Маріанна Бахмаєр
Маріанна Бахмаєр (нім. Marianne Bachmeier, 3 червня 1950, Зарштедт, Німеччина — 17 вересня 1996, Любек, Німеччина) — одна з найрезонансніших вігіланток, що застрелила вбивцю своєї дочки в залі окружного суду міста Любек у 1981 році.
| Маріанна Бахмаєр | |
|---|---|
 Могила Маріанни Бахмаєр та її дочки Анни на кладовищі міста Любек | |
| Народилася |
3 червня 1950[1] Зарштедт, Гільдесгайм, Нижня Саксонія, ФРН |
| Померла |
17 вересня 1996[1] (46 років) Любек, Шлезвіг-Гольштейн, Німеччина ·рак підшлункової залози |
| Поховання | Burgtorfriedhofd |
| Країна |
 Німеччина |
| Місце проживання |
Лаґос Сицилія |
| Діяльність | рестораторка |
| Знання мов | німецька |
Життєпис ред.
Бахмаєр виросла в Зарштедті, куди її батьки переїхали зі Східної Пруссії. Її батько був членом Ваффен-СС, згодом мати розлучилась і одружилася з іншим чоловіком.
В 1966 році Бахмаєр 16-річною народила дитину, яку віддала на усиновлення. Знову завагітніла у 18 років від свого хлопця. Незадовго після других пологів її зґвалтували. Другу дитину вона також віддала на усиновлення. В 1972 році народила дочку Анну. Після пологів Бахмаєр пішла на операцію зі стерилізації і ростила дитину самотужки.
Вбивство дочки ред.
5 травня 1980 року 7-річна Анна Бахмаєр посварилась з матір'ю і вирішила не піти до школи. Анну викрав Клаус Грабовскі, 35-річний м'ясник, будинок якого вона відвідувала, щоб гратись з його котами. Він утримував Анну в підвалі протягом кількох годин, здійснював над нею сексуальне насильство і зрештою задушив її колготами своєї нареченої. За словами прокурора, він зв'язав дівчинку і запакував її до коробки, яку потім залишив біля канави. Наречена видала його поліції.
Клаус Грабовскі до цього вже був засуджений за сексуальне насильство над двома дівчатами. В 1976 році він добровільно пройшов хімічну кастрацію, хоча, як пізніше стало відомо, він таємно вживав гормональні препарати, намагаючись відновитись після кастрації. Після арешту Грабовскі стверджував, що не мав наміру ґвалтували Анну. Він сказав, що 7-річна Анна почала зваблювати і шантажувати його, тому через страх повернутися до в'язниці він її вбив. Нібито дівчинка мала розповісти матері про те, що він торкався її в заборонених місцях, якщо він не дасть їй грошей.
Суд ред.
6 березня 1981 року, на третій день суду, Маріанна Бахмаєр таємно пронесла пістолет Beretta 70[2] до будівлі окружного суду міста Любек і вистрілила у спину Клаусові Грабовскі, який зізнався у вбивстві її дочки[3]. Вона націлила пістолет на його спину і натиснула на гачок вісім разів. Сім куль потрапили в Клауса, і він помер практично миттєво[4].
Це стало, ймовірно, найвідомішим випадком вігілантизму (покарання в обхід правових процедур) в історії ФРН. Подія викликала резонанс та широке висвітлення в ЗМІ, телевізійні групи з усього світу приїхали до Любека, щоб зробити репортаж.
Значна частина суспільства з розумінням поставилася до вчинку Бахмаєр. Жінка продала ексклюзивну історію свого життя для журналу Stern за 250 000 німецьких марок.
Вирок за вбивство ред.
2 листопада 1982 року розпочався судовий процес над Бахмаєр за звинуваченнями в умисному вбивстві Клауса Грабовскі. Пізніше прокуратура зняла звинувачення в умисному вбивстві. Після 28 днів слухань справи, 2 березня 1983 року її засудили за ненавмисне вбивство та незаконне володіння вогнепальною зброєю до шести років в'язниці. Бахмаєр звільнили достроково з випробувальним терміном після трьох років ув'язнення.
Подальше життя ред.
Маріанна Бахмаєр одружилась в 1985 році і разом з чоловіком в 1988 році переїхала до Лагосу, Нігерія, де він викладав у німецькій школі. Вони розлучились в 1990 році й Бахмаєр переїхала до Сицилії. Після того як їй діагностували рак, вона повернулась до Німеччини.
21 вересня 1995 року Бахмаєр з'явилась на інтерв'ю в ток-шоу Fliege на телеканалі Das Erste. Вона зізналася, що застрелила вбивцю своєї доньки, попередньо все обміркувавши. Її метою було забезпечити дотримання справедливості та запобігти подальшому поширенню брехні про її дочку Анну.
17 вересня 1996 року Бахмаєр померла у віці 46 років в лікарні Любека через рак підшлункової залози. Незадовго до смерті вона попросила репортера телекомпанії NDR, Лукаса Марію Бомер зафільмувати кінець її життя. Її поховано поряд з дочкою Анною на кладовищі Любека.
Фільми ред.
- 1984: Annas Mutter – Режисер: Буркхард Дріст (з Гудрун Ландгребе)
- 1984: Der Fall Bachmeier – Keine Zeit für Tränen – Режисер: Харк Бем (з Марі Колвін)
- 1996: Das langsame Sterben der Marianne Bachmeier – Режисер: Лукас Марія Бомер
- 2006: Документальний фільм: Die Rache der Marianne Bachmeier, в серії ARD Die großen Kriminalfälle (Staffel 5, Folge 28)
- 2016: Документальний фільм: Wenn Frauen töten: Marianne Bachmeier, в серії ZDF Aufgeklärt – Spektakuläre Kriminalfälle
- 2021: Документальний фільм: Das langsame Sterben der Marianne Bachmeier
- 2021: Документальний фільм: Tödliche Schüsse im Gerichtssaal | Der Fall Marianne Bachmeier на YouTube-каналі Der Fall
Примітки ред.
- ↑ а б в FemBio database
- ↑ Museen Nord: Pistole (нім.). Архів оригіналу за 17 листопада 2022. Процитовано 17 листопада 2022.
- ↑ Hilger, Maternus (3 червня 2021). Berühmter Kriminalfall: Marianne Bachmeier tötet Mann im Gericht. Express (нім.). Архів оригіналу за 3 лютого 2022. Процитовано 3 лютого 2022.
- ↑ Evans, Stephen (5 лютого 2014). The Nazi murder law that still exists. Berlin: BBC News. Архів оригіналу за 29 квітня 2018. Процитовано 20 червня 2018.