Мафусаїл
Мафусаї́л, Матусаї́л (івр. מתושלח, метальник списа) — у Біблії (старий Заповіт), один із патріархів, прабатьків людства (Буття, 5:21—27), син Еноха та дід Ноя. У віці 187 років породив Ламеха і після цього ще прожив 782 роки та породив « .. інших синів та дочок»[1]. Згідно Біблії, прожив 969 років і, таким чином, є найстарішою людиною, чий вік вказаний у Біблії. Його ім'я стало позначальним для довгожителів. При порівнянні віку Мафусаїла та його потомків з часом народження Ноя та початком всесвітнього потопу виходить час його смерті перед потопом чи зразу на початку Всесвітнього потопу. Мафусаїл був нащадком Сифа і його не можна плутати із згаданим у Буття 4:18 Мафусаїлом — нащадком Каїна, сина Мегуяела.
Мафусаїл (івр. מתושלח) | |
---|---|
![]()
| |
Вітраж у південно-західному трансепті Кентерберийського собору з зображенням Мафусаїла | |
Стать: | чоловіча |
Період життя: | за юдейською традицією: 3072—2103 до Р. Х.
за православною: 4222—3253 до Р. Х. |
Значення імені: | метальник списа |
Батько: | Енох |
Діти: | Ламех |
Місце поховання: | невідомо |
Родовід ред.
Адам | Єва | ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
Каїн | Авель | Сет | |||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
Енох | Енош | ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
Ірад | Кенан | ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
Мехуяїл | Малелеїл | ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
Метушаїл | Яред | ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
Ада | Ламех | Цілла | Енох | ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
Явал | Ювал | Тувалкаїн | Наама | Мафусаїл | |||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
Ламех | |||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
Ной | |||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
Сим | Хам | Яфет | |||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
Примітки ред.
- ↑ Буття 5:26. Архів оригіналу за 1 червня 2013. Процитовано 12 квітня 2014.
Посилання ред.
Книга Буття. Біблія у перекладі Івана Хоменка Розд. 5:21-27 [Архівовано 11 травня 2020 у Wayback Machine.]
Джерела ред.
- Святе Письмо Старого та Нового Завіту. Видавництво отців Василіан «Місіонер», 2005.