Відкрити головне меню

Битва під Тьюксбері (англ. Battle of Tewkesbury) — битва між військами Ланкастерів та Йорків під час війни Червоної та Білої троянд у західній Англії, на території графства Глостершир, що відбулась 4 травня 1471 року і завершилась переконливою перемогою Йорків. Битва під Тьюксбері завершила один з періодів цієї війни, за якими йшли 14 років миру, що тривав аж до виступу Генрі Тюдора проти короля Річарда III.

Битва під Тьюксбері
Війна Червоної та Білої троянд
Lancaster victory over York.svg
Battle tewkesbury.JPG
Битва під Тьюксбері. Мініатюра з Гентського часопису
Координати: 51°59′11″ пн. ш. 2°09′41″ зх. д. / 51.98638888891677823° пн. ш. 2.1613888889166777° зх. д. / 51.98638888891677823; -2.1613888889166777
Дата: 4 травня 1471 року
Місце: поблизу Тьюксбері у Глостерширі, Англія
Результат: Остаточна перемога Йорків
Сторони
Yorkshire rose.svg Йорки Red Rose Badge of Lancaster.svg Ланкастери
Командувачі
Едуард IV Едмунд Бофорт, 4-й герцог Сомерсет
Військові сили
3 500 чоловік 5 000 чоловік
Втрати
Невідомі 2 000 чоловік

ПередісторіяРедагувати

До битви під Тьюксбері душевнохворий король з династії Ланкастерів Генріх VI був повторно схоплений своїм супротивником, королем з Йоркського дому Едуардом IV, та ув'язнений в Тауері. Постійна зміна на королівському троні Англії була наслідком інтриг «Творця королів», Річарда Невілла, графа Воріка, який спочатку підтримував Едуарда IV, а потім посварився з ним та перейшов на бік Генріха VI. Ворік загинув у битві під Барнетом за два тижні до битви під Тьюксбері.

Другу армію ланкастерців, що діяла в Англії, очолювала дружина короля Генріха Маргарита Анжуйська та їхній 17-річний син Едуард Вестмінстерський, принц Вельський. Дізнавшись про розгром йоркцями військ Воріка, приголомшена Маргарита повела свою армію до річки Северн поблизу міста Глостер, щоб переправитись через неї, але в цьому їй завадив комендант Глостера Річард Бошамп, прибічник Йорків. Тут її наздогнали війська йоркців під командуванням Едуарда IV.

Хід битвиРедагувати

Військове командування армією ланкастерців прийняв на себе Едмунд Бофорт, 4-й герцог Сомерсет, досвідчений полководець. Однак він недооцінив сили й можливості супротивника, що мав до того ж і перевагу в артилерії. Припустившись тактичної помилки, Сомерсет дозволив молодшому брату короля Едуарда IV Річарду (майбутньому королю Річарду III) атакувати й перекинути фланги бойової лінії Ланкастерів. Наступна паніка спричинила поспішну втечу всієї армії, в якій Сомерсет звинуватив одного зі своїх воєначальників, лорда Венлока (раніше слугував Йоркам), і стратив його (за іншими даними Венлоку вдалось втекти).

На полі бою, названому Криваві луки (Bloody Meadow), загинула половина війська Ланкастерів. Серед загиблих був і спадкоємець короля Генріха VI Едуард Вестмінстерський. Відповідно до легенди Едуард загинув від руки свого родича, молодшого брата короля Едуарда IV, герцога Кларенса. Едуард Вестмінстерський є єдиним в історії Англії принцом Вельським, що загинув у битві. У подальшому всі полководці ланкастерців, які брали участь у битві під Тьюксбері, були заарештовані та страчені. Королева Маргарита Анжуйська та її невістка Анна Невілл, дочка Воріка і вдова Едуарда Вестмінстерського, потрапили у полон до Едуарда IV Йорка. За кілька днів після цієї битви в Тауері було вбито ув'язненого там Генріха VI.

Частина вцілілих ланкастерців після розгрому на Кривавому лузі зуміли дістатись ближнього абатства Тьюксбері. На одних з дверей у Тьюксберійському абатстві збереглись 68 металевих пластин від обладунків бригантина, в яких воїни бились під Тьюксбері.