Відкрити головне меню

Франциск II (король Обох Сицилій)

Франциск II (16 січня 1836 — 27 грудня 1895) — останній король королівства Обох Сицилій в 18591861 роках. Повалено в результаті походу на чолі із Джузеппе Гарібальді.

Франциск II
Francesco II
Ignoto, Ritratto di Francesco II, 1859. Caserta, Palazzo Reale.jpg
Народився 16 січня 1836(18360116)
Неаполь
Помер 27 грудня 1894
Арко
·цукровий діабет
Поховання Базиліка Санта-К'яраd
Громадянство
(підданство)
Flag of Italy (1861–1946).svg Королівство Італія
Діяльність політик
Титул король Обох Сицилій
Посада монарх
Термін 1859—1861 роки
Попередник Фердинанд II
Наступник оролівство приєднано до Італії
Конфесія Римо-католицька церква
Рід Сицилійські Бурбони
Батько Фердинанд II
Мати Марія Христина Савойська
Брати, сестри
У шлюбі з Марія Софія Баварська
Діти 1 донька
Нагороди
орден Андрія Первозванного орден Святого Георгія IV ступеня орден Святого Олександра Невського Кавалер військового ордена Марії-Терезії (Австро-Угорщина) орден Чорного орла Орден Золотого руна
Great Royal Coat of Arms of the Two Sicilies.svg

ЖиттєписРедагувати

Походив з династії Сицилійських Бурбонів. Син Фердинанда II, короля Обох Сицилій, та Марії Христини Савойської. Народився у 1836 році в Неаполі. Мати померла при пологах. Виховувався під орудою своєї мачухи Марії Терези Австрійської, яка мала значний вплив на Франциска. Також замолоду оточив себе священниками та вищої знаттю. У лютому 1859 року оженився на представниці династії Віттельсбахів. Вже в травні того ж року після смерті батька стає володарем королівства.

ПравлінняРедагувати

Під впливом своїх радників відмовився впроваджувати Конституцію, хоча це обіцяв ще його батько. Влада фактично перейшла до першого міністра Карло Флінджері. Того ж року було укладено союз з Королівством Сардинія. Водночас у червні 1859 року чатсина швейцарської гвардії збунтувалося. Король обіцяв зреагувати на скарги гвардійців, але лише затягував час. Невдовзі генерал Алессандро Нунціанте оточив бунтівників, після чого їх знищив. Це негативно вплинуло на моральний дух усієї швейцарської гвардії. Не бажання діяти в рамках договору з Сардинією та впровадити Конституцію призвело до віставки Філанджері. У квітні 1860 року спалахнуло повстання на о. Сицилія.

У травні на острові висадився з двома тисячами волонтерів італійський генерал Д.Гарібальді. Підтриманий потужним всенародним повстанням, він завдав урядовим військам поразки у битвах при Калатафімі та за Палермо. У липні королівські війська зазнали поразки у битві при Мілаццо. До 1 серпня було втрачено увесь острів. Невдовзі війська Гарібальді переправилися через Мессенських протоку до Калабрії. Франциск II залишив Неаполь і замкнувся в Гаеті, добре укріпленої прибережної фортеці, що знаходиться в 80 км на північ від Неаполя. На допомогу Гарібальді підійшли сардинські війська. 1 жовтня неаполітанська армія була розбита при Капуї. 21 жовтня пройшов плебісцит, в результаті якого більшість неаполітанців визнало своїм королем Віктора-Еммануїла II, короля Сардинії. У лютому 1861, після піврічної облоги і запеклих боїв, Гаета капітулювала. Франциск II виоїхав до Риму і знайшов притулок у папи Пія IX.

У вигнанніРедагувати

Спочатку колишній король мешкав у Римі, де його дружина закохалася у офіцера папської гвардії й завагітніла. Протягом десяти наступних років він безуспішно намагався організувати в Неаполі заколот в свою користь. З 1870 року Францтиск мандрував Францією, Іспанією, Австрією та Баварією. Зрештою 1894 року помер в м. Арко (провінція Тренто, тоді Австро-Угорщина).

РодинаРедагувати

Дружина —Марія Софія, донька Максиміліана, герцога Баварського

Діти:

  • Марія Христина Пія (1869—1870)

ДжерелаРедагувати

  • Pier Giusto Jaeger, Francesco II di Borbone: l'ultimo re di Napoli, Milano, Mondadori, 1982.
  • Gigi Di Fiore, L'esilio del re Borbone nell'Italia dei Savoia, Milano, edizione Focus storia (Gruner+Jahr/Mondadori libri), 2015.
Попередник
Фердинанд II
  Король Єрусалиму
1859-1895
титулярний
  Наступник
Альфонсо Бурбон-Сицилійський, граф ді Казерта