Відкрити головне меню

Мар́́ія де Бурб́он (фр. Marie de Bourbon; 29 жовтня 1515, Пікардія — 18 вересня 1538, там само) — французька принцеса; донька Карла IV, герцога Вандома, і Франсуази Алансонської. Марію розглядали на роль нареченої шотландського короля Якова V, однак Яків вибрав Мадлен Французьку.

Марія де Бурбон
фр. Marie de Bourbon
Марія де Бурбон
Зарисовка портрета Марії роботи Жана Клуе.
Пізніше з цієї зарисовки зроблено портрет, який і відправили в Шотландію королю Якову V
 
Народження: 29 жовтня 1515(1515-10-29)
Шато де ла Фер, Пікардія
Смерть: 28 вересня 1538(1538-09-28) (22 роки)
Там само
Батько: Карл IV де Бурбон-Вандом
Мати: Франсуаза Алансонська

ПоходженняРедагувати

Марія де Бурбон народилася 1515 року в Шато де ла Фер в сім'ї Карла IV, герцога Вандомського[ru], і Франсуази Алансонської; Марія стала першою донькою і другою дитиною з тринадцяти їхніх дітей. По батьківській лінії Марія була онукою Франсуа, графа Вандомського[en], і Марії де Люксембург; по материнській — Рене, герцога Алансона[ru], і Маргарити Лотарингської[en][1]. Крім дванадцяти рідних братів і сестер Марія мала єдиноутробних брата і сестру від шлюбу матері з Франсуа II, герцогом де Лонгвіль[ru], однак на момент народження принцеси обидва вони були мертві.

Шлюбні планиРедагувати

Перші переговориРедагувати

1517 року підписано франко-шотландський Руанський договір[en], метою якого було підтримати Старий союз після поразки шотландців в битві біля Флоддена. Одним з положень договору був шлюб шотландського короля з французькою принцесою. У квітні 1530 року Джон Стюарт[en], герцог Олбані, був уповноважений завершити переговори про шлюб Якова V і Мадлен Французької[2]. Однак, оскільки Мадлен не володіла відмінним здоров'ям, було запропоновано іншу французьку наречену — Марію де Бурбон — і посаг, гідний дочки французького короля. До кінця 1534 року секретар Джона Стюарта, Ніколас Каніве, і секретар шотландського короля Томас Ерскін[en] доставили Якову V портрет Марії, який належав пензлю Жана Клуе[3][4]. 1533 року Маргарита Наваррська обговорила шлюбні плани з дипломатом Генріха VIII, герцогом Норфолк. Вона зазначила, що герцог Вандом був тісно пов'язаний з імператором Карлом V і стверджувала, що Марія і її сестра були «хворими і кривими»; Маргариту також дивувала можливість шлюбу Якова V з Христиною Датською[en], оскільки вона вважала, що на роль королеви Шотландії більше підійде її зовиця Ізабелла[en][5].

У січні 1535 року Яків V написав Франциску I листа, в якому пояснив, що відчуває ніби переговори були спотворені і він посилає до Франції свого глашатая Джеймса Айкенхеда. Айкенхеду було доручено пояснити, що Яків не може відійти від договору 1517 року одружившись на нареченій не королівської крові без згоди парламенту Шотландії[6].

Другі переговориРедагувати

У відповідь на пояснення Айткенхеда Франциск I знову твердо вказав Якову V на те, що Мадлен, французька принцеса з королівської сім'ї, не може вийти заміж за короля через слабке здоров'я. Франциск знову запропонував альтернативний варіант шлюбу з Марією[7].

5 червня 1535 Яків писав Франциску щодо можливості шлюбу з Мадлен, договору і заміни нареченої Марією. Він писав, що чув від Ніколаса Каніве, що Марія Бурбон була можливою нареченою. Яків V відіслав листа з його «знайомим слугою» Джеймсом Айкенхедом, якому доручив переконатися, що жінка, яку Якову пропонують за дружину, відповідає його очікуванням стосовно характеру, манер і титулу. Крім того, Айкенхед повинен був довідатися щодо обіцяного королівського посагу для Марії, якщо вона відповідає всім вимогам короля. У разі укладення шлюбного договору Марія разом зі своїми придворними дамами (всі вони на вимогу Якова мали бути дворянського походження) повинна була негайно відбути в свій новий будинок, щоб встигнути прибути до Шотландії до настання зими. Того самого дня Яків відправив листи аналогічного змісту Філіппу Шабо[ru] і Анну де Монморансі[8].

У той період герцог Олбані серйозно задумався про можливість шлюбу Якова V з овдовілою герцогинею Міланською і став гальмувати переговори про шлюб з Марією. Крім того, при шотландському дворі поповзли чутки про те, що король бажає шлюбу зі своєю колишньою коханкою Маргарет Ерскін. І все таки 28 грудня 1535 року Айкенхед вирушив до Франції, щоб відновити переговори про союз із Вандомським домом і зміг укласти найбільш вигідний для короля договір. Яків призначив свого повіреного законним представником шотландського короля для завершення шлюбних справ[9].

29 березня 1536 року в Крем'є поблизу Ліона підписано і скріплено королівською печаткою остаточний договір про шлюб короля Якова I і Марії Бурбон. На підписанні були присутні Жан III д'Етурмель, управитель двору герцога Вандомського; Матьє де Лонгжу, єпископ Суассона[en]; Гійом Пойє[fr], глава французького парламенту; Гійом Фе, сеньйор Ферні, королівський камергер, і Джеймс Айкенхед (у французьких документах він позначений як Hacquenet). Шлюбний договір підписали Франсуа де Турнон[ru], канцлер Антуан де Бург, Анн де Монморансі, маршал Франції, і адмірал Філіпп Шабо, граф Бюзансе[10]. Згідно з договором, серед іншого, в разі передчасної смерті Якова в довічне розпорядження Марії переходив Фолклендський палац[11]. У квітні 1536 року Франциск I, як закріплення договору, передав Якову намисто Ордену Святого Михайла [12]. У липні 1536 року помер герцог Олбані, так і не дочекавшись королівського весілля.

Відмова Якова V і подальше життяРедагувати

Шотландський король відвідав Марію в Сен-Кантені в Пікардії у вересні 1536 року, а потім вирушив на південь, щоб зустрітися з Франциском I[13]. При французькому дворі Яків V зустрівся з дочкою Франциска I, Мадлен, в яку закохався з першого погляду. Попри вже укладений договір, шотландський король став просити руки Мадлен. Посилаючись на хворобу принцеси і суворий клімат Шотландії, який міг виявитися фатальним для здоров'я доньки, що вже похитнулося, Франциск I не дав згоди на шлюб[14]. Яків наполягав і, врешті-решт, Франциск поступився: договір з Марією був розірваний і 1 січня 1537 року в Соборі Паризької Богоматері Яків і Мадлен одружилися[15].

14 жовтня 1536 року Родольфо Піо да Карпі[en], єпископ Фаенци, писав, що Франциск I запропонував Марії в чоловіки герцога Лотарингського[ru][13], однак подальшого розвитку це пропозиції не дістала. Мадлен померла через кілька місяців після весілля; Марія померла трохи пізніше, ніж через півтора роки. На думку шотландського хроніста Роберта Ліндсі[en], Марія була настільки засмучена відмовою Якова одружитися з нею, що незабаром тяжко захворіла і померла[16].

ПриміткиРедагувати

  1. Louda, Maclagan, 1999, с. таб. 68
  2. Hannay, 1954, с. 43—44, 51—52, 170
  3. Hannay, 1954, с. 280—281
  4. Bapst, 1889, с. 232
  5. Duke Of Norfolk to Henry VIII // Letters and Papers, Foreign and Domestic, Henry VIII. — London : Her Majesty's Stationery Office, 1882. — Vol. 6 (1533), no. 692.
  6. Hannay, 1954, с. 282—283
  7. Hannay, 1954, с. 51—52, 283
  8. Hannay, 1954, с. 289—290
  9. Hannay, 1954, с. 283, 289—290, 302—305
  10. Decagny, 1857, с. 37
  11. Hannay, 1954, с. 314—315
  12. Hannay, 1954, с. 273
  13. а б Cameron, 2005, с. 131
  14. Ashley, 1999, с. 570
  15. Lindsay Webster. Why did the «Rough Wooing» Fail to break the Auld Alliance?. Rough Wooing (en). gaddgedlar.com. Процитовано 2015-09-06. 
  16. Lindsay, 1814, с. 374

ЛітератураРедагувати

ПосиланняРедагувати