Відкрити головне меню

Марія Іммакулата Бурбон-Сицилійська

ерцгерцогиня і принцеса Австрійська

Марія Іммакулата Бурбон-Сицилійська, повне ім'я Марія Іммакулата Клементіна Бурбон-Сицилійська, (італ. Maria Immacolata Clementina di Borbone-Due Sicilie), (14 квітня 184418 лютого 1899) — ерцгерцогиня і принцеса Австрійська, принцеса Угорщини, Богемії і Тоскани, донька короля Обох Сицилій Фердінанда II та Марії Терезії Австрійської, дружина Австрійського ергерцога Карла Сальватора. Дама Ордену Зіркового хреста.

Марія Іммакулата Бурбон-Сицилійська
Maria immaculata due Sicilie.jpg
Ім'я при народженні Марія Іммакулата Клементіна
Народилася 14 квітня 1844(1844-04-14)
Неаполь, Королівство Обох Сицилій
Померла 18 лютого 1899(1899-02-18) (54 роки)
Відень, Австрія
Поховання Імператорський склеп
Громадянство
(підданство)
Flag of Italy (1861–1946).svg Королівство Італія
Діяльність аристократ
Титул Принцеса
Конфесія католицтво
Рід Бурбони
Батько Фердинанд II
Мати Марія Тереза Австрійська
Брати, сестри
У шлюбі з Карл Сальватор Австрійський
Діти Кароліна Марія Австрійська, Марія Терезія Австрійська-Тосканська, Леопольд Сальватор Габсбург-Тоскана, Франц Сальватор Австрійський[d] і Марія Іммакулата Австрійська
Нагороди
Order of the Starry Cross

Зміст

ЖиттєписРедагувати

Марія Іммакулата народилась 14 квітня 1844 року в Неаполі. Вона була п'ятою дитиною та другою донькою короля Обох Сицилій Фердінанда II та його другої дружини Марії Терезії Австрійської. Дівчинка мала старших братів Луїджі, Альфонсо та Альберто, що помер невдовзі після її народження, а також сестру Марію Аннунціату. Згодом в родині народилося ще семеро дітей. Матері не подобалося публічне життя, свій час вона присвячувала вихованню дітей та рукоділлю.

Марію Іммакулату змальовували як красиву, скромну та стриману дівчину. Батько помер, коли їй виповнилося п'ятнадцять. Новим королем став її зведений брат Франциск, що був ще досить молодий та недосвідчений.

В умовах нестабільної політичної обстановки він відмовився від угоди з Сардинією. А вже наступного, 1860, року Джузеппе Гарібальді, провідний вождь та полководець Рісорджименто, висадився у Марсалі. 7 вересня війська повстанців увійшли до Неаполю. Королівський двір перебрався перед цим в Гаету. Коли ситуація погіршилася і там, Марія Терезія з дітьми переїхали до Квіринальського палацу в Римі, куди їх запросив папа Римський Пій IX.

 
Карл Сальватор Австрійський

Влітку 1861 узяв шлюб старший брат Марії Іммакулати, Луїджі. За три місяці вона наслідувала його приклад. У віці 17 років принцеса вийшла заміж за ерцгерцога Карла Сальватора Австрійського, другого сина скинутого великого герцога Тоскани Леопольда II. Весілля відбулося 19 вересня 1861 року у Римі. З цієї нагоди Марію Іммакулату було нагороджено австрійським орденом Зіркового Хреста.

У подружжя народилося десятеро дітей:

Після кожного народження дитини чоловік дарував їй намисто з перлин. Через це австрійська імператриця Єлизавета жартома прозвала Марію Іммакулату «ловцем перлів».

Ерцгерцог помер у 1892. Марія Іммакулата пережила його на сім років і пішла з життя 18 лютого 1899 року. Похована у гробниці Фердинанда (Ferdinandsgruft) імператорського склепу Капуцинеркірхе поруч із чоловіком та п'ятьма їхніми дітьми, що померли раніше за неї.

ГалереяРедагувати

Родинне деревоРедагувати

Фердинанд I
 
Марія Кароліна Австрійська
 
Карл IV Іспанський
 
Марія Луїза Пармська
 
Леопольд II
 
Марія Луїза Іспанська
 
Фрідріх Вільгельм Нассау
 
Луїза Ізабелла Кірхберзька
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Франциск I
 
 
 
 
 
Марія Ізабелла Іспанська
 
 
 
 
 
Карл Людвиг Австрійський
 
 
 
 
 
Генрієтта Александріна Нассау-Вайльбурзька
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Фердинанд II
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Марія Терезія Австрійська
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Марія Іммакулата
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

ЛітератураРедагувати

  • Arrigo Petacco. La regina del sud. Milano, Mondadori, 1992. ISBN 88-04-43391-4 (італ.)

ПосиланняРедагувати