Вікіпедія

Марія Йоркська

англійська принцеса з дому Йорків

Марія Йоркська [k 1] (англ. Mary of York), (11 серпня 1467(14670811) — 23 травня 1482) — англійська принцеса з дому Йорків; друга дочка короля Англії Едуарда IV і Єлизавети Вудвілл.

Марія Йоркська
англ. Mary of York
Народилася 11 серпня 1467
Віндзорський замок, Велика Британія
Померла 23 травня 1482 (14 років)
Palace of Placentiad, Гринвіч, Великий Лондон, Лондон[d], Англія
Поховання каплиця Святого Георгія
Країна  Королівство Англія
Діяльність аристократка
Суспільний стан Член королівської родини
Титул принцеса[1]
Рід династія Йорків
Батько Едуард IV[2]
Мати Єлизавета Вудвіл[2]
Брати, сестри Catherine of Yorkd, Cecily of Yorkd, Anne of Yorkd, Margaret of Yorkd, Bridget of Yorkd, Єлизавета Йоркська, George Plantagenet, 1st Duke of Bedfordd, Едуард V, Річард Шрюсбері, Thomas Grey, 1st Marquess of Dorsetd, Richard Greyd і Артур Плантагенет, 1-й віконт Лайлd

Перші роки життя Марії пройшли в тісному зв'язку з її старшою сестрою — майбутньою королевою Єлизаветою Йоркською, яка була старша на вісімнадцять місяців. Принцеси виховувалися і отримували релігійну освіту разом і з дитинства звикли до частих переїздів між королівськими резиденціями. Час від часу дівчаток викликали до двору, де вони були присутні на святах і під час державних візитів. Також для принцес був передбачений строгий розпорядок дня, а їх безпеці приділялася особлива увага. Примітно, що в рахунках, що належать за часом до дитинства принцес, майже не вказані витрати на іграшки.

У 1469 році у батька Марії виник конфлікт з його давнім прихильником графом Уорік, який в союзі з дядьком Марії герцогом Кларенсом і колишньою королевою Маргаритою Анжуйською підняв заколот проти короля. Незабаром Едуард IV був зміщений з трону, а Марія з матір'ю і сестрами виявилася в притулку Вестмінстерського абатства, де вони провели наступні п'ять місяців. У притулку з'явився на світ і молодший брат Марії Едуард, народження якого підштохнуло батька принцеси до прискореного ввідвойовування свого королівства. У квітні 1471 Едуард IV повернув під свою владу Лондон і відразу ж перевіз сім'ю з притулку в резиденцію своєї матері, а потім і в Лондонський Тауер.

Після остаточного розгрому партії Уоріка і відновлення миру в країні Марії і її старшій сестрі стали підшукувати женихів. Єлизавету пророкували в дружини французького дофіна Карла, нареченою якого також могла стати і сама Марія в разі передчасної смерті сестри або іншої перешкоди до шлюбу. В 1481 нареченим Марії повинен був стати майбутній датський король Фредерік I, проте коли йшли переговори про шлюб, Марія тяжко захворіла і померла.

Біографія ред.

 
Дочки короля Едуарда IV. Вітраж Кентерберійського собору, XVI століття.
Марія крайня праворуч [k 2]

Походження та ранні роки ред.

   
Батьки Марії Едуард IV і Єлизавета Вудвілл

Марія народилася 11 серпня 1467 року в Віндзорському замку і була другою дочкою і другою дитиною з десяти дітей короля Англії Едуарда IV і Єлизавети Вудвілл [4] ; також у принцеси було двоє єдиноутробних братів від шлюбу матері з Джоном Греєм з Гроубі — Томас і Річард. По батьковій лінії дівчинка була онукою Річарда Плантагенета, 3-го герцога Йоркського, який заявив про права дому Йорка на корону Англії, і Сесілії Невілл; по матері — Річарда Вудвілла, 1-го графа Ріверса, і Жакетти Люксембурзькії. Дівчинка була хрещена незабаром після народження; серед хрещених батьків принцеси був кардинал Томас Бурш'є[5].

У 1467 році король подарував в довічне користування дружині палац Шин в Сурреї, де була організована королівська дитяча: за традицією королівські нащадки виховувалися далеко від Лондона і двору заради їх безпеки і здоров'я [6]. Тут Марія разом зі старшою сестрою Єлизаветою, яка народилася 11 лютого 1466 року виховувалася під керівництвом гувернантки леді Маргарет Бернерс — дружини сера Джона Бурш'є, барона Бернерс, правнука Короля Едуарда III і близького друга сім'ї королеви Єлизавети [7]; леді Маргарет отримувала за свої послуги платню в розмірі 100 фунтів (станом на 2013 рік — 50 тисяч фунтів) [8] в рік. У Шині Марія разом з Єлизаветою провела свої дитячі роки і частину дитинства; крім гувернантки, принцесам був виділений великий штат прислуги [5] і 400 фунтів на рік на їхні потреби (за станом на 2013 рік — бл. 200 тисяч фунтів) [9]. Принцеси також з дитинства звикли багато подорожувати, оскільки королівське подружжя разом з дітьми і великим двором роз'їжджало між сотнею королівських резиденцій, які перебували в більшості своїй в долині Темзи [10].

Релігійне виховання і життя при дворі ред.

Релігійне навчання королівських нащадків починалося в дуже ранньому віці, і до чотирьох років діти повинні були знати псалтир. Святкові дні, зокрема Стрітення Господнє, Великдень, день пам'яті святого Георгія, Трійця, день Всіх Святих і Різдво Христове, а також дні святих, були відзначені спеціальними службами в каплиці, проповідями і розвагами; Єлизавета і Марія в ці дні здійснювали підношення під час меси. У Великий четвер дівчата роздавали подарунки біднякам; в Страсну п'ятницю їх вчили підповзати до хреста на колінах. Під час Великого і Різдвяного посту дівчата повинні були постити або утримуватися від м'яса. На Новий рік принцеси отримували подарунки, а на дванадцяту ночі їм дозволялося приєднатися до святкування і бенкету [11].

Час від часу маленьких принцес викликали до двору, де вони були присутні на фестивалях і під час державних візитів. При дворі Єлизавета і Марія приєднувалися до свити своєї матері, вивчаючи за її прикладом і прикладом її дам манери, музику, спів, танці, вишивку і все те, що вважалося необхідним для підготовки їх до ролі майбутніх дружин королів, матерів і «прикрас двору». Дівчата одягалися в мініатюрні версії розкішних нарядів, які носили шляхетні дами, а також вчилися, коли ставали старші, управлятися з важкими тканинами, довгими шлейфами і складними головними уборами. Гарних манер принцес навчали з раннього віку. Молодих принцес виховували в дуже глибокій повазі до їхніх батьків, з якими вони бачилися не часто; щовечора, коли вони були разом, дівчатка ставали на коліна перед своїм батьком і матір'ю і жадали їх благословення, яке було дано «в ім'я Отця, Сина і Святого Духа» [12].

Розклад дня ред.

Щоденний розпорядок дня, якому слідували Марія і Єлизавета, ймовірно, був схожий на той, який пізніше був встановлений королем для їх брата Едуарда, коли тому виповнилося три роки; також він міг ґрунтуватися на звичаях, описаних в побутових книгах їх дядька по батькові Джорджа, герцога Кларенса. Дітей будили приблизно о шостій годині ранку, щоб вони могли «встати в зручний час відповідно до [їх] віку», щоб бути присутніми на ранковій молитві в їх спальні. Потім дзвін повідомляв їм, що пора йти на месу, яку служив домашній капелан в місцевій каплиці. Регулярне дотримання літургійних служб розглядалося як необхідність для дітей короля. Відразу ж після меси принцеси снідали; ймовірними складовими сніданку були хліб, масло, ель, риба, м'ясо або яйця. Обід принцесам подавали в десять або одинадцятій годині ранку; сама трапеза мала вигляд «благородної служби» зі страв, «принесених шанованими людьми» і сквайрами в лівреях, і могла тривати до двох годин. Під час прийому їжі сестрам читали повчальні і благородні розповіді [13]; крім того, король Едуард IV наполягав на тому, щоб в будинках його дітей не було «скандалістів, хуліганів, небезпечних людей або прилюбодіїв», і вся розмова в їх присутності повинна була бути «добродійною, чесною … і мудрою» [14]. Після обіду принцеси приймали ванну і, можливо, отримували денний сон. Пізніше дівчаткам приносили напої і хліб, після чого дзвін закликав всіх до вечері. Вечеря подавався о четвертій годині вечора. Залишок вечора принцеси проводили в розвагах, таких як ігри і музика; спати дочки короля лягали приблизно о восьмій годині вечора, попередньо отримавши перекус у вигляді хліба, елю або вина та інших продуктів. Примітний той факт, що в рахунках двору принцес цього періоду майже не згадуються іграшки [15].

Безпеці принцес приділялася особлива увага. Після того, як о восьмій годині вечора закривалися двері покоїв Марії і Єлизавети, ніхто, крім особистих слуг принцес, не міг увійти до них. На ніч в спальні дівчаток залишали палаючу свічку або факел; зовнішні ворота закривалися о дев'ятій годині вечора в зимовий час і в десять в літній [16] [17]. Стражники обходили територію замку три-чотири рази за ніч, перевіряючи кожну кімнату. Пізніше до принца Едуарду була приставлена спеціальна людина, яка ночувала в його покоях і стежила за безпекою і здоров'ям хлопчика в нічний час; ймовірно, у принцес також була така людина [16].

Криза 1469—1471 років ред.

У березні 1469 року мати Марії, королева Єлизавета, народила ще одну доньку — Сесілію, що викликало серйозне занепокоєння короля і змусило його думати, що після нього країною правитиме його старша дочка Єлизавета. Роком раніше при дворі поповзли чутки про загострення ворожнечі між прихильником короля графом Уоріком і матір'ю Марії, численні родичі якої посунули графа при дворі. У тому ж 1468 році між Едуардом IV і Уоріком стався розкол через шлюб тітки Марії Маргарити: Уорік, який не зумів колись одружити короля на французькій принцесі, бажав укласти союз з Францією за допомогою шлюбу Маргарити з французьким принцом, проте Едуард IV, за порадою Вудвілів, видав сестру за ворога Франції — бургундського герцога Карла, якого Уорік ненавидів і зневажав. У 1469 році ворожнеча між Уоріком і королівським подружжям призвела до союзу графа з молодшим братом короля Джорджем Кларенсом, якого старша сестра Марії фактично змістила з позиції престолонаслідника [18].

Раніше, ще в той час, коли король був близький з Уоріком, граф бажав укласти шлюби своїх дочок Ізабелли і Анни, які були найбагатшими спадкоємицями в Англії, з братами короля, однак Едуард IV відмовив йому, побоюючись піднесення Невіллів. У липні 1469 року Кларенс відкрито виявив непокору братові, одружившись в Кале на старшій дочці Уоріка; потім обидва вони висадилися з військами в Англії і оголосили про претензії Джорджа на англійський трон, оголосивши Едуарда IV бастардом, народженим Сесілією Невілл від зв'язку з англійським лучником Блейкберном [19]. В цей час мати Марії разом з як мінімум двома дочками, однією з яких була Єлизавета, відвідувала Норідж, де їх прийняли з пишними урочистостями і театралізованими виставами; достовірно невідомо, хто з двох молодших на той момент принцес супроводжував матір, однак, імовірно, це була саме Марія, оскільки Сесілія була занадто мала. Королеву і принцес поселили в будинку ченців-проповідників; тут королівське сімейство отримало новини про те, що Уорік не тільки виграв битву при Еджкот-Мур, але і захопив короля, а також стратив без суду діда і дядька Марії по матері — графа Ріверса і Джона Вудвілла. Невідомо, як смерть діда вплинула на маленьких принцес, однак найімовірніше королева приховувала те, що трапилося від дітей [20]. В цей же час була арештована бабка Марії по матері, Жакетта Люксембурзька, звинувачена в чаклунстві і привороті короля. Хоча Жакетта була виправдана, цей неприємний епізод, а також невмотивована кара графа Ріверса показали, як далеко готові зайти вороги Едуарда IV заради знищення його дружини і її сім'ї. Незважаючи на все це, сама королева і її дочки під час короткого піднесення Уоріка не постраждали, за винятком того, що матері Марії був визначений урізаний штат прислуги [21].

До осені 1469 року Едуарду IV вдалося отримати свободу і вже у вересні він з тріумфом в'їхав в Лондон, де став переманювати дворян назад на свою сторону [22]. Взимку 1470 року король повністю відновив контроль над урядом і оголосив Уоріка і Кларенса зрадниками; обидва вони втекли до Франції, де до липня 1470 року Уоріку вдалося укласти союз з колишньою королевою Маргаритою Анжуйскою, яка бажала посадити на трон свого чоловіка або сина [23], який одружився з молодшою дочкою Уоріка [24]. У вересні 1470 року, коли Едуард IV готувався до вторгнення об'єднаних сил Уоріка і Маргарити Анжуйскої, Марія з сестрами і матір'ю була перевезена в Лондонський Тауер для забезпечення їх безпеки. Передбачаючи майбутню кризу, королева наказала зміцнити Тауер і збільшити охорону. Єлизавета Вудвіл була на сьомому місяці вагітності і для неї були підготовлені пологові покої, однак скористатися ними їй не вдалося: Уорік вторгся в Англію, і на початку жовтня в Лондоні з'явилися звістки про те, що батько Марії разом зі своїм братом Річардом Глостер втік з країни, маючи лише примарну надію на повернення [24]. 6 жовтня Уорік і Кларенс в'їхали в Сіті, а вже 30 жовтня король Генріх VI формально був знову зведений на престол [25].

Отримавши новини про падіння чоловіка, королева Єлизавета разом з матір'ю і трьома дочками [26], в число яких увійшла і Марія, серед ночі спішно покинула Тауер на барці і прибула в пошуках притулку в Вестмінстерське абатство, де її знали як дуже благочестиву жінку. Коли королівське сімейство прибуло в притулок, абатство було майже порожнім; під своє заступництво їх прийняв абат Вестмінстера Томас Міллінг — добрий, гостинна людина, він не побажав розміщувати королеву з дітьми разом зі злочинцями і поступився їм свій будинок біля західного входу в абатство, де були три кімнати і все необхідне для зручності королівської сім'ї [27]. Також, допомогу їм надавали прості лондонці: м'ясник Джон Гулд жертвував сім'ї короля Едуарда IV половину корови і двох овець в тиждень, а торговець рибою забезпечував їх провізією по п'ятницях і в дні постів [25].

Перебуваючи в притулку, принцеси більшу частину часу проводили з няньками, оскільки королева Єлизавета була зайнята народженням і наступним доглядом за принцом Едуардом [28], що з'явився на світ на початку листопада 1470 року [29]. Марія з сім'єю провела в притулку ще п'ять місяців [30]. У квітні 1471 року батько принцеси, підштовхнутий звісткою про народження сина, повернувся в Англію і в першу чергу, після того, як побував на подячному молебні у Вестмінстерському абатстві, вивів свою сім'ю з притулку. В ту ж ніч Марія в числі інших членів сім'ї була перевезена в замок Бейнард, який служив резиденцією її бабки по батькові — Сесілії Невілл [31] [32]. 11 квітня Йорки в супроводі матері короля, брата королеви Ентоні і архієпископа Кентерберійського Томаса Бурш'є вирушили в королівські покої Лондонського Тауера, в той час як батько Марії вирушив на північ відвойовувати королівство. 13 квітня в битві при Барнеті був убитий Уорік [33], 4 травня Едуард IV остаточно розбив війська Ланкастерів в битві при Тьюксбері [34], в якій був убитий спадкоємець Ланкастерів Едуард Вестмінстерський і захоплена в полон Маргарита Анжуйська [33]. Однак 12 травня, поки Едуард ще був на шляху до Лондону, останні прихильники Ланкастерів організували напад на Тауер, маючи намір повернути на трон Генріха VI; з річки були обстріляні дві вежі, в одній з яких знаходилася Марія з сім'єю. Напад було відбито, однак це змусило короля надати смерті свого попередника, і 21 травня 1471 року король Генріх VI був задушений в своїй темниці [35].

Останні роки, шлюбні плани і смерть ред.

 
Передбачуваний наречений Марії Фредерік I Датський

Наприкінці 1474 року Едуард IV, який готувався до вторгнення у Францію, підписав заповіт, за яким Марія і її старша сестра Єлизавета повинні були отримати придане в розмірі десяти тисяч марок [36] [28] за умови, що принцеси в питанні шлюбу будуть покірні матері і братові-королю [37]. Однак лише два місяці по тому Едуард IV уклав з Францією мирний договір, однією з умов якого був шлюб старшої сестри Марії з дофіном Карлом по досягненню нею віку шлюбної згоди; в разі передчасної кончини Єлизавети нареченою дофіна ставала сама Марія [38], однак в 1481 році вона, як видно, була заручена з майбутнім королем Данії Фредеріком [39] , що означало, що запасна наречена Франції більше не потрібна [40]. За іншими даними, заручення так і не відбулося: переговори про шлюб, незабаром після їх початку, були зупинені через погіршення здоров'я принцеси [41]. Раніше можливим нареченим Марії називався старший брат Фредеріка Йоганн Датський, проте невідомо, чи були коли-небудь початі переговори про шлюб [4].

У 1476 році Марія серед інших була присутня на церемонії перепоховання останків її діда по батькові герцога Йоркського і його другого сина в Фотерінгеї. У 1478 році Марія була присутня на весіллі свого молодшого брата Річарда, герцога Йоркського, і Анни Моубрей [38]; в 1480 році вона разом зі своєю молодшою сестрою Сесілією була посвячена в Дами ордену Підв'язки [42]. Крім цього ніяких даних про те, як жила Марія в останні роки немає; документи цього періоду містять лише відомості про політичну ситуацію в країні і не зачіпають приватне життя молодших членів королівської сім'ї [43].

Наприкінці 1481 року Марія захворіла [44] і 23 травня 1482 року померла [42] [44] в палаці Плацентія [4]. Тіло принцеси не було забальзамоване, але було одягнене в багатий одяг і виставлено для прощання в церкві в Гринвічі. У той же день була відслужена заупокійна меса єпископом Норіджським Джеймсом Голдуеллом; ще одна служба відбулася на наступний день в присутності багатьох релігійних діячів і представників знаті — єпископа Чичестерського Едварда Сторі, баронів Дакра, Дадлі і Бошана і декана Вінзора. Труну з тілом Марії з пишною процесією було доставлено в капелу святого Георгія Віндзорського замку і була поховано в південно-східній частині капели поруч з принцом Джорджем — сином Едуарда IV і Єлизавети Вудвілл, померлим в дитинстві [45]. Плакальницями на похороні Марії були сестра королеви баронеса Грей з Ратіну, леді Кетрін Грей, леді Стрендж, баронеса Дакр та інші дами [46]. Баронеса Дакр після смерті молодшого брата Марії, Джорджа, служила фрейліною і гувернанткою принцеси [44] [47]. Третя і остання меса була відслужена вже після похорону для простолюдинів [46].

У 1789 році робочий, який здійснював ремонт в капелі, випадково виявив і розкрив склеп короля Едуарда IV і його дружини Єлизавети Вудвілл. В прилеглому до склепу приміщенні були виявлені труни двох дітей — ймовірно Джорджа і Марії [48] [49]. Однак в 1810 році в капелі готувалися місця для поховання членів сім'ї Георга III і в іншому приміщенні були виявлені останки ще двох дітей; одні останки, що добре збереглися, підпадали під параметри Марії [50]. Таким чином, невідомо, чиї останки були поховані поруч з могилою Едуарда IV і його дружини [48] [49].

У культурі ред.

Марія є одним з другорядних персонажів роману Філіппи Грегорі «Біла королева». Вона також з'являється в декількох серіях екранізації роману Грегорі « Біла королева», проте по імені її називають тільки в серії «Ціна влади»: маленька Мері з'являється на екрані лише на кілька хвилин в контексті подій 1469 року.

Генеалогія ред.

Коментарі ред.

  1. ↑ Також могла зватись Марія або Мері Плантагенет.
  2. ↑ Вітраж був виготовлений за наказом Едуарда IV королівським майстром Вільямом Ньюве після народження молодшої сестри Сесілії Катерини в 1479 році, але до листопада 1480 року - до народження наймолодшої доньки короля Бріджит Йоркська. Пізніші дослідження визначили порядок розташування сестер як «Єлизавета, Сесілія, Анна, Катерина і Марія», проте ймовірніше, що Йоркські принцеси розташовані на вітражі по старшинству і Марія зображена друга ліворуч [3].

Примітки ред.

  1. ↑ Dictionary of Women Worldwide: 25,000 Women Through the Ages / A. Commire, D. Klezmer — Detroit: Gale, Yorkin Publications, 2006. — 2572 p. — ISBN 978-0-7876-7585-1
  2. ↑ а б Lundy D. R. The Peerage
  3. ↑ Weir, 2013, с. 435.
  4. ↑ а б в Panton, 2011, с. 336.
  5. ↑ а б Everett Green, 1851, с. 396.
  6. ↑ Weir, 2013, с. 21—22.
  7. ↑ Okerlund, 2009, с. 9.
  8. ↑ Weir, 2013, с. 16.
  9. ↑ Weir, 2013, с. 21.
  10. ↑ Weir, 2013, с. 17.
  11. ↑ Weir, 2013, с. 24—25.
  12. ↑ Weir, 2013, с. 25—26.
  13. ↑ Weir, 2013, с. 23.
  14. ↑ Weir, 2013, с. 26.
  15. ↑ Weir, 2013, с. 23—24.
  16. ↑ а б Weir, 2013, с. 24.
  17. ↑ Everett Green, 1851, с. 398.
  18. ↑ Weir, 2013, с. 30.
  19. ↑ Weir, 2013, с. 31—32.
  20. ↑ Weir, 2013, с. 36.
  21. ↑ Weir, 2013, с. 36—37.
  22. ↑ Loades, 2009, с. 71.
  23. ↑ Weir, 2013, с. 39.
  24. ↑ а б Weir, 2013, с. 40.
  25. ↑ а б Weir, 2013, с. 43.
  26. ↑ Okerlund, 2009, с. 6.
  27. ↑ Weir, 2013, с. 42.
  28. ↑ а б Loades, 2009, с. 72.
  29. ↑ Weir, 2011, с. 143.
  30. ↑ Weir, 2013, с. 44.
  31. ↑ Weir, 2013, с. 46.
  32. ↑ Everett Green, 1851, с. 397.
  33. ↑ а б Weir, 2013, с. 47.
  34. ↑ Okerlund, 2009, с. 7.
  35. ↑ Weir, 2013, с. 48—49.
  36. ↑ Okerlund, 2009, с. 13.
  37. ↑ Gairdner, 1889, с. 200.
  38. ↑ а б Everett Green, 1851, с. 399.
  39. ↑ Everett Green, 1851, с. 400.
  40. ↑ Horrox, 2004.
  41. ↑ Everett Green, 1851, с. 400—401.
  42. ↑ а б Weir, 2011, с. 138.
  43. ↑ Everett Green, 1851, с. 399—400.
  44. ↑ а б в Everett Green, 1851, с. 401.
  45. ↑ Everett Green, 1851, с. 401—403.
  46. ↑ а б Everett Green, 1851, с. 401—402.
  47. ↑ Weir, 2013, с. 60.
  48. ↑ а б St. John Hope, 1913, с. 418–419.
  49. ↑ а б Vetusta Monumenta, 1789, с. 4.
  50. ↑ Everett Green, 1851, с. 403.

Література ред.

  • Everett Green, Mary Anne. {{{Заголовок}}}. — Т. 3. — 395—403 p.
  • Gairdner, James. {{{Заголовок}}}. — P. 200—203.
  • Horrox, Rosemary. {{{Заголовок}}}.
  • Loades, David. {{{Заголовок}}}. — P. 71—86. — ISBN 184725019X, 9781847250193.
  • Okerlund, Garland A. {{{Заголовок}}}. — P. 13—14. — ISBN 0230100651, 9780230100657.
  • Panton, James. {{{Заголовок}}}. — P. 336. — ISBN 0810874970, 9780810874978.
  • St. John Hope, William. {{{Заголовок}}}. — P. 418—419.
  • Weir, Alison. {{{Заголовок}}}. — P. 138. — ISBN 1446449114, 9781446449110.
  • Weir, Alison. {{{Заголовок}}}. — 576 p. — ISBN 1448191386, 9781448191383.
  • {{{Заголовок}}}. — Т. 3. — P. 4.
  • Part II: Remarks on the Privy Purse Expenses and Memoirs of the Siblings of Elizabeth of York / / Wardrobe Accounts of Edward IV / ed. Nicholas Harris Nicolas.   - London: William Pickham, 1830. Архівовано 16   липня 2006   року.

Посилання ред.

  • Lady Mary Plantagenet (англ.). Thepeerage.com. Архів оригіналу за 25 січня 2013. Процитовано 13 квітня 2017.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Марія_Йоркська&oldid=41427063