Відкрити головне меню

Маруша (Марина) Загоровська (? —1617) — представниця україно-литовського князівського роду, меценатка, боролася з уніатами.

Маруша Загоровська
Ім'я при народженні Маруша Збаразька
Народилася невідомо
Збараж
Померла 1617
Громадянство Річ Посполита
Національність українка
Титул княгиня
Конфесія православ'я
Рід Збаразькі
Батько Микола Збаразький
Мати Козечанка
У шлюбі з Василь Загоровський
Діти 1 донька

Зміст

ЖиттєписРедагувати

ШлюбРедагувати

Походила з магнатського роду князів Збаразьких. Дочка Миколи Збаразького, крем'янецького старости, та княжни Козечанки. Здобула домашню освіту. 29 вересня 1564 року було укладено шлюб з брацлавським каштеляном Василем Загоровським. У перешлюбній домовленості як посаг отримала материнські маєтності.

Спочатку подружжя за звичаєм одне одного обдаровували записами маєтностей, зокрема, Маруша 1/3 своїх подарувала, 2/3 надала в заставу за фіктивний борг. 10 липня 1564 року Василь Загоровський вніс до актових книг віновий запис дружині на третині маєтностей Суходоли, Дьогтів, Перевали і Таврів. У липні 1566 року під час розподілу материнської спадщини Маруші з братом — князем Янушем Збаразьким — її чоловік виступав захисником дружини. Отримала двори Замлицький та Гривятковський, села Войковичі, Форостів.

У червні 1567 батько Маруші вніс «протестацію» на дії зятя до суду, за якою В. Загоровський, «не маючи власного доброго помешкання, примусив дружину зробити дарчі». 7 травня 1567 року Ганна Деспотівна — мачуха Маруші — скаржилася, що хотіла провідати пасербицю, але урядник Загоровського не пустив її на «двір» та не дозволив бачитись. Через кілька днів князь М. Збаразький з озброєною свитою приїхав та забрав доньку із собою, на що Загоровський заніс скаргу. У червні 1567 року мачуха Маруши від імені чоловіка заявила, що «пан Василий Петрович Загоровский ниякие поневолне учиненые записы от малжонки своее а дочки его милости князя …княжны Марины, … одержавши, у книги кгродские и земъские записати мелъ». На слуханні в гродському суді у Володимирі Маруша скаржилась, ніби від мужа «везеня, бою и зраненя приймовала и терпела, которого зраненя и тепер дей знаки в себе в голове мает». Перебралася додому батька вже вагітною, народивши там доньку Ганну.

27 серпня 1568 року возний Тихно Радовицький підтвердив офіційне розлучення Маруші з Василем Загоровським, здійснене єпископом Володимирським і берестейським Феодосієм. Протягом 1568 року між колишнім подружжям відбувалися конфлікти довкола маєткностей Маруші Збаразької, які вона отримала в посаг. Попри офіційне розлучення і другий шлюб колишнього чоловіка, Маруша ще в 1613 році продовжувала називати себе брацлавською каштеляновою та панею Загоровською.

Після смерті у 1603 році своєї дочки займалася вихованням онук Маріанни та Олени, намагаючись надати їм православну освіту.

Конфлікт з Митрополитом Іпатієм ПортіємРедагувати

Відома своєю підтримкою православної церкви. Боролася з покаталиченням руських (українських земель). Ще до Берестейської унії 1596 року мала конфлікт з єпископом Іпатієм Потієм за право володіння церквою святого Іллі з її маєтностями у м. Володимир-Волинський. За версією владики Іпатія, княгиня Збаразь­ка незаконно вилучила з-під юрисдикції володимирських єпископів згадану церкву, тож він у судовому порядку вимагав відновити порушені права. У серпні 1596 року (ще до проголошення унії в Бересті) Потій, маючи на меті тимчасово припинити богослужіння у цьому храмі, виніс звідти антимінс. Ця подія трактувалася Загоровською як незаконне вторгнення у церкву та її пограбування. Зрозуміло, що проголошення унії надало конфлікту релігійного забарвлення, яке між тим було лише зовнішньою декорацією чисто майнового конфлікту. Слід зазначити, що до остаточного вирішення справи у суді (1609 року) Потій (тоді вже унійний митрополит) утримувався від будь-яких силових дій. Врешті, Маруша Збаразька змушена була визнати претензії митрополита обґрунтованими.

Вона зреклася прав на церкву св. Іллі на користь володимирських владик і записала фундуш на храм, вочевидь як компенсацію за багаторічні судові витрати. Проте й надалі підтримувала православні установи в боротьбі з католиками й уніатами.

Померла на початку 1617 року. Відомо, що у жовтні того ж року в Кременецькому ґродському суді розглядався позов щодо судді цього суду Олександра Куликовського і кременецького бурграбія Олександрп Делешкана від Анастасії Дедеркало, яка обвинуватила їх у приховуванні заповіту Маруші.

РодинаРедагувати

Чоловік — Василь Загоровський

Діти:

ДжерелаРедагувати

  • Довбищенко М. РЕАЛІЇ ТА МІФИ РЕЛІГІЙНОГО ПРОТИСТОЯННЯ НА ВОЛИНІ В КІНЦІ XVI — першій половині XVII ст. // СОЦІУМ. Альманах соціальної історії. Випуск 2. — 2003 — С. 57—82.
  • Центральний державний історичний архів України в м. Києві., ф. 25, оп. 1, спр. 166, арк. 649—650зв.; ф. 28, спр. 1, арк. 113 зв.–118 зв.; оп. 1, спр. 2, арк. 91.
  • Володимирський гродський суд. Подокументні описи. — К., 2002.
  • Кременецький земський суд. Описи актових книг. XVI—XVII ст. К.:Наукова думку, — 1965. — арк. 21 зв. — 21.
  • Archiwum Domu Sapiehów, wydane staraniem rodziny. — T. 1: Listy z lat 1575—1606 / Opr. A. Prochaska. — Lwów, 1892. — S. 320.
  • Архив Юго-Западной России — Ч. VIII, т. 3. — С. 77. (рос.)