Мандричине

Мандри́чине (до 2024 року — Першотравне́ве) — селище у Богодухівській міській громаді Богодухівського району Харківської області України. Поштове відділення: Шарівське

селище Мандричине
Країна	Україна
Область	Харківська область
Район	Богодухівський район
Тер. громада	Богодухівська міська громада
Код КАТОТТГ	UA63020010750097831
Облікова картка	Мандричине
Основні дані
Засновано	1921
Площа	1,99 км²
Населення	319 осіб
Густота	160 осіб/км²;
Поштовий індекс	62155
Телефонний код	+380 5758
Географічні координати	49°59′40″ пн. ш. 35°26′12″ сх. д.
Водойма	річка Мерчик
Відстань
Найближча залізнична станція:	—
Селищна влада
Адреса	62103, Харківська обл., Богодухівський р-н, м. Богодухів, площа Соборності, буд. 2
Карта
Мандричине
Мандричине Мандричине

Географія

Селище Мандричине знаходиться на річці Мандричина, лівій притоці Мерчика. На річці велика загата. Вище за течією село Мар'їне. Нижче за течією — селище Шарівка. За 6 км залізнична станція Мар'їне.

Історія

• 1921 — дата заснування.
• 12 червня 2020 року, відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України № 725-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Харківської області», селище увійшло до Богодухівської міської громади.
• 19 липня 2020 року, в результаті адміністративно-територіальної реформи та ліквідації Богодухівського району (1923—2020), селище увійшло до складу новоутвореного Богодухівського району Харківської області.
• 19 вересня 2024 року Верховна Рада підтримала перейменування селища Першотравневе на Мандричине. 26 вересня 2024 року перейменування набуло чинності.

Голодомор: Уроки історії

Пам'ятник жертвам Голодомору 1932—1933 років у Першотравневому

Пам'ятник встановлений на сільському кладовищі на місці колективного поховання жертв Голодомору (приблизно на 50 осіб). Село перед голодомором 1932–1933 років нараховувало 120 дворів переселенців з числа незаможних селян, яким віддали наділи на колишніх церковних землях. Так званих «кулаків» у селі ніколи не було. Загалом під час голодомору в ньому загинуло близько 300 осіб. Пам'ятник створений у 1993 році в 60-ті роковини голодомору. Ініціатори створення — Михайло Петрович Бойченко, колишній секретар парткому радгоспу ім. Свердлова, та Микола Федорович Солоненко, полковник у відставці. Ідея створення пам'ятника виникла не випадково. Дід Миколи Бойченка, Тимофій Махота, був однією з найшановніших людей у селі, мав добре господарство, яке створив своєю працею. Але у 1933 році він був висланий на каторгу без жодних звинувачень, просто за розкладкою. Дід загинув на лісоповалах. Микола Солоненко народився у квітні 1933 року пухлим. Його мати також була опухлою від голоду. Він є одним з двох немовлят, що народилися того року і вижили. Як зазначив Микола Солоненко у своїй роботі «Виконуючи заповіти моїх замордованих голодом земляків» (Харків: Просвіта, 1999):

«Діти 1932-33 років народження вимерли майже повністю. Пізніше в селищі два роки поспіль не було набору в перший клас. Через це і мені довелося закінчити 10 клас у 19 років. Старших діток батьки намагалися підкидати в Харкові поближче до міліції. Значна частина цих діток знайшла смерть у Салтівських бараках, але немало вціліло, а згодом потрапили до Курязької колонії малолітніх злочинців. Саме оцим мученикам голоду С. Макаренко згодом давав „путевку в жизнь“ (С. 11).» Цікавий факт: «Жоден з партійців, які були з найбідніших і най ледачіших селян, не загинули з голоду, ні вони, ні їх діти». (Там само.). Про реальні причини голоду він повідомляє таке: Село не було занесено на «чорну дошку». Але в ньому були реквізиції продовольства. «Після вилучення зерна черга дійшла до городини, аж до насіння моркви, буряків, огірків, не кажучи про овочі. Люди знов опинилися в полі у пошуках втрачених і тепер перемерзлих овочів. Викопували здохлих тварин, поїдали кішок, собак, все що рухалось, виловлювали в річках молюсків» (С. 9). «А тим часом реквізовані продукти гнили, проростаючи на непристосованих майданчиках простонеба. На всю потужність працювали спиртзаводи Шарівки і Дублянки, що були поблизу мого селища. Вкрай зіпсоване зерно в яругах обливали гасом і спалювали, згодом засипали землею. На багатій родючій землі настало пекло.» (С. 9).

Див. також

• Перелік населених пунктів, що постраждали від Голодомору 1932-1933, Харківська область

Посилання

• Мапа Шуберта, 1878 р. // http://www.etomesto.ru/shubert-map/23-13/ [Архівовано 25 листопада 2017 у Wayback Machine.]
• Мандричине на сайті Верховної Ради^{[недоступне посилання з липня 2019]}
• Погода: Мандричине [Архівовано 23 березня 2016 у Wayback Machine.]
• Уроки історії: Голодомор 1932—1933 років