Малтабар Леонід Маркович

Леоні́д Ма́ркович Малтаба́р (1 червня 1925(19250601), Великий Янисоль — 19 березня 2014) — радянський вчений в галузі виноградарства. Доктор сільськогосподарських наук з 1971 року, професор з 1972 року, академік Міжнародної академії виноградарства і виноробства з 1998 року.

Малтабар Леонід Маркович
Народився	1 червня 1925(1925-06-01) Великий Янисоль
Помер	19 березня 2014(2014-03-19) (88 років)
Країна	СРСР→ Росія
Діяльність	винахідник
Alma mater	Краснодарський інститут харчової промисловості
Галузь	виноградарство
Заклад	Кубанський державний аграрний університет
Вчене звання	професор
Науковий ступінь	доктор сільськогосподарських наук
Науковий керівник	А. С. Мержаніан
Партія	ВКП(б)
Нагороди

Біографія

Народився 1 червня 1925 року в селищі Великий Янисоль (тепер Велика Новосілка Донецької області). 1947 року з відзнакою закінчив агрономічний факультет Краснодарського інституту харчової промисловості, здобувши спеціальність агронома виноградаря — винороба вищої кваліфікації. Член ВКП(б) з 1949 року.

Після отримання вищої освіти, за розподілом направлений на роботу науковим співробітником в Кишинівську філію Всесоюзного науково-дослідного інституту виноградарства і виноробства «Магарач», де працював з вченими: професором Я. І. Принцом, М. П. Бузіним, В. В. Зотовим, О. Г. Мішуренко і іншими. Спочатку під керівництвом професора Я. І. Принца займався питаннями боротьби з філоксерою хімічними методами, потім за порадою М. П. Бузіна і С. О. Мельника почав дослідження з розробки технології вирощування живців на маточниках підщепних філоксеростійких лоз, поєднуючи наукову роботу з викладацькою в Кишинівському училищі виноробства і виноградарства, а також брав участь в організації приміських колгоспів.

У 1950 році, за рекомендацією Ленінського райкому КПРС Кишинева, вступив до аспірантури в Молдавську філію АН СРСР, яку закінчив 1953 року, захистивши кандидатську дисертацію в Одеському сільськогосподарському інституті на тему «Вплив систем ведення та формування кущів на маточниках підщепних філоксеростійких лоз на вихід і якість живців». З 1954 року науковий співробітник в Молдавському науково-дослідному інституті виноградарства і виноробства, а у 1956—1961 роках року — завідувач відділу агротехніки винограду. З початку 1961 року до червня 1965 року — перший заступник міністра сільського господарства Молдавської РСР.

1965 року очолив новостворений науковий відділ з розсадництва при Молдавському науково-дослідному інституті виноградарства і виноробства. В лютому 1971 року в Молдавській АН захистив докторську дисертацію на тему «Наукові основи технології виробництва щепленого виноградного посадкового матеріалу». До цього часу їм була створена наукова школа і підготовлено 7 кандидатів сільськогосподарських наук, а також написана монографія обсягом 16,5 листів «Виробництво щеплених саджанців винограду», за що йому в 1972 році присвоєно вчене звання професор і був нагороджений орденом Трудового Червоного Прапора.

З 1973 по вересень 1996 року — завідувач кафедри виноградарства Кубанського сільськогосподарського інституту.

Помер 19 березня 2014 року.

Наукова і громадська діяльність

Вченим вивчені біологічно закономірності ризо- і каллусогенеза у живців і щеплень винограду, розроблені і впроваджені наукові основи інтенсивної технології виробництва винограду і виноградного посадкового матеріалу. Брав участь у створенні нового типу навчальних закладів (радгоспів-технікумів) в Молдавській РСР.

Видав 2 підручники з виноградарства (у співавторстві), 5 навчальних посібників, 6 монографій (3 з них у співавторстві), 9 рекомендацій, опублікував понад 400 науково-педагогічних робіт, отримав 14 авторських свідоцтв і 15 патентів на винаходи. Був членом редколегії капітальної 3-томної праці «Енциклопедія виноградарства», для якої він написав 40 статей. Серед робіт:

• Виноградарство Молдавии. — К., 1968 (у співавторстві);
• Производство привитых виноградных саженцев в Молдавии. — К., 1971;
• Технология производства привитого виноградного посадочного материала. — Краснодар, 1981—1983. — Ч. 1—2.

Брав активну участь і виступав з доповідями на міжнародних симпозіумах, конференціях і семінарах. Зокрема був:

• генеральним доповідачем від СРСР на 52-й генеральній асамблеї Міжнародної організації винограду і вина в Будапешті (1970);
• керівником радянських сільськогосподарських делегацій в Західній Німеччині (1961) і в Угорщині (1972);
• доповідачем на симпозіумах з виноградарству у Франції (1972; 1998), в Італії (1999);
• керівником молдавської делегації на міжнародному конгресі Міжнародної організації виноградарства і виноробства в Тбілісі (1962);
• доповідачем від СРСР на міжнародному симпозіумі з розсадництва в Болгарії (1989);

Брав участь в роботі 72-ї Генеральної асамблеї міжнародної організації винограду і вина в Ялті (1990), виступав на міжнародній конференції з доповіддю в Кишиневі (1998), а також на міжнародній конференції «Садівництво і виноградарство XXI століття» в Краснодарі (1999). Багаторазово був на всесоюзних і республіканських нарадах, конференціях, симпозіумах, семінарах: Росії, України, Молдови, Грузії, Вірменії, Азербайджану, Узбекистану.

Багато років перебував у складі редколегії журналів «Виноград і вино Росії», «Садівництво, виноградарство і виноробство Молдавії». Був членом НТС МСГ МРСР, МСГ СРСР, МСГ РРФСР, Держкомвинпрому РРФСР. Був членом вченої ради Кубанського державного аграрного університету, заступником голови вченої ради факультету плодоовочівництва і виноградарства, членом бюро секції виноградарства Російської сільгоспакадемії і Ради по біоаграрним технологіям АТН Росії, членом двох рад з присвоєння наукових ступенів. Брав активну участь в атестації наукових кадрів, більше 50 разів виступав офіційним опонентом докторських і кандидатських дисертацій, був багаторазовим автором відгуків та рецензій на книги, підручники, праці, статті, рекомендації.

Відзнаки

• Премії:
  • Державна премія Росії (за розробку і впровадження технології прищепленої культури винограду в Росії);
  • Премія уряду Росії (за розробку і впровадження екологоадаптивної системи виноградарства);
  • дві премії адміністрації Краснодарського краю (за успіхи в науковій діяльності, підготовку науково-педагогічних кадрів вищої кваліфікації і значний внесок у соціально-економічний розвиток Росії і краю);
• Грамота Президії Верховної Ради РРФСР з присвоєнням почесного звання «Заслужений діяч науки РРФСР» (1988).
• Нагороджений орденом Трудового Червоного Прапора, орденом «Знак Пошани»;
• 13 медалей ВСХВ і ВДНГ, в тому числі 4 золоті.

Вшанування пам'яті

2015 року в селищі Сінний Темрюцького району Краснодарського краю, біля будівлі агрофірми «Фанагорія» в розвиток якої вчений зробив великий внесок, встановлено його гранітне погруддя. Скульптор Микола Бартусенков.

Література

• Пелях М. О., Охременко М. С. Рассказы о виноградарях и виноделах. — К., 1982 (рос.)
• Энциклопедия виноградарства / гл. ред. А. И. Тимуш. — Кишинев : Гл. ред. Молдавской Советской Энциклопедии, 1986.(рос.)