус» (1999, 2008, 2014, 2023), і «BAFTA» (1999, 2005, 2014, 2023), і премії Гільдії кіноакторів США (2004, 2005, 2014).

    Кейт Бланшетт
    англ. Cate Blanchett
    Cate Blanchett-0547 (cropped).jpg
    Ім'я при народженні Catherine Elise Blanchett
    Народилася 14 травня 1969(1969-05-14)[4][5][…] (54 роки)
    Мельбурн, Австралія
    Громадянство Австралія Австралія
    Діяльність акторка, театральна режисерка
    Alma mater Національний інститут драматичного мистецтваd (1992)[7], Університет Мельбурна[7] і Ivanhoe Girls' Grammar Schoold
    Роки діяльності 1993-теперішній час
    Чоловік Ендрю Аптон (з 1997)
    Діти Дашіель Джон Аптон
    Роман Роберт Аптон
    Ігнатіус Мартін Аптон
    Едіт Вівіан Патрісія Аптон
    Провідні ролі Єлизавета I
    Кетрін Гепберн
    Ґаладріель
    Жанет Френсіс
    IMDb ID 0000949
    Автограф Cate Blanchett signature (autograph).svg
    Нагороди та премії
    Орден Мистецтв та літератури
    «Оскар» (2005, 2014)
    «Золотий глобус» (1999, 2008, 2014, 2023)
    «BAFTA» (1999, 2005, 2014, 2023)
    «Премія Гільдії кіноакторів США» (2004, 2005, 2014)
    «Кубок Вольпі» (2007, 2022)
    CMNS: Кейт Бланшетт у Вікісховищі
    Q:  Висловлювання у Вікіцитатах

    Найбільш відома завдяки ролям у фільмах «Єлизавета» (1999, премії BAFTA та «Золотий глобус» за найкращу жіночу роль), «Авіатор» (2005, премії «Оскар» та BAFTA за найкращу жіночу роль другого плану), кінотрилогії «Володар Перснів» (2001–2003). За фільм «Жасмин» акторка здобула премію «Оскар», премію BAFTA та премію Гільдії кіноакторів США за найкращу жіночу роль.

    • ЖиттєписРедагувати

    Народилася у передмісті Мельбурна у родині Роберта і Джун Бланшетт[9]. Батько був родом з Техасу і служив морським офіцером, мати — вчителькою у школі Мельбурна. Одружившись, вони емігрували до Австралії, де Роберт зайнявся рекламним бізнесом[10]. Коли Кейт було 10 років, він помер від серцевого нападу. Виховання Кейт, її старшого брата Боба (нині комп'ютерний інженер) та молодшої сестри Женев'єви (театральна костюмерка і дизайнерка)[11] — лягло на плечі матері[12].

    Кейт відвідувала початкову школу Ivanhoe East Primary School у Мельбурні, потім — Ivanhoe Girls' Grammar School[13][14], далі вступила в Жіночий методистський коледж Мельбурна[15]. В коледжі вперше виступає на сцені в кількох постановках шкільного театру, зокрема, в «Одіссеї» Реньона Джонса. Продовжила навчання в Мельбурнському університеті[16], вивчаючи мистецтво і економіку. Незабаром залишила університет і вирушила в подорожу Англією. Коли закінчився термін дії візи, практично без грошей вирушила до Єгипту, де пожилець готелю запропонував їй знятися в масовці у єгипетському фільмі про бокс. Погодившись через фінансову потребу[17], Кейт Бланшетт почала цією випадковою роллю плідний творчий шлях.

    У 1997 році, беручи участь у п'єсі «Чайка», Бланшетт познайомилася зі сценаристом і редактором монтажу Ендрю Аптоном [en][12]. 29 грудня, незадовго до початку зйомок «Єлизавети», одружилася з ним[18] у Національному парку «Блакитні гори» в австралійському штаті Новий Південний Уельс. Спочатку жили в прибережному районі Сіднея, потім переїхали до Лондона, а пізніше повернулися до Австралії. У шлюбі народила трьох синів — Дешіела Джона (3 грудня 2001), Романа Роберта (23 квітня 2004), Ігнатіуса Мартіна (13 квітня 2008 року)[19][20]. Також має прийомну доньку Едіт Вівіан Патрісію[21].

    Кар'єраРедагувати

    ТеатрРедагувати

    Повернувшись до Австралії, Бланшетт вступила до Національного інституту драматичного мистецтва Мельбурна[17]. Протягом всього періоду навчання була однією з кращих студенток курсу і блискуче закінчила інститут у 1992 році.

    Перші ж театральні роботи Бланшетт принесли захоплені відгуки критики. Після навчання вона взяла участь у постановці Сіднейської театральної компанії «Класні дівчата» за п'єсою англійського письменника Керіла Черчілля[en]. Потім виконала роль Феліції Бауер у постановці «Кафкіанські танці». Критика високо оцінила її акторську майстерність у цій виставі, і в 1993 році Бланшетт отримала премію «Товариства театральних критиків Сіднея» за найкращий дебют. Далі вона працює у провокаційній постановці «Олеанна» про університетського професора (Джеффрі Раш), звинуваченого студенткою Керол у сексуальному переслідуванні. Роль принесла Бланшетт другу нагороду — найкраща нова театральна акторка 1993 року[17][22].

    КіноРедагувати

    З успіхом граючи в театрі, Бланшетт тестує телебачення й кіно. Дебютувала на ТБ ще 1989 року епізодичною роллю в серіалі «Джі Пі» про роботу лікарні на околиці Сіднея. У 1993–1995 роках брала участь в кількох телефільмах і серіалах («Поліцейські сили», «Батьківщина», «Місто біля кордону»), не припиняючи грати в театрі. Від Джеффрі Раша, ще з інститутських часів захопленого її талантом, Бланшетт отримала роль Офелії в його постановці «Гамлета», і критика вчергове високо оцінили її гру. У 1995 році акторка з'явилася у трьох театральних проєктах — «Ніжна Феба», «Танець сліпого гіганта» і «Буря» за однойменною п'єсою Шекспіра, де виконала роль Міранди.

    Першу помітну кінороль, протагоністки Рози, яка дізналася правду про корумповане минуле померлого батька, виконала у короткометражній драмі «Парклендс» (1996). Робота вимагала значної емоційної віддачі, але Бланшетт чудово впоралася і відтоді значною мірою переключилася на кіно. 1997 року вона з'явилась лише в одній театральній постановці, втіливши Ніну в «Чайці» за п'єсою Чехова, в той же час на екрани вийшло відразу три фільми за її участі. Роль медсестри Сьюзен Макарта у драмі «Дорога до раю» з Гленн Клоуз і Френсіс Макдорманд[23] — фільмі про жінок під час Другої світової у японському концтаборі для військовополонених на острові Суматра.

    Романтичну комедію «Слава богу, він зустрів Ліззі» австралійська критика назвала найпікантнішим і найдотепнішим фільмом року[24]. Роль Ліззі принесла Бланшетт перші кінонагороди — премію Австралійського інституту кіно[en][25] і премію Товариства кінокритиків Австралії (обидві — за найкращу жіночу роль другого плану).

    Третім фільмом 1997 року для Бланшетт стала історична мелодрама «Оскар і Люсінда» за однойменним романом Пітера Кері (Букерівська премія 1988 року). Продюсери спочатку чинили опір наміру режисера Джилліан Армстронг[en] запросити на головну жіночу роль Бланшетт — на той момент вона була популярна лише в Австралії і невідома у США та інших країнах, — але поступилися, побачивши попередні роботи Бланшетт у кіно. Бланшетт блискуче втілила багату спадкоємицю Люсінду Лепластріер, що на шляху до Австралії зустрічає за картярським столом бідного священика Оскара Гопкінса (Рейф Файнс) і пропонує йому непросте парі. Хоча фільм не був розрахований на широку авдиторію і не мав великих зборів (бюджет 12 млн доларів, прибуток 2 млн)[26] — перша головна роль Бланшет у повному метрі була позитивно оцінена критикою, а образ Люсінди — яскравим і переконливим[27]. Бланшетт була також номінована як найкраща акторка на премію Товариства кінокритиків Австралії.

    ВизнанняРедагувати

    1998 року Кейт Бланшетт зіграла королеву Англії Єлизавету I в історичній драмі індійського режисера Шекхара Капура «Єлизавета». Цією роботою Кейт Бланшетт здобула світове визнання. Вона була номінована на «Оскар» та премію Гільдії кіноакторів США, завоювала нагороди «Золотий глобус» і BAFTA. Преса також захоплено відгукнулася про її гру[28][29].

    1999 року Бланшетт поєднувала гру на сцені зі зйомками в кіно. Вона була задіяна у двох театральних проєктах у Лондоні — спектаклі «Достаток» та постановці театру Олд-Вік «Монологи вагіни» (з Кейт Вінслет, Джуліанн Мур, Мелані Гриффіт та Джилліан Андерсон). Також на екрани вийшло чотири фільми за її участю — короткометражна картина «Історії загублених душ», мелодрама «Ідеальний чоловік» за п'єсою Вайльда, комедія «Керуючи польотами» та психологічний трилер «Талановитий містер Ріплі» за однойменним романом Патриції Гайсміт. За роботу у «Талановитому містері Ріплі» Бланшетт номінована на премію BAFTA як найкраща акторка другого плану[30].

    1999 року журнал People включив Бланшетт у список 50-ти найвродливіших людей світу[31].

    2000 року Бланшетт з'явилась у двох картинах: драмі Саллі Поттер «Чоловік, що плакав»[32] та трилері Сема Реймі «Дар».

    Так, лише через два роки після стрічки «Єлизавета», Бланшетт стала одною з найпопулярніших акторок Голлівуду. Через напружений графік зйомок їй довелося, однак, надовго покинути театр.

    2001 року вона знялася з Брюсом Віллісом і Біллі Бобом Торнтоном у кримінальній комедії Баррі Левінсона «Бандити». Далі взяла участь у кінотрилогії Пітера Джексона «Володар Перснів» за романом Дж. Р. Р. Толкіна в ролі Галадрієль.

    У 2001 році Бланшетт знялася в двох картинах — військовій драмі «Шарлотта Грей» (екранізації бестселера Себастьяна Фолкса) та мелодрамі «Корабельні новини». Обидва фільми не мали успіху.

    2002 року Бланшетт прийняла пропозицію режисера Тома Тиквера знятися в його новій картині «Рай» за сценарієм Кшиштофа Кесльовського за «Божественною комедією» Данте. Фільм увійшов у конкурсну програму Берлінського кінофестивалю, завоював кілька престижних кінонагород у Німеччині, але не окупився в прокаті.

    2003 року Бланшетт зіграла в кримінальній драмі Джоеля Шумахера «Вероніка Герін».[33]. Гру Бланшетт критика визнала бездоганною і майстерною[34]. Того ж року Бланшетт з'явилась в одному з епізодів чорно-білого кіноальманаху Джима Джармуша «Кава та сигарети». Далі зіграла з Томмі Лі Джонсом у драматичному вестерні Рона Говарда «Останній рейд».

    2004 року Бланшетт виконала другорядну роль в ексцентричній комедії «Водне життя зі Стівом Зіссу», а потім узяла участь у біографічній драмі Мартіна Скорсезе «Авіатор» про мільйонера Говарда Г'юза. Роль Кетрін Гепберн у цій стрічці принесла Бланшетт приголомшливий успіх. За найкращу жіночу роль другого плану вона була удостоєна премії «Оскар»[35], отримала нагороди Британської кіноакадемії та Гільдії кіноакторів, була номінована на ряд престижних кінонагород, зокрема на «Золотий глобус». Також 2004 року Бланшетт після п'ятирічної перерви з'явилася на сцені театру, виконавши головну роль у постановці «Гедда Габлер» за однойменним твором норвезького драматурга Генріка Ібсена.

     
    Кейт в Берліні 2005 року

    2005 року Бланшетт зробила паузу і взяла участь у єдиній австралійській стрічці — кримінальному трилері «Маленька рибка» з Г'юго Вівінгом. За цю роль вона отримала премію Австралійського інституту кіно.

    У травні 2006 року на Каннському кінофестивалі було представлено нову стрічку за участю Кейт Бланшетт — драму Алехандро Гонсалеса Іньярріту «Вавилон». Фільм високо оцінила критика. Він отримав премію фестивалю за найкращу режисуру. Крім того, Бланшетт знялася в романтичному трилері «Добрий німець» Стівена Содерберга про післявоєнний Берлін[36], та драмі «Записки про скандал». За роль у останньому була номінована на «Золотий глобус»[35].

    2007 року Бланшетт знову знялася у Шекхара Капура в фільмі «Золотий вік» — історичній драмі про королеву Англії Єлизаветі I[37].

    2007 року на Венеційському кінофестивалі картина Тодда Гейнса «Мене там немає» отримала спеціальний приз журі, а Кейт Бланшетт, яка втілила там одну з семи іпостасей співака Боба Ділана[38], була названа найкращою акторкою[39]. А 2008 року Бланшетт виграла ще й черговий «Золотий глобус» в номінації Найкраща акторка другого плану за цю роль[35] і була номінована на «Оскар» в аналогічній категорії.

    2008 року вийшов фільм Стівена Спілберга «Індіана Джонс та Королівство Кришталевого Черепа», Бланшетт зіграла радянську агентку Ірину Спалько[40][41][42].

    У тому ж 2008 році Кейт Бланшетт з Бредом Піттом з'явилася в кінокартині Девіда Фінчера «Загадкова історія Бенджаміна Баттона» за оповіданням Френсіса Скотта Фіцджеральда[23][43]. Критика відзначала дещо неприродну гру Бланшетт на початку фільму[44], але загалом вона отримала схвальні відгуки[45][46][47]. За цю роль 2009 року вона була номінована як найкраща акторка на премію «Сатурн»[48] та «Broadcast Film Critics Association Awards»[49][50].

    5 грудня 2008 року Кейт Бланшетт отримала власну Зірку на Голлівудській «Алеї слави»[51][52].

    2009 року в американський прокат вийшло японське аніме «Поньо на скелі», де Бланшет озвучила англійською Морську богиню, матір Поньо[53].

    2010 року з'явилася у новому фільмі Рідлі Скотта «Робін Гуд»[35], який відкривав Каннський кінофестиваль 12 травня 2010 року[54][55].

    Далі Бланшетт знялась у трьох фільмах — комедії Стівена Содерберга «Останній раз, коли я бачив Майкла Грегга» (2011) разом зі своїм чоловіком[56], пригодницькому трилері «Ханна» та драмі «Indian Summer» Джо Райта.

    Бланшет зіграла Ґаладріель[57] у касовій стрічці «Хоббіт: Несподівана подорож» Пітера Джексона.

    ФільмографіяРедагувати

    ФільмиРедагувати

    Рік Українська назва Оригінальна назва Роль
    1994 ф Гартленд[en] Heartland Елізабет Ештон
    1994 ф Джи Пі[en] G. P. Джені Морріс
    1996 ф Parklands[en] Parklands Розі
    1997 ф Дорога в рай[en] Paradise Road Сьюзен Макарті
    1997 ф Слава богу, він зустрів Ліззі[en] Thank God He Met Lizzie Ліззі
    1997 ф Оскар і Люсінда Oscar and Lucinda Люсінда
    1998 ф Єлизавета Elizabeth Єлизавета I
    1999 кф Bangers Джулі-Енн
    1999 ф Ідеальний чоловік[en] An Ideal Husband Леді Гертруда Чілтерн
    1999 ф Керуючи польотами[en] Pushing Tin Конні Фальцоне
    1999 ф Із широко заплющеними очима Eyes Wide Shut таємнича жінка
    1999 ф Талановитий містер Ріплі The Talented Mr. Ripley Мередіт Лог
    2000 ф Людина, яка плакала The Man Who Cried Лола
    2000 ф Дар The Gift Аннабель Вілсон
    2001 ф Корабельні новини The Shipping News Петал Беар
    2001 ф Шарлотта Грей[en] Charlotte Gray Шарлотта Грей
    2001 ф Бандити Bandits Кейт Вілер
    2001 ф Володар перснів: Хранителі Персня The Lord of the Rings: The Fellowship of the Ring Ґаладріель
    2002 ф Володар перснів: Дві вежі The Lord of the Rings: The Two Towers Ґаладріель
    2002 ф Рай Heaven Філіппа
    2003 ф Кава та сигарети Coffee and Cigarettes Кейт / Шеллі
    2003 ф Полювання на Вероніку Veronica Guerin Вероніка Герін
    2003 ф Останній рейд[en] The Missing Меггі Гілкесон
    2003 ф Володар перснів: Повернення короля The Lord of the Rings: The Return of the King Ґаладріель
    2004 ф Водне життя зі Стівом Зіссу The Life Aquatic with Steve Zissou Джейн Вінслетт-Річардсон
    2004 ф Авіатор The Aviator Кетрін Хепберн
    2005 ф Маленька рибка[en] Little Fish Трейсі Харт
    2005 ф Історії загублених душ[en] Stories of Lost Souls Джулі-Енн
    2006 ф Вавилон Babel Сьюзен
    2006 ф Добрий німець The Good German Ліна Брандт
    2006 ф Скандальний щоденник Notes on a Scandal Шеба Харт
    2007 ф Круті фараони Hot Fuzz Жаннін (камео)
    2007 ф Єлизавета: Золотий вік Elizabeth: The Golden Age Єлизавета I
    2007 ф Мене там немає I'm Not There Боб Ділан
    2008 ф Індіана Джонс і королівство кришталевого черепа Indiana Jones and the Kingdom of the Crystal Skull Ірина Спалько
    2008 ф Загадкова історія Бенджаміна Баттона The Curious Case of Benjamin Button Дейзі
    2008 мф Рибка Поньо на кручі 崖の上のポニョ морська богиня (озвучка, англ. дубляж)
    2010 ф Робін Гуд Robin Hood Леді Меріан
    2011 ф Ганна Hanna Марісса Віглер
    2012 ф Хоббіт: Несподівана подорож The Hobbit: An Unexpected Journey Ґаладріель
    2013 док Journey to the South Pacific оповідачка
    2013 ф Жасмин Blue Jasmine Жанетт «Жасмин» Френсіс
    2013 ф Перетворення[en] The Turning Гейл Ленг
    2013 ф Хоббіт: Пустка Смога The Hobbit: The Desolation of Smaug Ґаладріель
    2014 ф Мисливці за скарбами Monuments Men Клер Сімон
    2014 мф Як приборкати дракона 2 How To Train Your Dragon 2 Валка (озвучка)
    2014 ф Хоббіт: Битва п'яти воїнств The Hobbit: The Battle of the Five Armies Ґаладріель
    2015 ф Лицар кубків Knight of Cups Ненсі
    2015 ф Попелюшка Cinderella леді Тремейн
    2015 ф Керол Carol Керол Ейрд
    2015 ф Правда Truth Мері Мейпс
    2015 ф Маніфесто[en] Manifesto різні ролі
    2016 док Мандрівка часу Voyage of Time оповідачка
    2017 ф Пісня за піснею Song to Song Аманда
    2017 ф Тор 3: Раґнарок Thor: Ragnarok Хела
    2018 ф Вісім подруг Оушена Ocean's Eight Лу
    2018 ф Книга джунглів: Початок Jungle Book: Origins Каа (озвучка)
    2018 ф Будинок з годинником у стінах The House with a Clock in Its Walls місіс Ціммерман
    2019 мф Як приборкати дракона 3 How To Train Your Dragon 3 Валка (озвучка)
    2019 ф Де ти поділась, Бернадетт? Where'd You Go, Bernadette Бернадетт Фокс
    2020 кф Sweet Tooth оповідачка
    2021 ф Алея жаху Nightmare Alley доктор Ліліт Ріттер
    2021 ф Не дивися вгору Don't Look Up Брі Еванті
    2022 ф Тар Tár Лідія Тар
    2022 мф Піноккіо Pinocchio Спрезатура (озвучка)
    2022 ф Школа добра і зла The School for Good and Evil казкарка (озвучка)
    2023 ф Бордерлендс Borderlands Ліліт
    2023 ф A Manual for Cleaning Women

    ТелебаченняРедагувати

    Рік Українська назва Оригінальна назва Роль
    1993 с Поліцейський загін порятунку[en] Police Rescue міссіс Хейнс (Епізод: "The Loaded Boy")
    1994 с Heartland Елізабет Ештон (12 епізодів)
    1994 с G.P. Джені Морріс (Епізод: "Natural Selection")
    1995 с Bordertown Б'янка (10 епізодів)
    2012 мс Сім'янин Family Guy Пенелопа / Єлизавета II (голос, 2 епізоди)
    2014 с Rake Клариса Грін (3 епізоди)
    2019 с Documentary Now! Ізабелла Барта (Епізод: "Waiting for the Artist")
    2020 с Без громадянства Stateless Пет Мастерс (6 епізодів)
    2020 с Місіс Америка Mrs. America Філліс Шлефлі[en] (9 епізодів)
    2020 мс Сімпсони The Simpsons Елейн Вульф (Епізод: "The Way of the Dog")
    с Disclaimer Кетрін Рейвенскрофт

    Нагороди та номінаціїРедагувати

    Повний список див. на IMDb.com

    Нагорода Рік Категорія Робота Результат
    Оскар 1999 Найкраща жіноча роль Єлизавета Номінація
    2005 Найкраща жіноча роль другого плану Авіатор Перемога
    2007 Скандальний щоденник Номінація
    2008 Мене там немає Номінація
    Найкраща жіноча роль Єлизавета: Золотий вік Номінація
    2014 Жасмин Перемога
    2016 Керол Номінація
    2023 Тар Номінація
    БАФТА 1999 Найкраща жіноча роль Єлизавета Перемога
    2000 Найкраща жіноча роль другого плану Талановитий містер Ріплі Номінація
    2005 Авіатор Перемога
    2008 Мене там немає Номінація
    Найкраща жіноча роль Єлизавета: Золотий вік Номінація
    2014 Жасмин Перемога
    2016 Керол Номінація
    2023 Тар Перемога
    Золотий глобус 1999 Найкраща жіноча роль — драма Єлизавета Перемога
    2002 Найкраща жіноча роль — комедія або мюзикл Бандити Номінація
    2004 Найкраща жіноча роль — драма Полювання на Вероніку Номінація
    2005 Найкраща жіноча роль другого плану Авіатор Номінація
    2007 Скандальний щоденник Номінація
    2008 Мене там немає Перемога
    Найкраща жіноча роль — драма Єлизавета: Золотий вік Номінація
    2014 Жасмин Перемога
    2016 Керол Номінація
    2020 Найкраща жіноча роль другого плану Де ти поділась, Бернадетт? Номінація
    2021 Найкраща жіноча роль у мінісеріалі або телефільмі Місіс Америка Номінація
    2023 Найкраща жіноча роль — драма Тар Перемога
    Еммі 2020 Найкраща жіноча роль у мінісеріалі або телефільмі Місіс Америка Номінація
    Премія Гільдії кіноакторів США 1999 Найкраща жіноча роль Єлизавета Номінація
    2002 Найкраща жіноча роль другого плану Бандити Номінація
    Найкращий акторський склад у фільмі Володар перснів: Братерство персня Номінація
    2003 Володар перснів: Дві вежі Номінація
    2004 Володар перснів: Повернення короля Перемога
    2005 Найкраща жіноча роль другого плану Авіатор Перемога
    2007 Скандальний щоденник Номінація
    Найкращий акторський склад у фільмі Вавилон Номінація
    2008 Найкраща жіноча роль другого плану Мене там немає Номінація
    Найкраща жіноча роль Єлизавета: Золотий вік Номінація
    2009 Найкращий акторський склад у фільмі Загадкова історія Бенджаміна Баттона Номінація
    2014 Найкраща жіноча роль Жасмин Перемога
    2016 Керол Номінація
    2021 Найкраща жіноча роль у мінісеріалі або телефільмі Місіс Америка Номінація
    2022 Найкраща жіноча роль другого плану Алея жаху Номінація
    Найкращий акторський склад у фільмі Не дивіться вгору Номінація
    2023 Найкраща жіноча роль Тар Номінація
    Супутник 1999 Найкраща жіноча роль — драма Єлизавета Перемога
    2000 Найкраща жіноча роль другого плану Ідеальний чоловік Номінація
    2002 Найкраща жіноча роль — драма Шарлотта Грей Номінація
    2005 Найкраща жіноча роль другого плану Авіатор Номінація
    2007 Скандальний щоденник Номінація
    2008 Найкраща жіноча роль — драма Мене там немає Номінація
    2014 Найкраща жіноча роль — драма Жасмин Перемога
    2016 Керол Номінація
    2021 Найкраща жіноча роль у мінісеріалі або телефільмі Місіс Америка Перемога
    Кінопремія «Вибір критиків» 1999 Найкраща акторка Єлизавета Перемога
    2004 Найкращий акторський склад Володар перснів: Повернення короля Перемога
    2005 Водне життя зі Стівом Зіссу Номінація
    Найкраща акторка другого плану Авіатор Номінація
    2007 Скандальний щоденник Номінація
    Найкращий акторський склад Вавилон Номінація
    2008 Найкраща акторка другого плану Мене там немає Номінація
    Найкраща акторка Єлизавета: Золотий вік Номінація
    2009 Загадкова історія Бенджаміна Баттона Номінація
    Найкращий акторський склад Номінація
    2014 Найкраща акторка Жасмин Перемога
    2016 Керол Номінація
    2023 Тар Перемога
    Вибір телевізійних критиків 2021 Найкраща жіноча роль у мінісеріалі або телефільмі Місіс Америка Номінація
    Венеційський міжнародний кінофестиваль 2007 Кубок Вольпі за найкращу жіночу роль Мене там немає Перемога
    2022 Тар Перемога
    Премія Асоціації телевізійних критиків 2020 Індивідуальні досягнення в драмі Місіс Америка Номінація
    Сатурн 2001 Найкраща кіноакторка Дар Номінація
    2004 Останній рейд Номінація
    2007 Найкраща кіноакторка другого плану Скандальний щоденник Номінація
    2009 Найкраща кіноакторка Загадкова історія Бенджаміна Баттона Номінація
    2022 Алея жаху Номінація
    Національна рада кінокритиків США 2001 Найкраща жіноча роль другого плану Володар перснів: Братерство персня Перемога
    Людина, яка плакала Перемога
    Корабельні новини Перемога
    2003 Найкращий акторський склад Володар перснів: Повернення короля Перемога
    Премія Лондонського гуртка кінокритиків 1999 Найкраща акторка року Єлизавета Перемога
    2014 Жасмин Перемога
    2016 Керол Номінація
    2023 Тар Перемога
    Тоні 2017 Найкраща жіноча роль у виставі Безбатченківщина Номінація

    ПосиланняРедагувати

    Вікіцитати містять висловлювання від або про: Кейт Бланшетт
    Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Кейт Бланшетт

    ПриміткиРедагувати

    1. ↑ VIAF (Virtual International Authority File) — [Dublin, Ohio]: OCLC, 2003.
    2. ↑ Deutsche Nationalbibliothek Record #129968471 // Німецька нормативна база даних — 2012—2016.
    3. ↑ а б Bibliothèque nationale de France Ідентифікатор BNF: платформа відкритих даних — 2011.
    4. ↑ Encyclopædia Britannica
    5. ↑ SNAC — 2010.
    6. ↑ Internet Broadway Database — 2000.
    7. ↑ а б The Walt Disney Company Cinderella Press Kit
    8. ↑ Person Profile // Internet Movie Database — 1990.
    9. ↑ Wills, Dominic. Cate Blanchett — Biography (англійською). TalkTalk. с. 1. Архів оригіналу за 6 вересня 2010. Процитовано 30 вересня 2010. 
    10. ↑ Cate Blanchett: Actress : [англ.] // People : журнал. — 10 мая 1999. — Vol. 51, no. 17. — С. 113.
    11. ↑ Cate Blanchett Biography (англійською). Архів оригіналу за 18 вересня 2010. Процитовано 7 жовтня 2010. 
    12. ↑ а б Cate Blanchett Biography (англійською). Процитовано 30 вересня 2010. [недоступне посилання з квітня 2019]
    13. ↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 16 січня 2012. Процитовано 16 січня 2012. 
    14. ↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 14 вересня 2010. Процитовано 27 жовтня 2010. 
    15. ↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 16 січня 2010. Процитовано 27 жовтня 2010. 
    16. ↑ nikakisz. (28 липня 2010). Did you know? The Student Union (англійською). Університет Мельбурна. Архів оригіналу за 27 січня 2012. Процитовано 30 вересня 2010. 
    17. ↑ а б в Wills, Dominic. Cate Blanchett — Biography (англійською). TalkTalk. с. 2. Архів оригіналу за 28 вересня 2012. Процитовано 30 вересня 2010. 
    18. ↑ Cate Blanchett and Andrew Upton Marriage Profile (англійською). Архів оригіналу за 25 жовтня 2011. Процитовано 12 жовтня 2010. 
    19. ↑ Cate Blanchett’s Real-Life Love Story — Cate Blanchett : People.com (англійською). Архів оригіналу за 8 січня 2011. Процитовано 12 жовтня 2010. 
    20. ↑ Cate Blanchett Welcomes Another Son — Babies, Cate Blanchett : People.com (англійською). Архів оригіналу за 29 липня 2010. Процитовано 12 жовтня 2010. 
    21. ↑ Cate Blanchett Welcomes Daughter Edith Vivian Patricia — Babies, Cate Blanchett : People.com (англійською). Архів оригіналу за 8 березня 2016. Процитовано 5 березня 2016. 
    22. ↑ Cate Blanchett. biogs.com. Архів оригіналу за 2 лютого 2008. Процитовано 23 лютого 2008. 
    23. ↑ а б Rebecca Flint Marx. Cate Blanchett Biography (англійською). Moviefone. Архів оригіналу за 27 січня 2012. Процитовано 30 вересня 2010. 
    24. ↑ Thompson, Peter. (9 ноября 1997). Thank God He Met Lizzie (англійською). ninemsn. Архів оригіналу за 26 лютого 2008. Процитовано 30 вересня 2010. «Thank God He Met Lizzie is the smartest, funniest, most irritating film of the year!» 
    25. ↑ Cullen, Max. (25 октября 1998). Cate Blanchett: Star of stage and screen (англійською). ninemsn. Архів оригіналу за 27 січня 2012. Процитовано 30 вересня 2010. 
    26. ↑ Oscar and Lucinda (англійською). Box Office Mojo. Архів оригіналу за 18 липня 2010. Процитовано 1 жовтня 2010. 
    27. ↑ Haughton, Elspeth. Oscar and Lucinda (1997) (англійською). Архів оригіналу за 19 липня 2010. Процитовано 1 жовтня 2010. «However, Blanchett is radiant and persuasive as Lucinda» 
    28. ↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 21 березня 2012. Процитовано 20 червня 2022. 
    29. ↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 18 жовтня 2012. Процитовано 27 жовтня 2010. 
    30. ↑ Film Nominations 1999 (англійською). BAFTA. Архів оригіналу за 5 травня 2009. Процитовано 1 жовтня 2010. 
    31. ↑ Cate Blanchett Biography (англійською). People. Архів оригіналу за 29 липня 2010. Процитовано 1 жовтня 2010. 
    32. ↑ Офіційний сайт «The Man Who Cried» (SWF) (англійською). Universal Studios. Архів оригіналу за 28 вересня 2007. Процитовано 1 жовтня 2010. 
    33. ↑ Cate Blanchett Biography (англійською). Архів оригіналу за 23 травня 2010. Процитовано 12 жовтня 2010. 
    34. ↑ Blanchett?s performance is appealing, her accent — by and large — is flawless (англійською). Архів Film Ireland оригіналу за 19 липня 2010. Процитовано 12 жовтня 2010. 
    35. ↑ а б в г Cate Blanchett Photos, Gossip, Bio & Reviews — AskMen.com (англійською). Архів оригіналу за 27 січня 2012. Процитовано 12 жовтня 2010. 
    36. ↑ Сліпченко, Катерина (5 жовтня 2007). Добрий німець. Львівська газета. Архів оригіналу за 13 серпня 2007. Процитовано 27 жовтня 2010. 
    37. ↑ Goodwin, Christopher (14 жовтня 2007). Cate Blanchett as Elizabeth I is no surprise. The Times (London). Архів оригіналу за 16 червня 2011. Процитовано 14 жовтня 2007. 
    38. ↑ Cate Blanchett Calls Bob Dylan Role 'Another Crazy Idea' — Cate Blanchett : People.com (англійською). Архів оригіналу за 29 липня 2010. Процитовано 12 жовтня 2010. 
    39. ↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 2 лютого 2012. Процитовано 27 жовтня 2010. 
    40. ↑ Anthony Breznican (9 грудня 2007). First look: Whip cracks over new 'Indiana Jones' movie. USA Today. Архів оригіналу за 15 грудня 2010. Процитовано 10 грудня 2007. 
    41. ↑ Scott Huver (2007). Cate Blanchett: The Oscar Nominee On Dylan, Ledger and Indiana Jones. Hollywood.com. Архів оригіналу за 29 червня 2012. Процитовано 29 лютого 2008. 
    42. ↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 31 жовтня 2008. Процитовано 27 жовтня 2010. 
    43. ↑ Movie Review — The Curious Case of Benjamin Button — It’s the Age of a Child Who Grows From a Man — NYTimes.com (англійською). Архів оригіналу за 19 лютого 2012. Процитовано 12 жовтня 2010. 
    44. ↑ Cinema Critic: The Curious Case of Benjamin Button — Hollywood Tearjerker Extraordinaire (англійською). Архів оригіналу за 27 липня 2009. Процитовано 12 жовтня 2010. 
    45. ↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 15 квітня 2019. 
    46. ↑ The Hollywood Reporter (англійською). Архів оригіналу за 15 січня 2009. Процитовано 12 жовтня 2010. 
    47. ↑ World Without End: Movie Review: The Curious Case of Benjamin Button (англійською). Архів оригіналу за 8 липня 2011. Процитовано 12 жовтня 2010. 
    48. ↑ 2009 Saturn Award Nominees (англійською). Архів оригіналу за 4 серпня 2009. Процитовано 12 жовтня 2010. 
    49. ↑ Broadcast Film Critics 2009 Award Nominations Announced MovieMaker Magazine (англійською). Архів оригіналу за 27 січня 2012. Процитовано 12 жовтня 2010. 
    50. ↑ The BFCA Critics' Choice Awards :: 2008 (англійською). Архів оригіналу за 27 січня 2012. Процитовано 12 жовтня 2010. 
    51. ↑ Spletnik — Кейт Бланшетт получила звезду в Голливуде (російською). Архів оригіналу за 13 лютого 2012. Процитовано 12 жовтня 2010. 
    52. ↑ Blanchett gets star on Walk of Fame. Melbourne: The Age. 6 December 2008. Архів оригіналу за 11 грудня 2008. Процитовано 21 грудня 2008. 
    53. ↑ Review: Ponyo on the Cliff by the Sea (Dub) :: Ani-Gamers (англійською). Архів оригіналу за 7 грудня 2010. Процитовано 12 жовтня 2010. 
    54. ↑ BBC News: Robin Hood launches Cannes Film Festival. bbc.co.uk. 13 травня 2010. Архів оригіналу за 13 травня 2010. Процитовано 14 травня 2010. 
    55. ↑ Cannes Film Festival Opens Wednesday with Robin Hood — Movie News, Cate Blanchett, Russell Crowe : People.com (англійською). Архів оригіналу за 29 липня 2010. Процитовано 12 жовтня 2010. 
    56. ↑ Steven Soderbergh and the last time he saw Michael Gregg, Talking Films (англійською). Архів оригіналу за 6 червня 2011. Процитовано 12 жовтня 2010. 
    57. ↑ Spletnik — Календарь «Сплетника»: день рождения Кейт Бланшетт (російською). Архів оригіналу за 19 травня 2010. Процитовано 12 жовтня 2010. 
    Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Кейт_Бланшетт&oldid=39025478