Джон Стюарт, герцог Олбані
Джон Стюарт (англ. John Stewart; 8 липня 1482 — 2 липня 1536) — державний і політичний діяч королівства Шотландія, регент у 1515—1524 роках.
| Джон Стюарт, герцог Олбані | |
|---|---|
 | |
| Народився |
1481 Овернь |
| Помер |
2 липня 1536 Мірфлер |
| Країна |
.svg){kind=small} Шотландія Франція |
| Діяльність | аристократ |
| Знання мов | французька |
| Титул | герцог |
| Рід | Стюарти |
| Батько | Alexander Stewartd[1] |
| Мати | Anne de la Tourd[1] |
| У шлюбі з | Anne de La Tour d'Auvergned |
| Діти | Eleanor Stewartd[1][2] |
ЖиттєписРедагувати
Молоді рокиРедагувати
Походив з династії Стюартів. Онук короля Яківа II. Син Олександра Стюарта, герцога Олбані, який програв у протистоянні зі своїм братом — королем Яковом III — і втік з Шотландії до Франції в 1479 році, і Анни де ла Тур (доньки Бертрана VI де Ла Тура, графа Оверні). результатом шлюбу стало народження Джона у 1482 році. Потім він повернувся до Шотландії після примирення зі своїм братом-королем, але в 1483 році втік до Франції вдруге, будучи в Шотландії засуджений до смертної кари за зраду, а 1485 року загинув на турнірі в Парижі. Тому Джон фактично виховувався матірю. Через наявність у нього зведених братів деякий час вирішувалося питання спадковості. Проте останніх визнано нелегітимними, а Джон Стюарт став новим герцогом Олбані і графом Марч.
15 лютого 1487 року його мати вийшла заміж за графа Луї де Сейсселя. З 1504 року розглядався як спадкоємець шотландського трону першої або другої черги. 8 липня 1505 року пошлюбив стриєчну сестру — Анну де Ла Тур, внаслідок чого увійшов до вищої французької аристократії. 1512 року помирає його мати, а 1513 року загинув в битві з англійцями Яків IV, король Шотландії, стриєчний брат Джона.
РегентРедагувати
Невдовзі у Шотландії почалося протистояння між кланами при регентстві Маргарити Тюдор, матері малолітнього короля Якова V. Олбані був покликаний кардиналом Джеймсом Бітон стати регентом Шотландії в 1514 році, коли Маргарита вийшла заміж за Арчібальда Дугласа, графа Ангуса, побоюючись всевладдя останнього. Джон Стюарта підтримав французький король Людовик XII, який був зацікавлений в збереженні в Шотландії свого впливу в умовах протистояння з Англією, союзницею Священної Римської імперії. Герцог Олбані прибув до Дамбартона з ескадрою у 8 французьких кораблів. Невдовзі він взяв в облогу королеву в Стерлінгу, яку змусив здатися. Втім Маргарита Тюдор зреклася 1515 року регентства та видала під опіку Джонові своїх королівських дітей. Новим регентом став герцог Олбані. У 1516 році Маргарита Тюдорбула змушена втекти до Англії. Внаслідок цього Арчібальд Дуглас також підкорився регенту.
У 1515—1516 роках багато приділяв уваги зміцненню королівських фортець та замків, їх облаштування та прикрашання. Для цього привіз численних французьких майстрів. Також завдяки Жану де Лавалю значно покращив шотландську артилерію.
У 1517—1520 роками Джон Стюарт перебував у Франції і здійснював регентство не на місці, а через своїх лейтенантів, зокрема Антуана д'Арсеса де ла Басті, та Джеймса Бітона, якого призначив лорд-канцлером. 26 серпня 1517 року підписав з герцогом Карлом Алансонським (представляв короля Франції) Руанський договір, що відновив союз" між Францією та Шотландією. При цьому було домовлено про шлюб короля Якова V і французької принцеси. 1518 року в замку Сен-Сатурнін в Оверні домовився зі швагером Лоренцо Медічі про розподіл між земель Овернської спадщини своїх дружин. У березні 1519 року папа римський Лев X підтвердив стародавні привілеї шотландської корони, зазначивши, що він діяв за благанням Олбані.
Влітку 1520 року відправився до Риму. Майстер папських церемоній образився, коли Олбані прибув до Ватикану під час вечірні і сидів з кардиналами в День Вознесіння. Він змусив Олбані встати, і, чекаючи на папу римського, Олбані сів на табуретку кардинала. Лев X видав нову буллу, що підтверджує його захист Шотландії та Якова V, а також регентство Джона Олбані. У листопаді 1521 року той повернувся до Шотландії.
В цей час у Шотландії королева-удова Маргарита Тюдор намагалася повернути собі регентство, але марно. Згодом вона стала намагатися розлучитися з Арчібальдом Дугласом (той завів собі коханку Джейн Стюарт), для чого звернулася до Джона, що в цей час повернувся до Шотландії. Він прибув до Единбурзького замку, де мешкав король і на публічній церемонії хранитель передав йому ключі, які він передав Маргариті, яка повернула їх герцогу Олбані, що підтвердило регентство останнього. Таким чином Олбані зміг утримати перевагу над Дугласом, якому у грудні того ж року висунув звинувачення у державній зраді, а пізніше відправив його практично у полон до Франції. Гевін Дуглас, єпископ Данкельд, поскаржився Генріху VIII, королю Англії, на уряд Олбані.
У листопаді 1522 року Джон Стюарт в рамках військового союзу з Францією, яка знову була в стані війни з Англією, рушив з армією до Нортумберленду, але затримався для облоги ключового прикордонного замку Ворк (на річці Твід), який захищав капітан Вільям Лайл. Незважаючи на попередній успіх Стюарту не вдалося захопити замок. У 1523 року знову підійшов до Ворку, а потім відступив при прибутті Чарльза Брендона, герцога Саффолка. Тим самим не дозволив використовувати північноанглійські загони в пікардії проти французької армії.
Наприкінці 1524 року за підтримки клану Гамільтон Якова V було оголошено повнолітнім, відповідно скасовувалося регентство герцога Олбані. Невдовзі повернувся Арчібальд Дуглас, захопивши взяв Единбург у лютому 1525 року, де фактично полонив короля. Згодом скликаний парламент створив орган Лорд статей, що фактично замінив регентську раду. Тут провідна роль належала Арчібальду Дугласу і Джеймсу Бітону, архієпископу Сент-Андрюса.
Подальша діяльністьРедагувати
Джон Олбані повернувся до Франції. Тут під час нової військової кампанії в Італії призначений командувати військом, що повинно було протистояти папській армії, а потім захопити Неаполь. Під час руху до мети дійшла звістка про нищівну поразку французького війська в битві під Павією та полон короля Франциска I. Це деморалізувала солдатів. Щоб зберегти військо, де почалося дезертирство герцог Олбані повернувся до Провансу.
1527 року відправив подарунки королю Якову V, а 1530 року прибув до Риму, де представляв Францію і Шотландію. Тут вів тривалі перемовини щодо шлюбу шотландського короля з Катериною Медічі. Як компенсацію за шлюб, що не відбувся, Олбані домігся від Папського престолу запровадження постійного податку на шотландське духовенство на користь королівської скарбниці у розмірі 10 тис. фунтів стерлінгів на рік. За цим у 1533 році повернувся до Франції. Перебував при дворі до самої смерті у 1536 році.
РодинаРедагувати
Дружина — Анна, донька Жана IV де Ла Тур, графа д'Овернь
Діти:
- Анна (померла дитиною)
1 бастард
ПриміткиРедагувати
ДжерелаРедагувати
- Bonner, E 2004 'Stewart, John, second duke of Albany (c 1482—1536)’, Oxford Dictionary of National Biography. Oxford: Oxford University Press.
- Coombs, B. 'The Artistic Patronage of John Stuart, Duke of Albany, 1518-19: The 'Discovery' of the Artist and Author, Bremond Domat', The Proceedings of the Society of Antiquaries of Scotland, 144 (2014).
- Coombs, B. 'John Stuart, Duke of Albany and his contribution to military science in Scotland and Italy 1514–36, from Dunbar to Rome', Proceedings of the Society of Antiquaries Scotland, 148 (2018).