Маргарита I (герцогиня Беррі)
Маргари́та Нава́ррська (фр. Marguerite de Navarre; 11 квітня 1492 — 21 грудня 1549) — французька письменниця, гуманістка, протофеміністка. Принцеса, сестра короля Франциска I.
| Маргарита I | |
|---|---|
| фр. Marguerite de Valois-Angoulême | |
 | |
| Ім'я при народженні | фр. Marguerite de Valois-Angoulême |
| Народилася |
11 квітня 1492 Ангулем |
| Померла |
21 грудня 1549 (57 років) Одос |
| Поховання | Lescar Cathedrald |
| Країна |
 Франція |
| Діяльність | письменниця, поетка, господиня літературного салону, драматургиня, король |
| Галузь | поезія і Французька література[1] |
| Знання мов | французька[1], латина, італійська і іспанська |
| Напрямок | гуманізм |
| Титул | royal consort of Navarred |
| Посада | royal consort of Navarred |
| Конфесія | Кальвіністська церква |
| Рід | Валуа |
| Батько | Карл V[2] |
| Мати | Луїза Савойська[2] |
| Брати, сестри | Jeanne d'Angoulêmed і Франциск I[2] |
| У шлюбі з | Генріх II[2] і Карл IV (герцог Алансон)[2] |
| Діти | Жанна III[2] і John of Navarred |
| Автограф |
 |
| IMDb | ID 2410376 |
 | |
| |
Життєпис Редагувати
Походила з Ангулемської гілки династії Валуа. Була дружиною принца Карла IV Алансонського, який помер незабаром після битви при Павії, а в 1527 р. Вийшла пошлюбила Генріха д'Альбре, короля Наваррського, після смерті якого (1543) самостійно керувала королівством. Дочка — Жанна д'Альбре. Бабуся майбутнього короля Генріха IV.
Маргарита Наваррська все життя відрізнялася великою відданістю своєму братові, їздила в Мадрид клопотати про його звільнення після поразки при Павії, складала при його дворі центр культурного суспільства. Залишаючись католичкою, але досить байдужа до своєї віри, Маргарита Наваррська протегувала протестантам; двір її був центром духовного життя тодішньої Франції.
У неї знайшов притулок Еразм Роттердамський; близькими її друзями були Клеман Маро, Ронсар та інші поети. Сама Маргарита Наваррська знала давні мови, любила наукові заняття і дуже впливала на багатьох видатних людей того часу; у цьому відношенні вона була попередницею блискучих господинь літературних салонів XVIII ст.
Творчість Редагувати
Вірші Маргарити Наваррської, надруковані за життя під заголовком «Перли принцеси Маргарити» (фр. Marguerites de la Marguerite des princesses), мають богословські сюжети, стиль сухий, педантичний і риторичний[3]. Незрівнянно вища збірка новел Маргарити «Гептамерон» (фр. «Heptameron ou l’histoire des amants fortunés»), написаних у дусі Боккаччо. Бесіди кавалерів і дам, від імені яких ведуться розповіді, повні дотепності та щиросердечної чуйності. «Гептамерон» мав великий успіх у публіки. Наваррська вірогідно і проникливо описала звичаї вищого суспільства свого часу, відобразивши нові риси життя, живі характери, відстоюючи водночас гуманістичний ідеал людської особистості. Головний сюжет книги — любовні історії, але любов трактується в дусі неоплатонізму, як шлях до досконалості та прилучення до божества. Тут містична, духовна любов забарвлюється вже в трагічні тони, чим передбачаються в літературі теми пізнього Ренесансу.
Сім'я Редагувати
Чоловіки Редагувати
,_King_of_Navarre.jpg)
Діти Редагувати
- В першому шлюбі:
- Маргарита[4] (1515/1524) — її існування не є перевіреним, хоча згадується що її матір, попри вагітність, заміняла на офіційних церемоніях свою своячку, королеву Клавдію[5].
- В другому шлюбі:
- Іоанна (16 листопада 1528 — 9 червня 1572) — королева Наварри, герцогиня Альбре (з 25 травня 1555 по 9 червня 1572).
- Іоанн (15 липня — 25 грудня 1530) — кронпринц Наварри, помер немовлям.
Примітки Редагувати
- ↑ а б Czech National Authority Database
- ↑ а б в г д е Kindred Britain
- ↑ Ніч на Венері, 2020, с. 31.
- ↑ Marguerite d'Alençon. Архів оригіналу за 2 жовтня 2015. Процитовано 17 березня 2022.
- ↑ Caroline Audibert, Geneviève de La Bretesche, Grands personnages de l'histoire de France, Les Carnets d'Arthaud, p. 125.
Література Редагувати
- Ганна Улюра. Ніч на Венері: 113 письменниць, які сяють у темряві. — Київ : ArtHuss, 2020. — 464 с. — ISBN 978-617-7799-43-5.
- Leroux de Lincy, «Essai zur la vie et les ouvrages de M. d'A.» (1853);
- Durand, «Essai sur la vie et les ouvrages de M. d'A.» (1848);
- Miss Freer, «Life of M., queen of Navarre» (1855).
Посилання Редагувати
- Маргарита Наваррська // Зарубіжні письменники. Енциклопедичний довідник : у 2 т. / за ред. Н. Михальської та Б. Щавурського. — Тернопіль : Навчальна книга — Богдан, 2006. — Т. 2 : Л — Я. — С. 115. — ISBN 966-692-744-6.