Марі Дентір

женевська теологиня, богословка та феміністка

Марі Дентір (прибл. 1495) — валлонійська протестантська реформаторка, богословка, письменниця-протофеміністка. Абатиса Дентір відігравала активну роль у релігійному та політичному житті Женеви, проповідуючи з такими реформаторами, як Джон Кальвін та Вільям Фарел. Її роботи про Реформацію захищають і поширюють жіночу точку зору у світі.

Марі Дентір
Єдине жіноче імя на стіні Реформації у Женеві
Ім'я при народженні фр. Marie d'Ennetières
Народилася 1495[1][2]
Турне, Франція
Померла 1561[1][2]
Женева, Женева, Швейцарія
Країна Республіка Женеваd
Діяльність богословка, письменниця, активістка за права жінок, абатиса
Magnum opus Q107551299?
Конфесія реформатська церква[3]
Рід D'Ennetièresd
У шлюбі з Antoine Fromentd і Simon Robertd

Біографія ред.

Більша частина раннього життя Марі Дентір лишається невідомою. Вона народилася в Турне (сучасна Бельгія) у відносно заможній сім'ї дрібного дворянства. У 1508 році вступила до монастиря августинців Сен-Ніколя-де-Пре в Турне в молодому віці, а в 1521 році стала абатисою.

Проповідь Мартіна Лютера проти чернецтва змусила її втекти до Страсбурга в 1524 році, популярного протестантського притулку того часу.

В Страсбурзі у 1528 році одружилася з молодим священником Саймоном Робертом. Незабаром виїхала з ним за межі Женеви, щоб проповідувати Реформацію. Народила п’ятьох дітей. Чоловік помер у 1533 році, і Дентір одружилася з Антуаном Фроманом, що із Фарелом працював у Женеві. Відвертість Мері Дентір сильно роздратувала Фарела та Кальвіна, і вони поривають з Фроменом. 

Релігійна діяльність ред.

Роботи Марі Дентір підкреслюють важливість Реформації та необхідність розширення ролі жінок у релігійній практиці. На думку Дентір, жінки та чоловіки мали однакову кваліфікацію та право на тлумачення Святого Письма та сповідування релігії. У Женеві в 1536 році, після успішного повстання проти герцога Савойського і місцевого князя-єпископа, Дентір написала «Війну та визволення міста Женеви». Робота була опублікована анонімно і закликала жителів Женеви прийняти Реформацію.

У 1539 році Дентір написала відкритого листа Маргариті Наваррській: Epistre tres utile, або «Дуже корисний лист»,[a] закликає до вигнання католицького духовенства з Франції, агітує за більшу роль жінок у церкві та критикує безглуздість протестантського духовенства. Цей лист змусив Кальвіна і Фарела залишити Женеву.

Заохочення Дентір до залучення жінок у письменництво та теологію розлютило владу Женеви. Після публікації Лист вилучили, а більшість примірників знищили. Лише близько 400 примірників вціліли.[4] Після публікації та подальшого придушення роботи Дентір, Рада Женеви заборонила публікації будь-яких інших жінок-авторок в місті до кінця 16 століття. 

Бібліографія ред.

  • Dentière, Marie (2004). McKinley, Mary B (ред.). Epistle to Marguerite de Navarre and Preface to a Sermon by John Calvin. The Other Voice in Early Modern Europe. Chicago: The University of Chicago Press. , стор. xxx + 110
  • Діссе, Дороті, «Чи є у нас два Євангелія, одне для чоловіків, а інше для жінок?» , Інші жіночі голоси, 5 травня 2006, отримано 13 травня 2006 .
  • Грассле, преп. Доктор Ізабель , «Неділя Реформації: Екклезіаст 9:14–18a; 1 Ефесянам 2: 4–9; Івана 8:12–14b», Semper Reformanda, отримано 13 травня 2006 року.
  • MacCulloch, Diarmaid (2003). The Reformation: A History. New York: Penguin. ISBN 0-670-03296-4. 0-670-03296-4

Примітки ред.

  1. Full title (in French):Epistre tres utile, faicte ey composee par une femme chrestienne de Tornay, envoyee a la Royne de Navarre, seur de Roy de France, contre les Turcz, Juifz, Faux crestiens, Anabaptists et Lutheriens (English: A very useful epistle, made and composed by a Christian woman of Tournai, sent to the Queen of Navarre, sister of the King of France, against the Turks, Jews, False Christians, Anabaptists and Lutherans).