Мартін Вільгельм Кутта
Ма́ртін Вільге́льм Ку́тта (нім. Martin Wilhelm Kutta, 3 листопада 1867, Бичина, Верхня Сілезія — 25 грудня 1944, Фюрстенфельдбрук, Німецька імперія) — німецький математик. Співавтор відомого сімейства методів наближеного інтегрування звичайних диференціальних рівнянь (методів Рунге — Кутти). Також відомий завдяки аеродинамічній поверхні Жуковського — Кутти і аеродинамічній умові Кутти[en], теорему Жуковського також називають теоремою Кутти — Жуковського.
| Мартін Вільгельм Кутта | |
|---|---|
нім. Wilhelm Kutta  | |
 | |
| Народився | 3 листопада 1867[1][2] Бичина, Ключборський повіт, Опольське воєводство, Республіка Польща |
| Помер | 25 грудня 1944[1][2] (77 років) Фюрстенфельдбрук, Верхня Баварія, Баварія, Німецький Райх[1] |
| Місце проживання | Німеччина |
| Країна | .svg){kind=small} Німецький Райх |
| Діяльність | математик, інженер, викладач університету |
| Alma mater | Вроцлавський університет (1890)[2] Мюнхенський технічний університет (1894)[2] Мюнхенський університет Людвіга-Максиміліана[3] |
| Галузь | математика, аеродинаміка, алгебра[4], фізика[4] і астрономія[4] |
| Заклад | Technical University of Stuttgartd[2] Єнський університет[2] Рейнсько-Вестфальський технічний університет Аахена[2] Мюнхенський технічний університет[2] |
| Науковий керівник | Фердинанд фон Ліндеман[5] і Gustav Bauerd[6] |
| Вчителі | Вальтер фон Дік |
 Мартін Вільгельм Кутта у Вікісховищі | |
Життєпис
ред.Народився в Пічені (Верхня Сілезія; нині Бичина, Польща). Навчався в Бреславському університеті (нині Вроцлавський) від 1885 до 1890 року, продовжив навчання в Мюнхені до 1894 року, де став асистентом Вальтера Діка. Від 1898 року провів рік в університеті Кембриджа. 1911 року в Штутгарті став професором, де продовжував працювати до виходу на пенсію 1935 року.
1901 року розробив відоме сімейство методів наближеного розв'язування звичайних диференціальних рівнянь та їх систем.
Помер у Фюрстенфельдбруці (Німеччина).
Вимова прізвища
ред.Згідно з граматичними нормами української мови, прізвище Кутта відмінюється, тому, наприклад, кажуть: «Метод Ру́нге — Ку́тти четвертого порядку». Однак іноді на практиці зустрічається і варіант без відмінювання: «Метод Рунге — Кутта»[7].
Примітки
ред.- ↑ а б в Deutsche Nationalbibliothek Record #128222557 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
- ↑ а б в г д е ж и Архів історії математики Мактьютор — 1994.
- ↑ Математичний генеалогічний проєкт — 1997.
- ↑ а б в Чеська національна авторитетна база даних
- ↑ Математичний генеалогічний проєкт — 1997.
- ↑ Математичний генеалогічний проєкт — 1997.
- ↑ Див., наприклад, А. Кунинець, М. Кутнів. Методи Рунге–Кутта четвертого порядку точності для нелінійних звичайних диференціальних рівнянь другого порядку з сингулярністю першого роду // Вісн. Львів. ун-ту. — 2015. — (Сер. прикл. матем. та інф.).