Франциск II (король Обох Сицилій)

Франциск (Франческо) II (16 січня 1836 — 27 грудня 1895) — останній король королівства Обох Сицилій в 18591861 роках. Повалено в результаті походу на чолі із Джузеппе Гарібальді.

Франциск II
італ. Francesco II
Ignoto, Ritratto di Francesco II, 1859. Caserta, Palazzo Reale.jpg
Народився 16 січня 1836(18360116)
Неаполь
Помер 27 грудня 1894
Арко
·цукровий діабет
Поховання Базиліка Санта-К'яраd
Країна Flag of Italy (1861–1946).svg Королівство Італія
Діяльність політик
Титул король Обох Сицилій
Посада монарх
Термін 1859—1861
Попередник Фердинанд II
Наступник Королівство приєднано до Італії
Конфесія Католицька церква
Рід Сицилійські Бурбони
Батько Фердинанд II
Мати Марія Крістіна Савойська
Брати, сестри Марія Аннунціата Бурбон-Сицилійська, Марія Іммакулата Бурбон-Сицилійська, Princess Maria Pia of Bourbon-Two Siciliesd, Princess Maria Luisa of Bourbon-Two Siciliesd, Prince Louis, Count of Tranid, Prince Gaetan, Count of Girgentid, Prince Gennaro, Count of Caltagironed, Prince Pasquale, Count of Barid і Альфонсо Бурбон-Сицилійський
У шлюбі з Марія Софія Баварська
Діти 1 донька
Нагороди
Орден Святого Януарія
Константинівський орден Святого Георгія Орден Святого Фердинанда за заслуги
Орден Святого Георгія і Возз'єднання Орден Франциска I
Кавалер ордена Золотого руна
Великий хрест ордена Карлоса III
Кавалер Великого хреста Королівського угорського ордена Святого Стефана
Кавалер ордена Марії-Терезії
Орден «Pour le Mérite» (Пруссія)
Орден Чорного орла
Великий Хрест ордена Червоного орла
Кавалер Великого хреста ордена Лепольда I
Орден Святого Губерта
Орден Рутової корони
Орден Корони (Вюртемберг)
Хрест Дона Педро I
Орден Слона
Орден Святого Йосипа
Орден Святого Андрія Первозванного
Орден Святого Олександра Невського
Орден Святого Георгія
Great Royal Coat of Arms of the Two Sicilies.svg

ЖиттєписРедагувати

Походив з династії Сицилійських Бурбонів. Син Фердинанда II, короля Обох Сицилій, та Марії Крістіни Савойської. Народився у 1836 році в Неаполі. Мати померла при пологах. Виховувався під орудою своєї мачухи Марії Терези Австрійської, яка мала значний вплив на Франциска. Також замолоду оточив себе священниками та вищої знаттю. У лютому 1859 року оженився на представниці династії Віттельсбахів. Вже в травні того ж року після смерті батька стає володарем королівства.

ПравлінняРедагувати

Під впливом своїх радників відмовився впроваджувати Конституцію, хоча це обіцяв ще його батько. Влада фактично перейшла до першого міністра Карло Флінджері. Того ж року було укладено союз з Королівством Сардинія. Водночас у червні 1859 року частина швейцарської гвардії збунтувалося. Король обіцяв зреагувати на скарги гвардійців, але лише затягував час. Невдовзі генерал Алессандро Нунціанте оточив бунтівників, після чого їх знищив. Це негативно вплинуло на моральний дух усієї швейцарської гвардії. Не бажання діяти в рамках договору з Сардинією та впровадити Конституцію призвело до відставки Філанджері. У квітні 1860 року спалахнуло повстання на о. Сицилія.

У травні на острові висадився з двома тисячами волонтерів італійський генерал Д. Гарібальді. Підтриманий потужним всенародним повстанням, він завдав урядовим військам поразки у битвах при Калатафімі та за Палермо. У липні королівські війська зазнали поразки у битві при Мілаццо. До 1 серпня було втрачено увесь острів. Невдовзі війська Гарібальді переправилися через Мессенських протоку до Калабрії. Франциск II залишив Неаполь і замкнувся в Гаеті, добре укріпленій прибережній фортеці, що знаходиться в 80 км на північ від Неаполя. На допомогу Гарібальді підійшли сардинські війська. 1 жовтня неаполітанська армія була розбита при Капуї. 21 жовтня пройшов плебісцит, в результаті якого більшість неаполітанців визнало своїм королем Віктора-Еммануїла II, короля Сардинії. У лютому 1861, після піврічної облоги і запеклих боїв, Гаета капітулювала. Франциск II виїхав до Риму і знайшов притулок у папи Пія IX.

У вигнанніРедагувати

Спочатку колишній король мешкав у Римі, де його дружина закохалася у офіцера папської гвардії й завагітніла. Протягом десяти наступних років він безуспішно намагався організувати в Неаполі заколот в свою користь. З 1870 року Франциск мандрував Францією, Іспанією, Австрією та Баварією. Зрештою 1894 року помер в м. Арко (провінція Тренто, тоді Австро-Угорщина).

РодинаРедагувати

Дружина — Марія Софія, донька Максиміліана, герцога Баварського

Діти:

  • Марія Христина Пія (1869—1870)

НагородиРедагувати

Королівство Обох СицилійРедагувати

ІспаніяРедагувати

Австро-УгорщинаРедагувати

Королівство ПруссіяРедагувати

Російська імперіяРедагувати

Інші країниРедагувати

ДжерелаРедагувати

  • Pier Giusto Jaeger, Francesco II di Borbone: l'ultimo re di Napoli, Milano, Mondadori, 1982.
  • Gigi Di Fiore, L'esilio del re Borbone nell'Italia dei Savoia, Milano, edizione Focus storia (Gruner+Jahr/Mondadori libri), 2015.
Попередник
Фердинанд II
  Король Єрусалиму
1859-1895
титулярний
  Наступник
Альфонсо Бурбон-Сицилійський, граф ді Казерта