Мафусаї́л, Матусаї́л (івр. מתושלח‎, метальник списа) — у Біблії (старий Заповіт), один із патріархів, прабатьків людства (Буття, 5:21—27), син Еноха та дід Ноя. У віці 187 років породив Ламеха і після цього ще прожив 782 роки та породив « .. інших синів та дочок»[1]. Згідно Біблії, прожив 969 років і, таким чином, є найстарішою людиною, чий вік вказаний у Біблії. Його ім'я стало позначальним для довгожителів. При порівнянні віку Матусаїла та його потомків з часом народження Ноя та початком всесвітнього потопу виходить час його смерті перед потопом чи зразу на початку Всесвітнього потопу. Матусаїл був нащадком Сифа і його не можна плутати із згаданим у Буття 4:18 Мафусаїлом — нащадком Каїна, сина Мегуяела.

Мафусаїл (מתושלח)
Стать: чоловіча
Значення імені: метальник списа
Місце поховання: невідомо

РодовідРедагувати

 
 
 
 
 
 
 
 
Адам
 
Єва
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Каїн
 
 
 
Авель
 
 
 
Сет
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Енох
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Енош
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Ірад
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Кенан
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Мехуяїл
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Малелеїл
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Метушаїл
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Яред
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Ада
 
Ламех
 
 
 
Цілла
 
 
 
Енох
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Явал
 
Ювал
 
Тувалкаїн
 
Ноема
 
Мафусаїл
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Ламех
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Ной
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Сим
 
Хам
 
Яфет

ПриміткиРедагувати

  1. Буття 5:26. Архів оригіналу за 1 червень 2013. Процитовано 12 квітень 2014. 

ПосиланняРедагувати

Книга Буття. Біблія у перекладі Івана Хоменка Розд. 5:21-27

ДжерелаРедагувати

  • Святе Письмо Старого та Нового Завіту. Видавництво отців Василіан «Місіонер», 2005.