Малаков Василь Федорович
Василь Федорович Мала́ков (18 квітня 1902, Нижня Верея — 1 квітня 1988, Київ) — український радянський журналіст, драматург. Батько Георгія та Дмитра, дід Олени Малакових.
| Малаков Василь Федорович | |
|---|---|
 | |
| Народився | 5 (18) квітня 1902 Нижня Верея, Міський округ місто Викса, Нижньогородська область |
| Помер | 1 квітня 1988 (85 років) Київ, Українська РСР, СРСР |
| Країна |  Російська імперія.svg){kind=small} Російська СФРР СРСР |
| Діяльність | журналіст, драматург |
| Заклад | Українське театральне товариство і Академія будівництва і архітектури Української РСР |
| Учасник | німецько-радянська війна |
| Військове звання | старший лейтенант |
| Діти | Малаков Георгій Васильович і Малаков Дмитро Васильович |
| Нагороди |    |
Біографія
ред.Народився 5 [18] квітня 1902 року в селі Нижній Вереї (нині Нижньогородська область, Російська Федерація). Протягом 1910—1918 років навчався у Гімназії Іліади в Одесі.
У 1919—1922 роках учителював на Поділлі; у 1923—1928 роках працював журналістом; у 1929—1941 роках обіймав інженерні посади на автотранспортних підприємствах, одночасно протягом 1930—1932 років навчався у Московському транспортно-економічному інституті.
Брав участь у німецько-радянській війні. Мав військове звання старшого лейтенанта. Нагороджений орденом Вітчизняної війни II ступеня (6 квітня 1985), медалями «За бойові заслуги» (4 вересня 1944), «За перемогу над Німеччиною» (9 травня 1945)[1].
Після війни працював у Києві: упродовж 1946—1950 років завідував відділом в Українську театральному товаристві; у 1950—1957 роках — відділом технічної інформації Українського науково-дослідного інституту будівництва; у 1958—1962 роках працював на посаді вченого секретаря відділу технічної інформації Академії будівництва і архітектури Української РСР. Помер у Києві 1 квітня 1988 року.
Творчість
ред.У творчому доробку кореспонденції, повісті, оповідання, нариси, п'єси, зокрема:
- «Людина живе тільки раз» (1946; у 1947—1950 роках йшла на сценах Сумського, Рівненського, Житомирського, Миколаївського, Проскурівського, Бердичівського театрів);
- у співавторстві із Д. Шкневським:
- «Державна справа» (1940; Київський український драматичний театр імені Івана Франка, Сталінський український музично-драматичний театр імені Артема);
- «Петербурзькі ночі» (1948—1962; драматичні театри у Вінниці, Львові, Полтаві, Дніпропетровську, Хмельницькому, Запоріжжі, Сімферополі);
- «Схвильоване море» (1959—1962; Львівський український драматичний театр імені Марій Заньковецької, Дніпропетровський український драматичний театр імені Тараса Шевченка).
Також автор творів: «Красная гать» (1930), «Через межи» (1930), «Великий путь» (1940), «Хвилі» (1961), «Шквал» (1966). Написав спогади про громадянську війну та утвердження радянської влади на Поділлі у 1916–1922 роках[2].
Примітки
ред.Література
ред.- З. П. Стась. Малаков Василь Федорович // Енциклопедія сучасної України / ред. кол.: І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2017. — Т. 18 : Лт — Малицький. — 711 с. — ISBN 978-966-02-7999-5.