Маргарита I (герцогиня Беррі)

Маргари́та Нава́ррська (фр. Marguerite de Navarre; 11 квітня 1492 — 21 грудня 1549) — французька письменниця, принцеса, сестра короля Франциска I.

Маргарита I
фр. Marguerite de Navarre
Marguerite d'Angoulême by Jean Clouet.jpg
Народилася 11 квітня 1492
Ангулем
Померла 21 грудня 1549 (57 років)
Одос
Поховання Lescar Cathedrald
Громадянство
(підданство)
Bannière de France style 1500.svg Франція
Діяльність письменниця, поетеса, господиня літературного салону, драматургиня, король
Галузь поезія
Знання мов французька
Напрямок гуманізм
Титул консорт-королева
Посада Monarch of Pamplonad
Рід Валуа
Батько Карл V[1]
Мати Луїза Савойська[1]
Брати, сестри  • Jeanne d'Angoulêmed і Франциск I[1]
У шлюбі з Генріх II[1] і Карл IV (герцог Алансон)[1]
Діти Жанна III[1] і John of Navarred
Автограф SignatureMargueriteDeNavarre.png
IMDb nm2410376
Coat of Arms of Marguerite of Angouleme, Queen Consort of Navarre.svg

БіографіяРедагувати

Походила з Ангулемської гілки династії Валуа. Була дружиною принца Карла IV Алансонського, який помер незабаром після битви при Павії, а в 1527 р. вийшла вдруге заміж за Генріха д'Альбре, короля Наваррського, після смерті якого (1543) самостійно керувала королівством. Дочка — Жанна д'Альбре. Бабуся майбутнього короля Генріха IV.

Маргарита Наваррська все життя відрізнялася великою відданістю своєму братові, їздила в Мадрид клопотати про його звільнення після поразки при Павії, складала при його дворі центр культурного суспільства. Залишаючись католичкою, але досить байдужа до своєї віри, Маргарита Наваррська протегувала протестантам; двір її був центром духовного життя тодішньої Франції.

У неї знайшов притулок Еразм Роттердамський; близькими її друзями були Клеман Маро, Ронсар та інші поети. Сама Маргарита Наваррська знала давні мови, любила наукові заняття і дуже впливала на багатьох видатних людей того часу; у цьому відношенні вона була попередницею блискучих господарок літературних салонів XVIII ст.

ТворчістьРедагувати

Вірші її, надруковані за життя під заголовком «Marguerites de la Marguerite des princesses», дуже посередні; у них панують богословські сюжети, стиль сухий, педантичний і риторичний. Незрівнянно вища збірка новел Маргарити «Гептамерон» (фр. «Heptameron ou l’histoire des amants fortunés»), написаних у дусі Боккаччо. Бесіди кавалерів і дам, від імені яких ведуться розповіді, повні дотепності та щиросердечної чуйності. «Гептамерон» мав великий успіх у публіки. Маргарита вірогідно і проникливо описала звичаї вищого суспільства свого часу, відобразивши нові риси життя, живі характери, відстоюючи водночас гуманістичний ідеал людської особистості. Головний сюжет книги — любовні історії, але любов трактується в дусі неоплатонізму, як шлях до досконалості та прилучення до божества. Тут містична, духовна любов забарвлюється вже в трагічні тони, чим передбачаються в літературі теми пізнього Ренесансу.

Сім'яРедагувати

ЧоловікиРедагувати

ДітиРедагувати

  • Від першого чоловіка:
  1. Маргарита[2] (1515/1524) — її існування не є достовірним, хоча згадується що її матір, незважаючи на вагітнісь, заміняла на офіційних церемоніях свою своячку, королеву Клавдію[3].
  • Від другого чоловіка:
  1. Іоанна (16 листопада 1528(15281116)9 червня 1572) — королева Наварри, герцогиня Альбре (з 25 травня 1555 по 9 червня 1572).
  2. Іоанн (15 липня25 грудня 1530) — кронпринц Наварри, помер немовлям.

ПриміткиРедагувати

  1. а б в г д е Kindred Britain
  2. geni.com/people/Marguerite-d-Alençon/6000000007606332549
  3. Caroline Audibert, Geneviève de La Bretesche, Grands personnages de l'histoire de France, Les Carnets d'Arthaud, p. 125.

ЛітератураРедагувати

  • Leroux de Lincy, «Essai zur la vie et les ouvrages de M. d'A.» (1853);
  • Durand, «Essai sur la vie et les ouvrages de M. d'A.» (1848);
  • Miss Freer, «Life of M., queen of Navarre» (1855).

ПосиланняРедагувати

  • Маргарита Наваррська // Зарубіжні письменники. Енциклопедичний довідник. : у 2 т. / За ред. Н. Михальської та Б. Щавурського. — Тернопіль : Навчальна книга — Богдан, 2006. — Т. 2 : Л — Я. — С. 115.